ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/6358/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Гурез І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батман"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016

у справі № 910/6358/15-г господарського суду міста Києва

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батман"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батман" про стягнення кредиторської заборгованості, процентів, пені, річних та втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 (суддя Цюкало Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення господарського суду мотивовано тим, що підстав для дострокового повернення кредиту немає, оскільки банком не було дотримано процедури звернення до відповідача з письмовою вимогою про повернення кредиту, передбаченої п.п. 3.7.-3.9. кредитного договору № 03К/28605 (про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 29.10.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Шевченко Е.О. - головуючий, судді Коршун Н.М., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з наявності у позивача як кредитора права достроково вимагати повернення кредиту та інших сум за умовами кредитного договору, а також того, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами (рішення Конституційного суду України від 07.07.2002 № 1-2/2002).

У касаційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень до касаційної скарги відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. 13, 610, 613 ЦК України, ст.ст. 43, 105 ГПК України. Так, на думку відповідача, господарським судом апеляційної інстанції не було перевірено розрахунок заявлених до стягнення сум.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 29.10.2013 ПАТ "Автокразбанк" як кредитором та ТОВ "Батман" як позичальником укладений кредитний договір № 03-К/28605 (про відкриття відновлювальної відкличної лінії), за умовами якого кредитор в порядку та на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, в межах якої надає позичальнику в користування кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 22 700 000,00 грн., кредитна лінія відкривається на термін до 28.10.2015; процентна ставка за користування кредитом 18%; тип процентної ставки - фіксована; кредит надається на поповнення обігових коштів; кредит надається до 28.10.2015 або до строку, встановленого у відповідності до п. 3.9. цього договору;

- згідно з п. 4.1. кредитного договору проценти за користування позичальником кредитом нараховуються кредитором у валюті кредиту з дня надання кредиту до дня, що передує дню настання фактичного погашення кредиту та/або строк погашення на суму фактичного щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом;

- відповідно до п. 4.5. кредитного договору позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту, щомісячно до 01 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та в день строку погашення кредиту;

- 29.01.2014 сторони уклали договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, за яким, зокрема, встановили ліміт кредитування в сумі 45 820 488,00 грн. (п. 1 договору № 1). Також вказали, що кредит надається на наступні цілі: - 26 423 488,00 грн. на поповнення обігових коштів; 19 397 000,00 грн. на купівлю трьох земельних ділянок загальною площею 35,8087 га, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- 29.10.2013 відповідач звернувся до позивача з заявою на отримання кредиту/траншу №19/10/13-01, у якій просив надати кредит у розмірі 22 700 000,00 грн.;

- 29.01.2014 відповідач звернувся до позивача із заявами на отримання кредиту/траншу № 29/01-06 та № 29/01-07, у яких просив надати кредити в розмірі 19 397 000,00 грн. та 3 723 488,00 грн. відповідно;

- відповідно до виписок банку за період з 29.10.2013 по 30.01.2014 позивачем було надано позичальнику 22 700 000,00 грн., 3 723 488,00 грн., 19 397 000,00 грн. кредиту, що в загальній сумі складає 45 820 488,00 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань згідно з умовами кредитного договору, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача 26 423488,00 грн. строкової заборгованості за кредитом (по рахунку № 20637300028605), 19 397000,00 строкової заборгованості за кредитом (по рахунку № 20831300028605), 26 061,52 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20682300028605), 19 131,29 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20886300028605), 3 961 351,43 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20693300028605), 2 907 955,75 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20897300028605), 419 964,31 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20693300028605), 308 288,12 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20897300028605), 44 300,67 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 206933300028605), 32 520,31 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 20897300028695), 338 943,13 втрат від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (по рахунку № 20693300028605), 249 089,37 грн. втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (по рахунку № 20897300028605).

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що Конституційний суд України у своєму рішенні № 1-2/2002 від 07.07.2002 вказав, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Враховуючи наявність у позивача як кредитора права достроково вимагати повернення кредиту та інших сум за умовами кредитного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що досудове врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у даному випадку підстав для дострокового повернення кредиту, через недотримання процедури звернення до відповідача з письмовою вимогою про повернення кредиту, передбаченої п.п. 3.7.-3.9. кредитного договору.

Враховуючи викладене, а також наявність у позивача як кредитора права достроково вимагати повернення кредиту у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо сплати процентів за кредитом, що не заперечується останнім, Вищий господарський суд України погоджується з постановою апеляційної інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача 26 423 488,00 грн. строкової заборгованості за кредитом (по рахунку № 20637300028605), 19 397 000,00 строкової заборгованості за кредитом (по рахунку № 20831300028605).

Водночас Вищий господарський суд України не погоджується з висновком апеляційної інстанції в частині вирішення спору про стягнення з відповідача 26 061,52 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20682300028605), 19 131,29 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20886300028605), 3 961 351,43 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20693300028605), 2 907 955,75 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20897300028605), 419 964,31 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20693300028605), 308 288,12 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20897300028605), 44 300,67 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 206933300028605), 32 520,31 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 20897300028695), 338 943,13 втрат від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (по рахунку № 20693300028605), 249 089,37 грн. втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, з огляду на наступне:

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, поклав в її основу доводи позивача щодо заявлених ним сум, однак без належної перевірки цих сум та доказів, які були ним додані до позовної заяви, зокрема розрахунків заборгованості боржника та виписок по особовим рахункам боржника.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в тому числі не погоджувався з розрахунком заявлених до нього сум.

Всупереч вимогам ст. 43 ГПК України господарським судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки щодо відомостей зазначених у розрахунку позивача (а.с. 10 т. 1) та наданих банком на підтвердження цього розрахунку виписок по особовим рахункам боржника (а.с. 50, 52, 58-68, 71-87 т. 1), у яких зокрема зазначено про віднесення банком прострочених процентів за відповідні періоди за кредитним договором як оплачених.

Вказане порушення ст. 43 ГПК України зумовило неможливість встановлення наявності або відсутності у боржника заборгованості по прострочених процентах за кредитом і як наслідок всіх інших сум, які були нараховані на ці проценти.

В свою чергу господарський суд першої інстанції, який дійшов протилежного висновку щодо вирішення спору також вказаних обставин справи та заявлених позивачем сум до стягнення не перевірив.

Не з'ясування цих обставині свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та є підставою для скасування рішень місцевого та апеляційного господарських судів.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача 26 061,52 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20682300028605), 19 131,29 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20886300028605), 3 961 351,43 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20693300028605), 2 907 955,75 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20897300028605), 419 964,31 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20693300028605), 308 288,12 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20897300028605), 44 300,67 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 206933300028605), 32 520,31 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 20897300028695), 338 943,13 втрат від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (по рахунку № 20693300028605), 249 089,37 грн. втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зазначених частинах.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа у вказаній вище частині позовних вимог, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батман" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/6358/15-г скасувати в частині вирішення спору про стягнення з відповідача 26 061,52 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20682300028605), 19 131,29 грн. поточних процентів за кредитом (по рахунку № 20886300028605), 3 961 351,43 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20693300028605), 2 907 955,75 грн. прострочених процентів за кредитом (по рахунку № 20897300028605), 419 964,31 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20693300028605), 308 288,12 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (по рахунку № 20897300028605), 44 300,67 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 206933300028605), 32 520,31 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів (по рахунку № 20897300028695), 338 943,13 втрат від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (по рахунку № 20693300028605), 249 089,37 грн. втрат від інфляції, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у даній справі залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Гольцова