ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 911/2032/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіНєсвєтової Н.М.,за участю представників:від позивачаКритенко Ю.В.,від відповідачаОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Перша логістична"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рокуу справі№ 911/2032/16 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Перша логістична"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Флагман"простягнення 119246,64 грн,ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне підприємство "Перша логістична" (надалі - ПП "Перша логістична", позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (надалі - ФОП ОСОБА_6, відповідач) про стягнення 119246,64 грн вартості втраченого вантажу, перевезення якого організовував відповідач на підставі договору транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013 року та заявки-договору на транспортно-експедиторські послуги № 27/04/15-1 від 27.04.2015 року.

ФОП ОСОБА_6 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що належним чином виконала свої зобов'язання за договором, сама по собі втрата вантажу не свідчить про неналежне виконання зобов'язання за договором, оскільки за його умовами не передбачено, що експедитор відповідає перед замовником за втрату вантажу, а у заявці сторони погодили, що "водій несе повну матеріальну відповідальність за цілісність та зберігання вантажу". На думку відповідача, за втрату вантажу має відповідати перевізник, оскільки у ст. 924 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст. 314 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлена презумпція його вини у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, якщо він не доведе, що сталося внаслідок обставин, яким не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Відповідач також зазначає, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження дійсної нестачі товару та його вартості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2016 року у справі № 911/2032/16 (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів: Майданевича А.Г., Сухового В.Г.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі № 911/2032/16 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2016 року залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання укладеного договору транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні № З/16 від 13.06.2013 року (надалі - договір транспортного експедирування) 27.04.2015 року сторони підписали заявку-договір на транспортно-експедиторські послуги № 27/04/15-1, за якою відповідач зобов'язувався надати послуги з організації перевезення вантажу - побутової техніки з такими умовами: за маршрутом - м. Київ - м. Херсон; дата завантаження товару 27.04.2015 року; дата розвантаження - 28.04.2015 року; вантажовідправник - ОПТІМ (м. Київ, вул. Пшенична, 9); розвантаження - м. Херсон по товарно-транспортній накладній; додаткові умови - водій несе повну матеріальну відповідальність за цілісність та зберігання вантажу; тип транспортного засобу: тент, марка - МАН; держномер: НОМЕР_3, водій ОСОБА_7.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а відповідач це і не оспорює, згідно з договором-заявкою № 81 на транспортно-експедиційні послуги експедитором було залучено ТОВ "СП "Флагман" для здійснення перевезення вантажу за прийнятою заявкою позивача. Це заявка є аналогічною договору-заявці № 27/04/15-1, окрім дат завантаження та розвантаження товару, де датою завантаження визначено 28.04.2015 року, а розвантаження - 29.04.2015 року.

На виконання цих заявок перевізник приступив до виконання перевезення вантажу на підставі товарно-транспортної накладної № РОРІВН959 від 28.04.2015 року, в якій було перераховано найменування вантажу, переданого для перевезення.

У пункті призначення вантаж вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною був виданий лише частково, частина товару була втрачена.

29.04.2015 ст. о/у Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області складено протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця події, протоколи допиту свідка водія ТОВ "СП "Флагман" ОСОБА_7, потерпілого директора ТОВ "СП "Флагман", з яких вбачається, що в ніч на 29.04.2015 в м. Вознесенську Миколаївської області на стоянці автозаправної станції невідома особа таємно викрала з автомобіля НОМЕР_1, кондиціонери та котли, відсутність яких була встановлена директором ТОВ "СП "Флагман" ОСОБА_8 по прибутті на місце перебування автомобіля після повідомлення водія про виявлення ним пошкодження пломби на вхідних дверях контейнера та відсутність коробок, належних ПП "Перша Логістична".

