ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 926/843/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 23.09.2015у справі Господарського суду№ 926/843/13 Чернівецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія"до1. Державної виконавчої служби України 2. Приватного підприємства "Нива-В.Ш." 3. Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"провизнання недійсними результатів прилюдних торгів та витребування майна з незаконного володінняу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів 1. Комасюк Р.М.; 2. повідомлений, але не з'явився; 3. Щербина О.Ю.;В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Державної виконавчої служби України, Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Чернівецького відділення, Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія", які оформлені протоколом № 12/46/4 від 31.01.2013 та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 30279369/9 від 18.06.2013; витребування у Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Чернівецького відділення з незаконного володіння будівлю площею 1 281,4 кв. м, яка розташована у м. Чернівці по вул. Сторожинецькій, 39-Б (з урахуванням заяви уточнення позовних вимог - т. 3 а. с. 9-10).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 у справі № 926/843/13 визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), які оформлені протоколом № 12/46/4 від 31.01.2013 та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 30279369/9 від 18.06.2013; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015, рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 в частині задоволених позовних вимог скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

26.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 926/843/13 за нововиявленими обставинами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 926/843/13 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. -головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Якімець Г.Г.) "заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 926/843/13 від 02.12.2014 задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 926/843/13 скасовано; прийнято нове рішення, яким вимоги апеляційних скарг Державної виконавчої служби України та Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 у справі № 926/843/13 залишено без змін".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 926/843/13, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 926/843/13 за нововиявленими обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" посилається на те, що воно з листа ПАТ "Енергобанк" № 2697 від 07.08.2015 довідалося про те, що 31.10.2012 між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "КУА АПФ "Даліз-Фінанс" було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого банк, як первісний кредитор, відступив ТОВ "КУА АПФ "Даліз-Фінанс" (новому кредитору) в повному обсязі право вимоги по стягненню з ТОВ "Західавтолюкс" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 13-06/КЮ від 15.12.2006, з усіма додатковими угодами до нього, відтак на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" на момент проведення прилюдних торгів 31.01.2013 банк не був іпотекодержателем та не мав права придбавати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

ГПК України не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 ГПК України відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Такі правові позиції викладено в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Суду у справах Желтяков проти України, no. 4994/04, від 09.06.2011, Тарнопольська та інші проти Росії, no. 11093/07, 14558/07, 19660/07, 30166/07, 46736/07, 52681/07, 52985/07, 10633/08, 10652/08, 12694/08, 15437/08, 16691/08, 19447/08, 19457/08, 20857/08, 20872/08, 22546/08, 25820/08, 25839/08, 25845/08, від 09.07.2009).

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

На момент проведення спірних торгів порядок проведення прилюдних торгів із реалізації нерухомого арештованого майна було встановлено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 № 68/5.

Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.08.2014 у справі № 914/2964/13, від 23.09.2014 у справі № 908/1689/13, від 25.02.2015 у справі № 4/178/2011/5003).

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на момент реалізації заставленого майна) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 926/843/13, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт втрати банком правового статусу іпотекодержателя, спростовує факт правомірності передачі ПАТ "Енергобанк", як іпотекодержателю, предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, що було оформлено оскаржуваними протоколом прилюдних торгів та актом про реалізацію предмета іпотеки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним наведений висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою.

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

В пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови, оскільки в матеріалах справи відсутні як договір № 1 про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "КУА АПФ "Даліз-Фінанс" 31.10.2012, так і докази передання новому кредиторові документів, які посвідчують право. Наведене, в свою чергу свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не дослідив, які права у зобов'язані перейшли до нового кредитора за договором № 1 про відступлення права вимоги, та чи відбулося відступлення прав за іпотечним договором. При цьому, судом апеляційної інстанції не досліджено, в розумінні ст. 513 ЦК України та ст. ст. 18, 24 Закону України "Про іпотеку", дотримання/недотримання вимог щодо форми договору про відступлення права вимоги, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації відомостей про таке відступлення у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення зі справи у відповідній частині.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами (п. 9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 926/843/13.

Справу № 926/843/13 передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