ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Справа № 910/32969/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Селіваненка В.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.05.2016у справі№ 910/32969/15 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування"ДоПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"Провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50000,00 грн.,

за участю:

від позивача -не з'явились, від відповідача -Чала І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (у складі колегії суддів: Баранця О.М.- головуючого, Ропій Л.М., Пашкіної С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 910/32969/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 910/32969/15 Господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 910/32969/15 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача Чала І.М., перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що між Приватним акціонерним товариством "Рітейл Страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування" (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) 19.05.2015 укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків № 1360.01.15, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням транспортним засобом, яким є автомобіль Mitsubishi Oulander 2.4 Sport, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1.

У місті Львові по проспекту Свободи - вул. Вірменська 07.09.2015 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі застрахованого автомобіля Mitsubishi Oulander 2.4 Sport, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9

Факт вчинення вказаного ДТП підтверджується довідкою № 71782949 підрозділом Державтоінспекції МВС від 07.09.2015.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_9 п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Сихівського районного суду міста Львова від 15.10.2015 у справі № 464/7999/15-п, відповідно до якої ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 78/06.09.15 від 17.09.2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Oulander 2.4 Sport, д.н.з. НОМЕР_1, з урахуванням зносу - 60678,52 грн.

Відповідно до приєднаної до звіту ремонтної калькуляції № 78/06/KR від 21.0.2015 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Oulander 2.4 Sport, д.н.з. НОМЕР_1, склала 60678.52 грн.

ТзОВ "Ніко-захід" виставлено рахунок № 0131 від 08.09.2015 на здійснення ремонту автомобіля Mitsubishi Oulander 2.4 Sport, д.н.з. НОМЕР_1, на суму 61504,83 грн.

У розділі 8 "Особливі умови" договору добровільного страхування транспортних ризиків № 1360.01.15 сторонами погоджено, що визначення розміру збитку відбувається на підставі даних СТО страховика.

На підставі умов договору, рахунку ТзОВ "Ніко-захід", заяви страхувальника позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування; складено та підписано страховий акт № 01022.1501.01к від 23.09.2015. Розмір страхового відшкодування - 61504,83 грн.

На підставі страхового акта позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 61504,83 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1 від 29.09.2015 на суму 61504,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування", здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи, в межах суми фактичних витрат 61504,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судами встановлено, що шкоду заподіяно ОСОБА_9 внаслідок експлуатації автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. ВС6319ВІ.

Судами встановлено, що на момент вчинення вказаної ДТП (07.09.2015) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2, застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АІ/3911129 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідач є особою, на яку полісом № АІ/3911129 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2, на момент ДТП.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку, що за страховим полісом АІ/3911129 франшиза дорівнює нулю, тому підстав для її врахування при визначенні розміру позовних вимог не вбачається.

Щодо заперечень відповідача з розміру страхового відшкодування та підстав його визначення судами зазначено наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судами встановлено, що правовідносини позивача і страхувальника виникли на підставі договору добровільного страхування транспортних ризиків №1360.01.15 від 19.05.2015, є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільним страхування є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Судами встановлено, що не порушуючи вимог законодавства, сторонами у договорі добровільного страхування транспортних ризиків № 1360.01.15 (розділ 8 "Особливі умови") погоджено порядок визначення розміру збитку - СТО страховика, при цьому знос деталей ТЗ (при пошкодженні) не враховується.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку, що відшкодування шкоди в порядку регресу здійснюється саме в межах фактично понесених витрат, тому наявність страхового акта, платіжного доручення та рахунку, виставленого ТзОВ "Ніко-захід", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Враховуючи зазначені обставини, умови полісу № АІ/3911129 та положення ст.ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1192 ЦК України, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000,00 грн.), виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 910/32969/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Селіваненко В.П.