ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/9647/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Малетича М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргудочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 117 460,85 грн.,в судовому засіданні взяли участь представники:

- від позивача:Лисенко С.І.,- від відповідача:Рева М.С.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України") про стягнення 117 460,85 грн. заборгованості, з яких: 85 578,85 грн. основного боргу, 14 864,09 грн. пені, 5 780,48 грн. штрафу, 6 799,18 грн. інфляційних втрат та 7 438,83 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 264-К/103-234-У від 13.10.2010 року щодо оплати вартості отриманої за цим договором продукції.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року (суддя Підченко О.Ю.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року (колегія суддів у складі: Пономаренка Є.Ю. - головуючий, судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення місцевого господарського суду від 13.10.2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАК "Укравтогаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 82 578,27 грн. основного боргу, 3 714,57 грн. 3% річних та 1 725,72 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 898,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції, ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 13.10.2016 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.10.2010 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (продавець) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 264-К/103-234-У (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та матеріали (далі - продукція), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору загальна ціна цього договору становить 82 578,27 грн., в т.ч. ПДВ - 13 763,00 грн.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією, згідно видаткових накладних від 13.10.2010 року на загальну суму 82 578,27 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції.

Даний договір, згідно з п. 9.1., набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 82 578,27 грн., що підтверджується накладними-вимогами №15/10-2005, №02/10-2017, №23/10-2023, №22/10-2014 та № 17/10-2024 від 13.10.2010 року. Проте, в порушення умов договору відповідач вартість отриманої продукції не оплатив.

Отже, обов'язок відповідача здійснити оплату товару виник з моменту прийняття товару та підписання сторонами накладних-вимог №15/10-2005, №02/10-2017, №23/10-2023, №22/10-2014 та № 17/10-2024 від 13.10.2010 року.

Неналежне виконання умов договору стало підставою для подання позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 85 578,85 грн. основного боргу, 14 864,09 грн. пені, 5 780,48 грн. штрафу, 6 799,18 грн. інфляційних втрат та 7 438,83 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи, ДП "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до суду з заявою від 03.06.2015 року про застосування позовної давності до вимог позивача, зазначаючи про те, що позов поданий 10.04.2015 року, тоді як позовна давність для подання відповідного позову сплинула 14.10.2013 року.

Заперечуючи проти застосування позовної давності, позивач зазначає про її переривання підписанням між сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 01.10.2012 року, у якому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 091 584,19 грн.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи законодавчі приписи щодо позовної давності, місцевий господарський суд встановив, що починаючи з 14.10.2010 року мало місце порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманого товару. Перебіг позовної давності розпочався 14.10.2010 року не переривався і сплив 14.10.2013 року, а позов про стягнення заборгованості був пред'явлений до суду 10.04.2015 року, поза межами загальної позовної давності і відповідачем подана заява про застосування наслідків пропуску позовної давності. Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у позові.

Доводи позивача, що позовна давність не була пропущена, оскільки переривалася підписанням сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 01.10.2012 року, у якому зазначено, що станом на 30.06.2012 року за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 1 091 584,19 грн., правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Колегія суддів відзначає, що підписання сторонами актів звірки взаєморозрахунків, може свідчити про переривання позовної давності лише у випадку, коли такий акт беззаперечно підтверджує наявність заборгованості саме по тій сумі, щодо якої виник спір. В даному випадку, в акті звірки взаєморозрахунків відсутні посилання на договір поставки продукції № 264-К/103-234-У від 13.10.2010 року. Сума заборгованості за актом є значно більшою, ніж заявлено позов. Отже, за вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що акт звірки не може вважатись належним та допустимим доказом визнання відповідачем боргу за спірним правочином, а відповідно він не підтверджує переривання загальної позовної давності.

За приписами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, тому, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності за основною вимогою не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, які були заявлені також з пропуском позовної давності. А оскільки відповідачем було подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності, то місцевий суд обґрунтовано та правомірно відмовив у їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, задоволення місцевим судом заяви відповідача про застосування позовної давності, та як наслідок, прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, є правомірним.

Суд апеляційної інстанції дійшов до протилежних висновків по суті заявлених позовних вимог, які не ґрунтуються на вимогах закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яке є повним, законним та обґрунтованим - залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року у справі №910/9647/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року з даної справи залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2819,06 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

М.М.Малетич