ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2016 року Справа № 910/5710/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. ЧеркасидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_4, м. Ватутіне, Черкаська обл.провідшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП в розмірі 53 560, 20 грн.
за участю представників
позивача: Богушинський Л.В.,
відповідача: Сердюк О.Ю.,
третьої особи: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (далі за текстом - ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Черкаситрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (далі за текстом - ТОВ "Автокар-777") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 52 560, 20 грн. та 1 000, 00 грн. витрат на проведення експертного дослідження.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Автокар-777" на користь ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Черкаситрансгаз" 9 815, 82 грн. збитків та судовий збір; присуджено до стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Черкаситрансгаз" на користь ТОВ "Автокар-777" 4 242, 01 грн. витрат за проведення судової експертизи; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що враховуючи приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" автомобіль "ГАЗ-33023" є фізично знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу (101 560, 20 грн.) перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди (92 652, 00 грн.); відтак, позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме в розмірі 58 815, 82 грн. (92 652, 00 грн. - 33 836, 18 грн.); враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу завданої під час ДТП шкоди у відповідача виник обов'язок щодо сплати позивачу різниці між розміром шкоди та страховою виплатою, а саме, у розмірі 9 815, 82 грн. (58 815,82 грн. (розмір шкоди) - 49 000, 00 грн. (страхова виплата); разом з тим, оскільки витрати на проведення автотоварознавчої експертизи не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 000, 00 грн. як збитків, завданих позивачу в зв'язку з оплатою експертного дослідження, задоволенню не підлягають.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року скасовано частково, викладено його резолютивну частину в іншій редакції: позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ "Автокар-777" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 52 560, 20 грн. шкоди, 1 000, 00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження та судовий збір.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відповідач зобов'язаний у відповідності до вимог ст. ст. 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди (101 560, 20 грн.) та страховим відшкодуванням (49 000, 00 грн.), що складає 52 560, 20 грн.; крім того, стягненню підлягає вартість автотоварознавчого дослідження № 09 від 25.02.2014 року щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 1 000, 00 грн., сплаченого позивачем 29.01.2014 року згідно платіжного доручення № 1592, яке проведено у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, взято до уваги судом у справі № 910/17986/14 та в даній справі, а тому витрати з оплати дослідження повинні відшкодовуватись за правилами відшкодування судових витрат, а не як розмір збитків.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Автокар-777" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року, а рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року залишити в силі.
ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Черкаситрансгаз" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року - скасувати та рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року залишити в силі, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.2013 року на 82 км. автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 з причіпом самоскид "MEGA", д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить ТОВ "Автокар-777" та автомобіля НОМЕР_3, що належить ПАТ "Укртрансгаз".
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.01.2014 року у справі № 690/10/14-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу.
Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП становить 101 560, 20 грн., а вартість матеріального збитку станом на 25.02.2014 року прирівнюється до ринкової вартості автомобіля на момент ДТП (не пошкодженого) і складає 92 652, 00 грн.
На момент ДТП ОСОБА_4 працював на посаді водія у ТОВ "Автокар 777", що також підтверджується даними, зазначеними в постанові Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.01.2014 року у справі № 690/10/14-п про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із вчиненням даної ДТП.
Оскільки вина водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1 з причіпом самоскид "MEGA", д.н. НОМЕР_2, що належить відповідачу, встановлена у судовому порядку, а доказів того, що останній не виконував своїх трудових обов'язків на час ДТП матеріали справи не містять, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну власнику автомобіля НОМЕР_3.
У зв'язку з тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, що належить відповідачу, була застрахована ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" позивач звернувся до останнього з позовом про стягнення страхового відшкодування (в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі №910/17986/14 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року присуджено до стягнення з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 49 000, 00 грн. страхового відшкодування (в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, з урахуванням розміру франшизи, встановленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5514478).
При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 09 від 25.02.2014 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 101 560, 20 грн. та відхилено висновок ФОП ОСОБА_7 № 076/14 від 13.02.2014 року, проведений на замовлення страхової компанії, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складала 40 336, 45 грн.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4 порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі ст. 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 09 від 25.02.2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 101 560, 20 грн., що майже дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП (не пошкодженого) в розмірі 92 652, 00 грн., плюс втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля складає 6 797, 00 грн.; при цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вартості залишків пошкодженого автомобіля, позивач згоден передати залишки автомобіля відповідачу, оскільки відновлювати його вже на даний час економічно не доцільно.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відповідач зобов'язаний у відповідності до вимог ст. ст. 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, що складає 52 560, 20 грн.; крім того, стягненню підлягає і вартість автотоварознавчого дослідження № 09 від 25.02.2014 року щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 1 000, 00 грн., яке проведено відповідно до вимог чинного законодавства, прийнято до уваги судом у даній справі, а тому витрати з оплати дослідження повинні відшкодовуватись за правилами відшкодування судових витрат, а не як розмір збитків.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "Автокар-777", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року у справі № 910/5710/15-г - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок А.Г. Полянський