08.05.2015 року у товарно-транспортній накладній водій ОСОБА_7 зробив запис такого змісту: "товар з машини вивантажений на склад, у моїй присутності перерахований. З кількістю товару, що не вистачає, ознайомлений". У накладній також міститься перелік товару, якого не вистачає, зокрема: зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09ASN у кількості 1 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09ASN у кількості 1 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-12ASN у кількості 1 шт; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-12ASN у кількості 1 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-09AUN у кількості 1 шт.; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09AUN у кількості 1 шт.; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-12AUN у кількості 3 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-12AUN у кількості 3 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Leberg LBS-TBR13 у кількості 1 шт.; зовнішній блок кондиціонеру Leberg LBS-TBR13 у кількості 1 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-09AHC у кількості 3 шт.; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09AHC у кількості 3 шт.; внутрішній блок кондиціонеру Neoclima NS-09AHL1 у кількості 3 шт.; зовнішній блок кондиціонеру Neoclima NU-09AHL1 у кількості 3 шт.; котел газовий конденсаційний KON C24 у кількості 3 шт. Вартість вантажу, що втрачений, становить 119246,64 грн. Вартість товару позивач підтверджує видатковою накладною № 3460 від 27.04.2015 року, актами приймання-передачі ТМЦ № ФП/15 від 23.03.2013 року, № 00000000023 від 27.02.2015 року, № П/30 від 30.03.2015 року, № П/2 від 02.03.2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що отриманий для перевезення вантаж, що підтверджується відміткою водія у товарно-транспортній накладній, не був доставлений за призначенням та частково втрачений, а тому відповідач, який за заявкою позивача організовував це перевезення за договором транспортного експедирування, має відшкодувати позивачу відповідно до ст.ст. 22, 623, 934 ЦК України, 224 ГК України збитки, заподіяні при перевезенні вантажу, в розмірі дійсної вартості втраченого (невистачаючого) вантажу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на відповідальність перевізника не мають правового значення для зобов'язань сторін, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 932 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги", оскільки експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надана позивачем товарно-транспортна накладна № РОРІВН959 від 28.04.2015 року не може слугувати належним та допустимим доказом факту передачі ПП "Перша Логістична" експедитору/водію перелічених у ній товарно-матеріальних цінностей згідно із заявкою-договором від 27.04.2015 року № 27/04/15-1, оскільки у ній у порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (надалі - Правила) графи про особу перевізника, опломбування вантажу, кількість місць, вага, та його вартість, ціна, отримання/здача вантажу експедитором/водієм, відпуск вантажу відповідальною особою вантажовідправника, наявність подорожнього листа до автомобіля та про одержання вантажу вантажоодержувачем не заповнені; вантажовідправником значиться ПП "Перша Логістична" (а не ОПТІМ як у заявках-договорах); включені дані щодо вантажу, перевезення якого не було погоджено з експедитором, зокрема, крім товару, який належав ТОВ "Торгова Компанія "ОПТІМ", також до перевезення був наданий товар, що належав іншим особам.

Апеляційний господарський суд зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів підстав звернення позивача, як вантажовідправника, з позовом до експедитора про стягнення збитків, у зв'язку з втратою вантажу; підтвердження понесення саме позивачем збитків за втрачений товар; підтвердження прийняття відповідачем (уповноваженою відповідачем особою - перевізником) для перевезення на підставі товарно-транспортної накладної № РОРІВН959 від 28.04.2015 вантажу, який в подальшому був втрачений, що стало підставою для звернення вантажовідправника з позовом до суду; підтвердження прийняття вантажоотримувачем товару за товарно-транспортною накладною № РОРІВН959 від 28.04.2015 року з нестачею.

На думку Вищого господарського суду України, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки суд безпідставно не брав до уваги, що експедитор наполягає, що ним зобов'язання виконано належним чином та в повному обсязі, а відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. В матеріалах справи (окрім товарно-транспортної накладної № РОРІВН959 від 28.04.2015 року) відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували факт надання послуги експедитором згідно з заявкою-договором на транспортно-експедиторських послуг № 27/04/15-1. Більш того, ФОП ОСОБА_6 не оспорює, що перевезення спірного вантажу здійснювалось за цією накладною, тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що накладна не може слугувати належним та допустимим доказом факту передачі ПП "Перша Логістична" експедитору/водію перелічених у ній товарно-матеріальних цінностей згідно із заявкою-договором від 27.04.2015 року № 27/04/15-1 суперечить ч. 1 ст. 35 ГПК України та ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги".

