ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Справа № 916/1264/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Вовка І.В., Карабаня В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський Торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.05.2016у справі№ 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський Торговельний порт"доДержавного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо- експлуатаційне Управління морських шляхів"проСтягнення 18813,78 грн.,

за участю:

від позивача -не з'явились,від відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", яке є правонаступником ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт", (далі - позивач, порт, ДП "ММТП") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (далі - відповідач, управління, ДП "Чоразморшлях") про стягнення заборгованості в розмірі 18813,78 грн., з яких: 17253,00 грн. основного боргу, 1560,78 грн. пені.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором на проведення днопоглиблювальних робіт з реконструкції підхідного каналу управління від 22.07.2005 № 21СП-116/220705 та договором поруки № 200106 від 20.01.2006 щодо оплати поставленого дизельного палива.

У правове обґрунтування позову порт послався на ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" задоволено. Стягнуто із Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 17253,00 грн. основного боргу та 1560,78 грн. пені.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 скасовано. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 18813,78 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області частково задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 (суддя Оборотова О.Ю.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, у задоволенні позову Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 18813,78 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постановою Одеського апеляційного суду від 11.05.2016 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та постанову Одеського апеляційного суду від 11.05.2016 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (Замовник) та Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів (Підрядчик) 22.07.2005 укладено договір № 21СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт з реконструкції підхідного каналу ДП "ДБМТП" (далі також - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядчик зобов'язується виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (розтрубі) самовідвізним землесосом, з транспортуванням вилученого ґрунту у підводний відвал на відстань до 6 км, згідно з проектною документацією та з виданим замовником технічним завданням, в обсязі 200000 м3, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з проектною документацією та з виданим замовником технічним завданням і відповідно до умов договору.

Між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (Поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" (Кредитор) та Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів (Управління) 20.01.2006 укладено договір поруки № 200106 (далі також - договір поруки).

Відповідно до п.п. 1.1 договору поруки між кредитором та управлінням укладено договір на постачання пально-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006 № 032/62 та від 16.01.2006 №7-16/01-2006.

Відповідно до вказаного договору на постачання пально-мастильних матеріалів, на підставі заявок управління та рахунків кредитора: кредитор зобов'язався поставити управлінню дизельне паливо та пально-мастильні матеріали (далі - ПММ) в кількості та вартості, зазначених у рахунку, а також в терміни, вказані в заявці управління.

Рахунок на оплату ПММ та заявка є невід'ємною частиною цього договору. управління зобов'язалось оплатити кредитору поставлені ПММ за цінами, вказаними у рахунку, протягом трьох банківських днів з моменту отримання ПММ.

Як вбачається з п. 1.2 договору поруки відповідно до цього договору поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань управління у разі невиконання або неналежного виконання управлінням цих зобов'язань.

За умовами п. 2.1 договору поруки передбачене цим договором зобов'язання поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу в розмірі не більше 20000,00 грн.

Пунктом 3.9 договору поруки передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання управління, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сторона, яка прострочила, сплачує стороні - одержувачу платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

На виконання умов договору на постачання пально-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006 № 032/62 та від 16.01.2006 № 7-16/01-2006, заявки Управління № 032/34 від 20.01.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" поставлено управлінню 4860 л дизельного палива на загальну суму 17253 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.01.2006 № РН-0000488, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 21.01.2006 № 888879, рахунком-фактурою від 21.01.2006 № СФ-08840 та актом приймання-передачі нафтопродуктів від 21.01.2006.

ДП "Чоразморшлях" свої грошові зобов'язання щодо оплати поставленого дизельного палива не виконало, у зв'язку з чим ТОВ "Ранг" звернулось із письмовою вимогою № 7-26/01 від 26.01.2006 до ДП "ДБМТП" про сплату зазначеної суми на підставі договору поруки.

Поручителем сплачено кредитору 17253,00 грн. на виконання договору поруки, що підтверджується платіжним дорученням № 101 від 26.01.2006

Відповідно до пункту 3.9 договору поруки та частини 2 статті 556 ЦК України до ДП "ДБМТП" перейшли права ТОВ "Ранг" про оплату 17253 грн. ДП "Чоразморшлях" за отримання дизельного палива, у зв'язку з чим ДП "ДБМТП" звернулось до Управління листом від 17.02.2006 за вих. № 312/01-09/02-03, в якому повідомило останнє про наявність несплаченої заборгованості та про необхідність її погашення.

