ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/15802/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А. Іванової Л.Б.,

за участю представників сторін: позивача - Чеботарьової І. Г. дов. № 44-124 від 13.05.2014 року, відповідача - Войтенка А. І. дов. № 38 від 21.03.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - відповідач) з позовом про стягнення основного боргу у сумі 7800129 гривень 21 коп., 807512 гривень 97 коп. пені, 173648 гривень 30 коп. - 3 % річних та 1461836 гривень 57 коп. втрат коштів від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитого за договором №479/14-ТЕ-15 від 25 листопада 2013 року природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

З Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" стягнуто на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7800129 гривень 00 коп. основного боргу, 403756 гривень 49 коп. пені, 173648 гривень 30 коп. - 3 % річних, 1461836 гривень 57 коп. втрат коштів від інфляції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року в частині відмови у стягненні 403756 гривень 66 коп. пені, в цій частині прийняти нове рішення про стягнення 403756 гривень 66 коп. пені. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 4, 4-2, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Стверджує, що у суду були відсутні підстави для зменшення розміру нарахованої пені, оскільки передбачені законом виняткові обставини у відповідача відсутні.

Вважає, що судами враховано майновий стан та надано оцінку настання негативних наслідків лише відповідача, при цьому майновий стан та настання негативних наслідків для позивача залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 листопада 2013 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (продавець) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) укладено договір № 479/14-ТЕ-15 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За умовами п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 11100,000 тис. куб.м.

Відповідно до п. 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється НКРЕ.

За п. 5.2 ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1118,974 гривень з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1118,974 гривень, крім того ПДВ - 17% - 190,226 гривень, всього з ПДВ - 1309 гривень 20 коп.

Загальна вартість цього договору, відповідно до п. 5.5, складається із сум вартості місячних поставок газу.

У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" посилалось на те, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не виконало свої зобов'язання за договором в частині повної оплати поставленого газу, у зв'язку з чим у останнього виник борг, який станом на 15 червня 2015 року становив 7800129 гривень 21 коп.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, нараховану в сумі 807512 гривень 97 коп., втрати коштів від інфляції в сумі 1461836 гривень 57 коп. та 173648 гривень 30 коп. - 3 % річних від простроченої суми боргу.

Відповідно до ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору протягом січня - березня 2014 року та жовтня - грудня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5573,422 тис. куб.м. на загальну суму 9915124 гривні 09 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У порушення умов укладеного сторонами договору, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності ""Укрінтеренерго" здійснило лише часткову оплату вартості прийнятого природного газу, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарські суди визнали вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 7800129 гривень 21 коп. підтвердженою та задовольнили позов у цій частині.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим та апеляційним господарським судами задоволено вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 173648 гривень 30 коп. - 3 % річних та 1461836 гривень 57 коп. втрат коштів від інфляції як таких, що розраховані арифметично вірно та у відповідності до вимог закону.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій лише в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вказані норми та положення п. 7.2 договору, за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно нараховано відповідачу 807512 гривень 97 коп. пені.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" заявило клопотання, у якому просило зменшити розмір пені на 50 % з посиланням на недоотриманням відповідачем коштів від споживачів та несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий газ, а також скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків,

Приймаючи рішення про зменшення пені на 50%, з яким погодився апеляційний господарський суд, місцевий господарський суд виходив з того, що суму основного боргу відповідачем не могло бути погашено з незалежних від нього обставин в установлені договором строки, оскільки останній залежав від інших контрагентів та споживачів, в тому числі населення та релігійних організацій, а одночасне спрямування всіх належних відповідачу коштів на своєчасне виконання грошових зобов'язань перед позивачем могло спричинити затримку чи навіть зупинення господарської діяльної відповідача, тоді як останній є стратегічним державним підприємством з постачання природного газу, і при цьому у подальшому відповідач здійснював погашення боргу, а прострочення, що мало місце, не завдало збитків позивачу, оскільки за даним рішенням суду стягуються на користь позивача компенсаційні санкції у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, судами враховано, що у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого газу, на користь позивача присуджено до стягнення суми втрат коштів від інфляції та 3 % річних у якості відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також апеляційним господарським судом враховано, що у відповідності до звіту про фінансові результати позивача за 9 місяців 2014 року чистий збиток останнього склав понад 62 мільярди гривень та встановлено, що до суду апеляційної інстанції відповідачем надано докази сплати основного боргу за договором в розмірі 7800129 гривень 21 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 17 грудня 2015 року та свідчить про здійснення останнім дій щодо виконання рішення суду з погашення боргу.

Враховуючи наведене, взявши до уваги принцип справедливості та розумності, а також інтереси обох сторін, суди попередніх інстанцій повно перевірили та врахували усі доводи сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про розмір присудженої пені, та дійшли юридично обґрунтованого висновку про наявність обставин, з якими закон пов'язує право господарського суду зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та підставно зменшили заявлену до стягнення з відповідача пеню на 50 %.

За таких обставин при вирішенні клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили та врахували усі істотні обставини справи, повністю перевірили всі доводи сторін, правильно застосували до спірних правовідносин норми ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшли юридично вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, та обґрунтовано зменшили розмір стягнутої пені до 403756 гривень 49 коп.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова