ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 924/1270/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М.суддів Барицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Хмельницької області 07.10.2015 Рівненського апеляційного господарського суду 24.11.2015у справі Господарського суду№ 924/1270/15 Хмельницької областіза позовом1. Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок" 2. Споживчого товариства "КООП Березина" 3. Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА"до1. Хмельницької обласної спілки споживчих товариств 2. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Деражнянського районного нотаріального округу Бас Людмила Йосипівнапро визнання недійсним іпотечного договору

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивачів 1. Весна Н.О.; 2. Весна Н.О.; 3. Весна Н.О.; 4. Весна Н.О.;- відповідачів - третьої особи 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Боровський М.Є.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

31.07.2015 Споживче товариство "Дунаєвецький ринок", Споживче товариство "КООП Березина", Споживче товариство "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" звернулися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької обласної спілки споживчих товариств та до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 28.03.2008.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 у справі № 924/1270/15 (суддя Магера В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (колегія суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий суддя, судді Грязнов В.В., Розізнана І.В.), визнано недійсним іпотечний договір від 28.03.2008, укладений між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", посвідчений Приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Бас Л.Й. та зареєстрований в реєстрі за № 1054.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 924/1270/15, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивачів Весна Н.О. надала відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 924/1270/15 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок", Споживчого товариства "КООП Березина", Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008, укладений між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Позивачі звертаючись з даним позовом зазначили, що їхні права порушені іпотечним договором від 28.03.2008, оскільки вони є членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що спірний договір іпотеки було вчинено головою правління Хмельницької обласної спілки споживчих товариств з перевищенням повноважень, оскільки як на момент укладення спірного договору іпотеки, так і після цього з'їздом (конференцією) споживчої кооперації області, як вищим органом управління облспоживспілки не було реалізоване, належне йому виключне право, визначене п. п."є" п.21 статуту облспоживспілки щодо здійснення права володіння, користування та розпорядження належним останній на праві приватної власності майном, зокрема, цілісним майновим комплексом, розташованим у м. Деражня Хмельницької області по вул. Миру, 126; в свою чергу, позивачі складають 2/3 її членів та делегатів з'їзду, а тому укладення спірного договору обмежувало можливість реалізації прав позивачів на розпорядження майном облспоживспілки, переданим в іпотеку, шляхом прийняття на з'їзді відповідного рішення, хоча вирішення питань, передбачених п. п. "є" відноситься до виключної компетенції з'їзду, а з'їзд правомочний вирішувати питання за наявності 2/3 делегатів, які й складають позивачі.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, окрім їх учасників, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушують ці правочини, і тільки з підстав, прямо передбачених Законом (така ж правова позиція викладене у п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно із ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Водночас, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачі є членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств з 2014 року, в порушення наведених вимог, не з'ясували та не зазначили яким чином порушуються їх права та інтереси іпотечним договором укладеним 28.03.2008, тобто яким чином порушуються права та охоронювані законом інтереси позивачів, які не були членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на дату укладення іпотечного договору, що оскаржується.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування позовної давності з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 907/238/15).

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12).

Однак, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про те, що перебіг позовної давності у даній справі почався 30.04.2015 не врахували правові позиції Верховного Суду України, викладені в наведених вище постановах, та можливість їх застосування до даних правовідносин.

З огляду на наведене, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 924/1270/15.

Справу № 924/1270/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