ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2016 року Справа № 904/5218/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№ 904/5218/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 121 159,32 грн за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 121 159,32 грн заборгованості за договором б/н від 04.03.2011, з яких: 40 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 41 355,88 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 30 083,44 грн - сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 9 720,00 грн - сума заборгованості по комісії за користування кредитними коштами.
В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за його користування.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 40 000,00 грн заборгованості за кредитом, 41 355,88 грн процентів за користування кредитом, 30 083,44 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 9 720,00 грн комісії за користуванням кредитом та 2 423,19 грн судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд, взявши до уваги підписану відповідачем електронним підписом заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", розміщених в мережі Інтернет, визнав доведеним факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 04.03.2011, який містить умови кредитного договору, а також визнав доведеним факт невиконання відповідачем, як позичальником, своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків і комісії за користування кредитом, строк виконання яких є таким, що настав, що, за висновком суду, є підставою для стягнення з відповідача вказаних сум, а також для стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором. Суд також встановив, що позовні вимоги були заявлені позивачем в межах строку позовної давності, яка за домовленістю сторін в п. 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг" була збільшена до п'яти років.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г., - головуючий, Чимбар Л.О., Виноградник О.М.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 08.10.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (відповідач) звернулась до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (позивач) із заявою про відкриття поточного рахунку у національній валюті, на підставі якої позивачем було відкрито відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1.
04.03.2011 відповідач, як клієнт банку, звернувся через систему інтернет-банку до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" із заявою про встановлення кредитного ліміту поточного рахунку № НОМЕР_1, підписану шляхом накладання електронно-цифрового підпису (т.1, а.с. 31), в якій зазначено, що підписавши цю заяву, клієнт погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua., які разом складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій відповідач, підписавши електронно-цифровим підписом заяву про встановлення кредитного ліміту поточного рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" від 04.03.2011, приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.
Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заява відповідача про встановлення кредитного ліміту від 04.03.2011, а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua. далі за текстом - Умови), в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про неукладення між ним та позивачем такого договору.
Крім того, факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування підтверджується і банківською випискою по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ КБ "Приватбанк", та заявою відповідача до відповідача від 15.09.2012 з проханням не нараховувати проценти, штрафні санкції та встановити кредитні канікули, які також свідчать про користування відповідачем кредитними коштами в межах кредитного ліміту, встановленого на рахунку № НОМЕР_1.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 04.03.2011. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.
Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 04.03.2011 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з п.п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Ккредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.2.1.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/150519135657 від 19.05.2015, розмір ліміту з 04.03.2011 складав 30 000,00 грн, а з 30.09.2011 склав 40 000,00 грн (т. 1 а.с. 47).
На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору від 04.03.2011 позивач надав відповідачу, як позичальнику, кредит в межах передбаченого ліміту в сумі 40 000,00 грн, які використовувалися відповідачем, про що свідчить, зокрема банківська виписка по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_1, наявна в матеріалах справи за період з 04.03.2011 по 01.07.2015.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.3.18.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
Згідно з пп. пп. 3.18.4.1.3., 3.18.4.1.4. Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9. Умов).
Крім того, відповідно до п.п. 3.18.4.4., 3.18.4.10. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими.
Згідно з пп. а) п. 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявної в матеріалах справи виписки по поточному рахунку відповідача, кредитування якого було здійснено позивачем, та не спростовано відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 25.03.2015 - дату, на яку позивачем здійснено розрахунок позовних вимог, склала 121 159,32 грн, з яких: 40 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 41 355,88 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 30 083,44 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 9 720,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом. Докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Врахувавши викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам та по комісії за користування кредитом з огляду на їх доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.18.5.1. Умов визначено, що при порушенні клієнтом (відповідачем) будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2, 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6., клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У випадку реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами згідно договору про банківське обслуговування від 11.07.2012, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та вірно їх задовольнили.
Колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо позовних вимог у даній справі, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - штрафу, пені був збільшений до п'яти років за домовленістю сторін в п. 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг", які були погоджені та прийняті відповідачем шляхом підписання заяви про встановлення кредитного ліміту поточного рахунку № НОМЕР_1 від 04.03.2011, що відповідає вимогам частини першої статті 259 ЦК України, за правилами якої сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Наведеним спростовуються посилання відповідача на відсутність укладеного між ним та позивачем у письмовій формі договору про збільшення строку позовної давності, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.
Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що позовні вимоги у даній справі були заявлені в межах строку позовної давності, яка за домовленістю сторін в п. 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг" була збільшена до п'яти років.
Виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 904/5218/15 - без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді Н. Акулова
В. Саранюк