Щодо доводів суду апеляційної інстанції про те, що у накладній значиться інший вантажовідправник, і включений товар, перевезення якого не було погоджено з експедитором, Вищий господарський суд України відзначає, що у цьому випадку експедитор залучив до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншу особу, тому несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, пов'язаних із діяльністю цієї особи, у тому числі й у випадках, коли мав місце недогляд (ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги"). Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 10 цього Закону експедитор має право не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування. Відповідно до п. 10.4 Правил вантаж, який був поданий замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини Замовника.

У ч. 3 ст. 933 ЦК України також передбачено, що у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що перевізник приступив до виконання перевезення довіреного йому вантажу за товарно-транспортною накладною № РОРІВН959 від 28.04.2015 року, відповідно до даних, які зазначені в ній. Жодних заперечень та застережень щодо неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, не зробив. Відтак, у цьому випадку зміна замовником у накладній особи вантажовідправника не має правового значення для зобов'язань сторін за договором транспортного експедирування і не може бути підставою для звільнення експедитора від відповідальності за виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування.

За умовами договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_6 відповідала за збереження вантажів, що прямо випливає з п. 3.6, 3.8 договору, якими передбачено, що експедитор зобов'язаний вживати всі необхідні заходи для доставки вантажів замовника без пошкоджень, доставити (організувати доставку) і здати його вантажоодержувачу у термін, обумовлений із замовником.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом першої інстанції, що отриманий для перевезення вантаж, був доставлений за призначенням у меншій кількості або меншої ваги, ніж його було прийнято від відправника, що підтверджується відміткою водія у товарно-транспортній накладній, що спричинило збитки позивачу на суму дійсної вартості втрачених матеріальних цінностей, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позову, оскільки відповідно до ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги" за втрату вантажу відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством.

При цьому, той факт, що сторонами не складався акт про втрату вантажу, не вливає на відповідальність експедитора, оскільки обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми (ст. 158 Статуту автомобільного транспорту України). В цьому випадку в товарно-транспортній накладній міститься запис водія про втрату вантажу, тому складання акту не є обов'язковим.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не має право на відшкодування вартості втраченого товару, оскільки цей товар не належав йому на праві власності, а лише зберігався на підставі договорів надання складських послуг з ФОП ОСОБА_9, ТОВ "Фроукено Україна", ТОВ "Торговельна компанія "ОПТІМ", і докази розрахунків із власниками за втрачений вантаж на час винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надавались, не відповідають вимогам закону та суперечать даним, що містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що такі докази були подані в суді апеляційної інстанції (28.11.2016 року ПП "Перша Логістична" подало додаткові докази щодо відшкодування за платіжними дорученнями від 24.11.2016 року матеріальних збитків власникам майна). При цьому, позивач не мав можливості подати їх до суду першої інстанції, так як вони не існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

Водночас, навіть відсутність таких доказів не виключає право позивача на позов у цій справі, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги" клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Отже, клієнт (замовник) за договором транспортного експедирування не повинен бути обов'язково власником товару, перевезення якого організовує експедитор. В свою чергу, право на позов до експедитора, що випливає з договору транспортного експедирування, має лише клієнт, в тому числі на позов у зв'язку з втратою вантажу. Експедитор не має будь-яких зобов'язань перед власниками майна, тому останні не мають право пред'являти до нього вимоги, пов'язані з втратою товару.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є не лише втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також і витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Під дане визначення підпадають також ті грошові кошти, які потерпілий внаслідок порушення його цивільного права винною особою має сплатити третій особі, у зв'язку із невиконанням (неналежним виконанням) ним свого зобов'язання перед цією особою. У цій справі це кошти, які клієнт має сплатити власникам втраченого майна.

За цих обставин, Виший господарський суд України вважає, що Київський апеляційний господарський суд не мав законних підстав для скасування рішення місцевого господарського суду. Тому оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а скасоване нею законне та обґрунтоване рішення - залишенню в силі відповідно до п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Перша логістична" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі № 911/2032/16.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2016 року залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (07700, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства "Перша логістична" (03123, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 4 А; ідентифікаційний код 38080700) 2146,44 (дві тисячі сто сорок шість) грн 44 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я.СуддяНєсвєтова Н.М.