ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/27779/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівІванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської міської ради та Громадської організації "Наш дім-Поділ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.05.2016у справі№ 910/27779/14Господарського судуміста Києваза позовомКиївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг"треті особи1. Державна архітектурно-будівельна інспекція України Департамент державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві; 2. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради; 3. Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 4. ОСОБА_4; 5. ОСОБА_5; 6. Громадська організація "Наш дім-Поділ"за участюПрокурора м. Києвапрозобов'язання вчинити діїза участю представників:

позивача: Качмар О.Й., дов. від 25.04.2016; Семенюк Н.М., дов. від 10.05.2016;

відповідача: Нестор В.Р., дов. від 20.11.2015; Фрідман О.О., дов. від 26.11.2015;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: Черненко І.І., дов. від 05.10.2015;

третьої особи-4: ОСОБА_11, дов. від 14.04.2016; ОСОБА_12, дов. від 31.05.2016; ОСОБА_4, особисто;

третьої особи-5: ОСОБА_11, дов. від 14.04.2014;

третьої особи-6: ОСОБА_11, дов. від 13.04.2016;

прокурора: Онуфрієнко М.В., посв. від 04.11.2015;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/27779/14 (суддя - Босий В.П.) задоволено клопотання Київської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову. Заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України (Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) узгоджувати та видавати відповідні документи (декларації, акти тощо) про готовність зазначеного об'єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат (сертифікати) відповідності закінченого будівництвом об'єкта стосовно офісно-житлового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" або окремих його частин (приміщень), будівництво яких здійснюється за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено Державній реєстраційній службі України та її структурним підрозділам у місті Києві вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно та внесенням та реєстрацією в відповідних базах даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- документів, що подаються ТОВ "Пателі Лізинг" як забудовником у складі "основного пакету" документів для державної реєстрації прав на квартири, апартаменти квартирного типу, інші житлові або нежитлові приміщення та інші об'єкти нерухомого майна, що є складовими новозбудованого об'єкту будівництва офісно-житлового комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1;

- відомостей щодо переходу прав власності та інших речових прав на об'єкт (об'єкти) будівництва та/або окремі його (їх) частини, об'єкт (об'єкти) незавершеного будівництва та/або окремі його (їх) частини за адресою: АДРЕСА_1, де ТОВ "Пателі Лізинг" проводиться будівництво офісно-житлового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та будь-яких інших записів, що стосуються зазначених об'єктів нерухомості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді - Алданова С.О., Мартюк А.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/27779/14 скасовано, в задоволенні клопотання Київської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Наш дім - Поділ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/27779/14 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Також, з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду звернулась ГО "Наш дім-Поділ", в якій просила її скасувати в частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО "Наш дім-Поділ".

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга Київської міської ради підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ГО "Наш дім-Поділ" не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Пателі Лізинг" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівництво житлово-офісного комплексу на земельній ділянці у АДРЕСА_1 здійснюється відповідачем без дотримання будівельних норм, а також за відсутності необхідної проектно-кошторисної документації, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача знести самовільно здійснену надбудову на спірному об'єкті будівництва.

Під час розгляду справи від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому останній просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України та її структурним підрозділам вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, а також заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації.

Підставою для звернення позивача з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення зазначено достатньо обґрунтоване припущення про існування реальної можливості ускладнення або навіть неможливості виконання рішення суду, оскільки відповідач може зареєструвати та розпорядитися відповідними нежитловими та житловими приміщеннями, які він побудував та відчужити їх на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду.

На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів забезпечення позову до вирішення даного спору, поширюється дія ст. 66, 67 ГПК України.

Відповідно до ст .66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як роз'яснено у п.п.1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Посилання в заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Місцевий господарський суд з посиланням на те, що позивачем надано достатньо доказів того, що відповідач вдається до дій, які свідчать про намагання останнім розповсюдити інформацію щодо продажу квартир в спірному об'єкті самочинного будівництва, а також здійснює підготовчі дії по введенню в експлуатацію з метою подальшого продажу квартир, дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки під час судового провадження відповідачем можуть бути вчинені дії по відчуженню спірного майна, що, в свою чергу, призведе до утруднення виконання рішення суду.

Судом першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, достеменно встановлено як пов'язаність конкретного вжитого заходу забезпечення позову з предметом позовних вимог, так і наявність достатньо обґрунтованого припущення, що у разі задоволення позовних вимог невжиття таких заходів значно утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Колегія також вважає, що обраний судом першої інстанції адекватний захід забезпечення позову належним чином співвідноситься з предметом спору, тобто існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжитий судом першої інстанції захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Отже, позивачем доведено та судом першої інстанції інстанцій правомірно встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому ймовірного рішення господарського суду про задоволення позову, які (обставини) є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд зазначеного не врахував при прийнятті постанови, якою скасував ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, а тому судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання Київської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Що стосується припинення апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за апеляційною скаргою ГО "Наш дім - Поділ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у даній справі, то колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою, учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Крім того, в п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" встановлено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченим процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Статтею 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Тобто, особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі №23/294).

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Як встановлено апеляційним господарським судом, з підтвердженням матеріалами справи, ухвалою місцевого господарського суду від 09.02.2015 не порушені права ГО "Наш дім - Поділ". Питання про його права і обов'язки щодо сторін у справі оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не вирішувалися, а відтак відповідно до встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги зазначеної особи.

Якщо буде встановлено, що права особи, яка не брала участі у справі оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 07.07.2009 у справі №01/65-88, від 02.03.2010 у справі №5/131-09, від 02.03.2010 у справі №5/130-09, від 23.03.2010 у справі №1/1120-26/396, та п. 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 №17.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО "Наш дім - Поділ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/27779/14.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Касаційну скаргу Громадської організації "Наш дім-Поділ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 у справі №910/27779/14 скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання Київської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/27779/14 та в цій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/27779/14 залишити в силі.

В частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Наш дім-Поділ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/27779/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 у справі №910/27779/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

В.І. КАРТЕРЕ