ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 908/459/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Євсікова О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радина постанову відДонецького апеляційного господарського суду 22.02.2016у справі Господарського суду№ 908/459/15-г Запорізької областіза позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто"пророзірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафних санкційу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Москаленко Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, стягнення неустойки у розмірі 143 409, 36 грн., інфляційних втрат у розмірі 89 630, 85 грн., 3% річних у розмірі 32 267, 10 грн. та суму відсотків на відстрочену суму у розмірі 2 283, 74 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г (суддя Проскуряков К.В.) розірвано договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради неустойку в розмірі 143 409, 36 грн., відсотки в розмірі 2 283, 74 грн., 3% річних в розмірі 32 267, 10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 89 630, 85 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г (колегія суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий суддя, судді Будко Н.В., М'ясищев А.М.) скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г в частині стягнення неустойки в сумі 143 409, 36 грн., відсотків в сумі 2 283,74 грн., 3% річних в сумі 705,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 53,56 грн., та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 143 409, 36 грн., відсотків в сумі 2 283,74 грн., 3% річних в сумі 705, 21 грн. та інфляційних втрат в сумі 53, 56 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г залишено без змін; резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г викладено у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Розірвати договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності №02/11 від 11.10.2011, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 3% річних в сумі 31 561,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 89 577,29 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6 570 грн. У задоволені позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 143 409, 36 грн., відсотків в сумі 2 283,74 грн., 3% річних в сумі 705,21 грн. та інфляційних в сумі 53,56 грн. відмовити.".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г, та повністю задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, та для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто", визначених позивачем, неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.10.2011 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" (далі - покупець) укладено договір № 02/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього договору є передача права власності на комунальне майно міста Запоріжжя, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 29 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 № 40) та відповідно до наказів Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 29.03.2011 № 98, від 14.04.2011 № 121, від 18.04.2011 № 123 (надалі об'єкт приватизації). Об'єкт приватизації належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС № 913111 від 17.05.2010, право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 30441984, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2010 за № 26674192 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 за № 31284536, дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 091447 від 09.12.2003 (дублікат серія САЕ № 268554, виданий 06.01.2011), право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1555848, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.02.2011 за № 29037123 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 за № 31284210.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єктом приватизації є нежитлове приміщення 1 будівлі (літ. А-2), загальною площею 336,2 кв. м., будівля інв. № 12000080 (літ. Б) загальною площею 92 кв. м., замощення 1, які розташовані за адресою: 69084, м. Запоріжжя, вул. Кузнєцова, буд. 18.

За умовами п. 1.5 вказаного договору повна вартість об'єкта приватизації складає 717 046, 80 грн., у т. ч. ПДВ.

Зазначений в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 717 046, 80 грн., з урахуванням ПДВ (п. 1.6 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Покупця №26008012290980 в АБ "Фінанси та Кредит" (або з інших рахунків Покупця, відкритих у банківських установах України) на рахунок органу приватизації, протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менш 50% від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. На суму відстроченого платежу нараховуються відсотки за обліковою ставкою НБУ відповідно до рахунку наданого органом приватизації.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець зобов'язався сплатити повну вартість об'єкту приватизації, зазначену в п. 1.5 цього договору, у строк та на умовах, встановлених розділом 2 договору.

Згідно із умовами п. 7.2 договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору (до 11.12.2011) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує органу приватизації неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ. Орган приватизації порушує питання про розірвання цього договору.

Строк дії договору до 11.10.2016 (п. 11.5 договору).

Договір посвідчено нотаріусом та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 11.10.2011, реєстраційний № 486.

Відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати за об'єкт приватизації частково, а саме платіжним дорученням № 3 від 08.11.2011 перерахував 50% вартості предмету договору у розмірі 358 523, 40 грн.

19.03.2012 Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в особі Департаменту комунальної власності та приватизації звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності в сумі 358 523,40 грн. та пені в сумі 7 307, 98 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 у справі № 5009/1045/12 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради суму боргу за об'єкт приватизації за договором № 02/11 в розмірі 358 523, 40 грн. та пеню в розмірі 11 418,72 грн.

Вказане рішення суду на даний час не виконано.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є, зокрема, несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору (тобто - до 10.12.2011) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, зокрема, орган приватизації порушує питання про розірвання цього договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши факт несплати відповідачем повної вартості за об'єкт приватизації як протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору (до 11.12.2011) так і на момент звернення із даним позовом (26.01.2015), дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011.

Разом з тим, у Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" заявило про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у позові в частині стягнення відсотків на відстрочену суму у розмірі 2 283, 74 грн., оскільки сторонами у п. 2.1 договору, на підставі якого заявлена дана вимога, здійснено лише відсилку на облікову ставку НБУ при розрахунку відсотків, при цьому, не визначено безпосередній розмір за обліковою ставкою НБУ, а також не зазначено за який період ці відсотки повинні нараховуватись, що виключає підстави для стягнення з відповідача відсотків на суму відстроченого платежу у розмірі 2 283, 74 грн., нарахованих позивачем. До того ж, пункт 2.1 договору передбачає стягнення відсотків на суму відстроченого платежу на підставі наданого органом приватизації відповідного рахунку, однак, позивачем не надано ані рахунку, ані доказів його вручення (направлення) відповідачу. При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що оскільки суд відмовляє в позові в цій частині з підстав його необґрунтованості відсутні підстави для застосування позовної давності.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про переривання позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги (боргу), право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. З цього випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред'явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов'язання припускається можливість виокремлення такої частини. При цьому, слід зазначити, що частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов'язанням (ч. 2 ст. 625 ЦК), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

В абзаці 1 п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст. ст. 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, вимоги у справі № 5009/1045/12 заявлені про стягнення заборгованості та пені за договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, в той час як у даній справі заявлені вимоги про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму, тобто заявлені вимоги у даній справі про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат є складовою частиною основного боргу, який виник у зв'язку із невиконанням договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011 та був предметом розгляду у справі № 5009/1045/12.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна давність щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не спливла, та правомірно задовольнив позов в цій частині.

Разом з тим, позивачем крім вимог про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму було заявлено вимогу про стягнення неустойки на підставі п. 7.2 договору, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції було правомірно відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору (тобто - до 10.12.2011) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, зокрема, орган приватизації порушує питання про розірвання цього договору.

Спеціальна позовна давність в один рік, відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи наведену норму, позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки на підставі п. 7.2 договору повинна була спливти 10.12.2012.

Однак, позовна давність щодо стягнення неустойки переривалася у зв'язку із пред'явленням 19.03.2012 позову у справі № 5009/1045/12 про стягнення основного боргу та пені на підставі п. 7.1 договору.

Отже, позовна давність до вимоги про стягнення неустойки на підставі п. 7.2 договору спливла 20.03.2013, в той час як позивач із даним позовом звернувся 26.01.2015.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає частковому скасуванню, а саме в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 53, 56 грн. та 3% річних у розмірі 705, 21 грн., та в цій частині рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 53, 56 грн. та 3% річних у розмірі 705, 21 грн., та в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

О.О. ЄВСІКОВ