У подальшому сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків від 01.03.2006, 04.04.2006 та 06.09.2006, згідно з якими відповідачем визнавалась заборгованість перед Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у сумі 424647,88 грн., у тому числі 17 253,00 грн. заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2008 № 972 "Про реорганізацію ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" реорганізовано Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" шляхом його приєднання до Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та встановлено, що Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Відповідно до статуту Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (у редакції від 11.03.2009) позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" направлено Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" претензію № 09/1658 від 19.12.2014 про сплату заборгованості у розмірі 463983,32 грн.: 424647,88 грн. основного боргу, 39305,69 грн. пені, 4,60 грн. 3% річних та 25,15 грн. інфляційних втрат, зокрема, 17253,00 грн. основного боргу та 1560,78 грн. пені за договором № 200106 від 20.01.2006.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство ДП "Чоразморшлях" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Чоразморшлях" проведено у випуску № 139 газети "Урядовий кур'єр" від 04.08.2009.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2010 у справі № 2/6-08-285 визнано Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" кредитором Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів з грошовими вимогами до боржника на суму 429372,94 грн., з яких: 17253,00 грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі. Грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" у сумі 429372,94 грн. визнані боржником та розпорядником майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015, провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" припинено, скасовано мораторій та інші заходи із забезпечення заяви.

Відповідно до статті 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, тому до спірних правовідносин сторін повинний бути застосований загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові за спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з п. 4.2 названої постанови у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Господарський процесуальний кодекс не містять приписів щодо заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.03.2006, 04.04.2006 та 06.09.2009 підписано акти звірки взаємних розрахунків, якими відповідач визнав перед позивачем борг в сумі 424647,88 грн., у тому числі 17253,00 грн. заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

Враховуючи той факт, що останній акт звірки взаєморозрахунків підписано відповідачем 06.09.2006, тому в цей день відбулось останнє переривання строку позовної давності та її перебіг почався заново згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України.

Як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У газеті "Урядовий кур'єр" (випуск № 139) 04.08.2009 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача.

У ході розгляду справи про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів" ухвалою від 03.06.2010 судом визнано кредиторські вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372,94 грн. (з яких: 17253,00 грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі). При цьому, як вбачається з ухвали суду від 03.06.2010 у справі №2/6-08-285, грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372,94 грн. визнані боржником та розпорядником майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2004, провадження у справі про банкрутство відповідача припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що після останнього переривання строку позовної давності (06.09.2006) заново почався перебіг строку позовної давності щодо стягнення 17253,00 грн. основного боргу та тривав до моменту публікації в газеті "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача - 04.08.2009, а з 04.08.2009 по 29.12.2014 перебіг строку позовної давності зупинявся у зв'язку з порушенням провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та продовжився 30.12.2014, тобто після набрання законної сили ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 про припинення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності сплив 02.02.2015, а з даним позовом позивач звернувся лише 25.03.2015, тобто після спливу строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову за пропуском позивачем строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, що 06.05.2016 надійшов до місцевого господарського суду.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні пені, оскільки за ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (неустойки).

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи скаржника, що мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 21-2/6-08-285 діяв з 23.08.2008 по 29.12.2014 (до моменту набрання законної сили ухвали суду від 18.11.2014 про припинення провадження у справі про банкрутство), і в цей час перебіг позовної давності зупинено, оскільки перебіг строку позовної давності зупинявся саме з 04.08.2009 по 29.12.2014, в цей період часу порт був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на підставі наведеного законодавства України.

Посилання позивача на те, що під час розгляду вказаної справи про банкрутство відповідач та розпорядник майна повністю визнали заборгованість перед портом, тому такі дії цих осіб також переривають строк позовної давності, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, так як діями з визнання боргу в розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України є дії боржника саме безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Що стосується тверджень порту про поважність причин пропуску строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Норма ч. 5 ст. 267 ЦК України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені ст. ст. 263 - 264 цього Кодексу, не належать до категорії поважних причин, оскільки вони безпосередньо визначені законодавцем як підстави для продовження строків позовної давності.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Одеського апеляційного суду від 11.05.2016 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський

торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Вовк І.В. Карабань В.Я.