ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/31790/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 9далі - відповідач) з позовом про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків в сумі 6035 гривень 94 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що до позивача перейшло право регресної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

З ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПрАТ "АХА Страхування" стягнуто 6035 гривень 94 коп. страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що, у порушення ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, прийнято рішення поза межами заявлених вимог.

Вважає, що судами попередніх інстанцій порушено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1149 Цивільного кодексу України, оскільки страхова компанія проводить відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі відновлювального ремонту, а залишену частину матеріальної шкоди відшкодовує особа, винна у ДТП.

Стверджує, що господарським судом вже розглядалась справа зі спору між тими ж сторонами і з тих же підстав та є рішення з цього спору, що свідчить про порушення судами ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що проведення виплати страхового відшкодування можливе лише на підставі страхового акту, без якого стягнення страхового відшкодування зі страховика є порушенням норм ст. 25 Закону України "Про страхування" та ст. 990 Цивільного кодексу України.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 травня 2013 року між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 135618Га/13к/о, предметом якого є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля "Хонда", д/н НОМЕР_1.

За нормами ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування є підставою виникнення цивільно-правових відносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" і іншими нормативно-правовими актами.

Судами встановлено, що 16 травня 2014 року у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого засобу "Нonda" д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, та транспортним засобом "Toyota" д/н НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_5, внаслідок якої транспортний засіб "Нonda" д/н НОМЕР_1 зазнав пошкодження.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2014 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України та останню було визнано винною у вчиненні правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, визнаної винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" відповідно до поліса № АС1522617, ліміт відповідальності становить 50000гривень 00 коп., а розмір франшизи - 500 гривень 00 коп.

Таким чином, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" як страховик у межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Встановлено, що на підставі укладеного договору страхування та відповідно до страхового акта № 1.001.14.08486/VESKO15454 від 26 травня 2014 року ПрАТ "АХА Страхування" розраховано та виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 18568 гривень 26 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 110 343 від 27 травня 2014 року.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином у відповідності до положень наведених норм до ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за такими вимогами.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" набуло права зворотної вимоги до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" у сумі страхового відшкодування в розмірі 18068,26 грн. - у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Встановлено, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" на адресу відповідача направлено заяву від 24 листопада 2014 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18068 гривень 26 коп.

Вказана заява отримана ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", однак, відповідачем частково сплачено вказану суму у розмірі 12032 гривень 32 коп., у зв'язку з чим несплаченим залишився залишок суми в розмірі 6035 гривень 94 коп., який позивач просить стягнути у даній справі.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично мотивованого висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 6035 гривень 94 коп. та підставно задовольнили позов.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Господарським судом міста Києва начебто вже розглядалась справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав і є рішення суду з цього спору відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що судами попередніх інстанцій у даній справі достовірно встановлено, що нараховану суму страхового відшкодування на час розгляду даного спору сплачено відповідачем частково, а у даному позові заявлено до стягнення її залишок у сумі 6035 гривень 94 коп., стягнення якого не було предметом розгляду у справі, на яку посилається відповідач.

Також у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм ст. 25 Закону України "Про страхування" та ст. 990 Цивільного кодексу України, оскільки, як встановлено судами, виплата страхового відшкодування здійснена на підставі страхового акта та у відповідності до умов договору.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що у відповідності до вимог ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1149 Цивільного кодексу України страхова компанія проводить відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі відновлювального ремонту з урахуванням зносу, а решту матеріальної шкоди відшкодовує особа, винна у дорожньо-транспортній пригоді, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки стосуються врегулювання правовідносин страховика та застрахованої ним особи у правовідносинах з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а не правовідносин між страховими компаніями з відшкодування виплаченої страхової суми.

За таких обставин рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності та вірного застосування норм ч. 1 ст. 979, ст. ст. 990, 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 228 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова