ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 922/538/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016у справі№922/538/14 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоПриватного підприємства "Терем"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Департаменту земельних відносин Харківської міської радипровнесення змін до договоруУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Солоненко С.О. (представник за дов. від 07.02.2017);

від третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Харківською міською радою заявлений позов до Приватного підприємства "Терем" про внесення змін до договору оренди землі від 24.01.2004 року № 6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору в редакції позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір орендної плати за землю, яку сплачує відповідач за договором, не відповідає положенням пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2013 року" та від 25.09.2013 року № 1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року". Для приведення розміру орендної плати у відповідність із вимогами законодавства до договору оренди, укладеного з відповідачем, слід внести відповідні зміни стосовно розміру орендної плати та вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проте відповідач ухиляється від укладення такої угоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2016 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року, призначено у справі №922/538/14 судову земельно-технічну експертизу розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №160 від 24.09.2013 року, проведення якої доручено судовим експертам Незалежного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить вказані ухвалу від 08.06.2016 року і постанову від 14.07.2016 року у справі скасувати в частині зупинення провадження у справі та направити справу до місцевого господарського суду для продовження її розгляду. Скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, вказує, що висновком державної експертизи землевпорядної документації від 07.06.2013р. № 405-13 технічну документацію з нормативно грошової оцінки було повернуто на доопрацювання, у зв'язку з чим технічна документація з нормативно грошової оцінки земель м. Харкова, складовою яких є спірна земельна ділянка, пройшла державну експертизу, про що було зроблено відповідний позитивний висновок, зазначене свідчить про недоцільність призначення експертизи окремої земельної ділянки. Таким чином, на думку скаржника, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить зокрема до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Терем" просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язкове, передбачене в процесуальному законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України); і факультативне, необов'язкове для господарського суду, яке застосовується на його розсуд, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи (ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Поряд з цим, з оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що на вирішення судовим експертам поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.2013 року вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документом з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

2. Чи правильно визначена економіко-планувальна зона у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.2013р.;

3. Чи правильно визначені локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.2013 р.;

4. Які локальні коефіцієнти та в якому розмірі мають бути застосовані для визначення нормативної грошової оцінки, земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Квітки - Основ'яненко, 12, загальною площею 0,1280 га, кадастровий номер 6310136300:01:002:0013;

5. Чи правильно визначений коефіцієнт Км2 у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.2013 р.;

6. Чи правильно визначений коефіцієнт Кф у витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.2013 року.

7. Чи змінилася прибутковість земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Квітки - Основ'яненко, 12, загальною площею 0,1280 га, кадастровий номер 6310136300:01:002:0013? Якщо так, то яким чином і на які коефіцієнти це впливає?

8. Який розмір орендної плати має бути встановлений на сьогоднішній день для земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Квітки - Основ'яненко, 12, загальною площею 0,1280 га, кадастровий номер 6310136300:01:002:0013?

Отже, виходячи із змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду, поставлені перед експертом питання безпосередньо стосуються встановлення фактичних обставин справи, які можуть бути встановлені судом за результатами оцінки доказів у справі та мають вирішуватися судом самостійно в ході розгляду справи.

Відтак, у суду першої інстанції не було підстав для застосування до спірних правовідносин інституту зупинення провадження у справі.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції визнає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у даній справі підлягає скасуванню. Оскільки при перегляді даної ухвали апеляційна інстанція на дані порушення уваги не звернула та належної правової оцінки не дала, постанова у справі також підлягає скасуванню з передачею справи до господарського суду Харківської області для розгляду справи по суті спору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2016 року у справі №922/538/14 в частині зупинення провадження у справі та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року - скасувати.

Справу скерувати до господарського суду Харківської області для розгляду по суті спору.

Головуючий суддя Г.П.Коробенко

Судді І.В. Алєєва

Г.М. Мачульський