ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2016 року Справа № 925/755/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Карабаня В.Я.,
суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р. (судді: Спаських Н.М., Пащенко А.Д., Єфіменко В.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 р. (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) у справі№925/755/14 господарського суду Черкаської області за позовомПриватного підприємства "Про-Пре" доТовариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" простягнення 1 140 501 грн. 56 коп. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" доПриватного підприємства "Про-Пре" про стягнення збитківза участю представників: від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Шевченко Л.М., довіреність №101/1115 від 05.11.2015 р.від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом Зименко А.І., довіреність №б/н від 05.10.2015 р.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Про-Пре" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" про стягнення 1 140 501 грн. 56 коп. заборгованості за поставлений товар (корок спортивний), з яких 1 117 253 грн. 50 коп. основного боргу, 14 524 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 8 723 грн. 76 коп. 3% річних за прострочення розрахунків.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.05.2014 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №925/755/14.
В процесі розгляду даної справи позивач неодноразово заявляв клопотання про збільшення позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 133 738 грн. 25 коп. та 3% річних в розмірі 66 875 грн. 85 коп.
Крім того, заявою №46/0814 від 13.08.2014 р. позивач просив суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення у справі вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних станом на дату винесення рішення у справі.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою.
Ухвалою від 03.07.2014 р. суд прийняв для сумісного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" до Приватного підприємства "Про-Пре" про стягнення 1 404 598 грн. 37 коп. збитків, нанесених поставкою неякісного спортивного корку, та 6 770 грн. 16 коп. вартості проведення експертиз.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р. у справі №925/755/14 первісний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" на користь Приватного підприємства "Про-Пре" 1 117 253 грн. 50 коп. основного боргу за корки, 66 875 грн. 85 коп. 3% річних та 133 711 грн. 04 коп. інфляційних втрат за прострочення.
В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Місцевим господарським судом також відмовлено в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про вихід суду за межі позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2015 р. у справі №925/755/14 рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р. залишено без змін.
Так, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт невиконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань перед позивачем за первісним позовом, що виникли з поставки товару, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар та 3% річних.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат були задоволені частково з урахуванням здійсненого господарським судом першої інстанцій перерахунку заявленої суми.
В задоволенні зустрічної позовної заяви господарськими судами попередніх інстанцій відмовлено з підстав недоведеності заявлених в ній вимог.
Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2015 р. у справі №925/755/14 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, скаржником подано клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2015 р. у справі №925/755/14 до закінчення їх перегляду в порядку касації.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2016 р.
Вказаною судовою ухвалою також задоволено клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних рішень та зупинено виконання рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2015 р. у справі №925/755/14 до закінчення їх перегляду в порядку касації
До початку судового засідання представником позивача за первісним позовом подано заперечення на касаційну скаргу, в якому останній просив відмовити в її задоволенні через необґрунтованість викладених в ній доводів.
В судовому засіданні 25.01.2016 р. було оголошено перерву до 08.02.2016 р.
В судове засідання 08.02.2016 р. з'явились представники позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.
Представник відповідача за первісим позовом та позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2015 р. у справі №925/755/14 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача за первісим позовом та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач за первісним позовом передав відповідачу за первісним позовом товар (пробка SPORT CAP PL) на загальну суму 1 181 040 грн. 00 коп.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач за первісним позовом частково розрахувався за поставлений йому корок, а саме: сплатив 63 786 грн. 50 коп.
За таких обставин, на думку позивача за первісним позовом, у Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" виник борг на суму 1 117 253 грн. 50 коп.
У зв'язку з цим, позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом вимоги №67/2013, №68/2013, №69/2013 від 03.12.2013 р., які вручені відповідачу за первісним позовом 06.12.2013 р.
Проте, вказані вимоги залишені Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" без виконання, що стало підставою для нарахування позивачем за первісним позовом, окрім основного боргу, також інфляційних втрат та 3% річних та заявлення до суду відповідного позову.
Одночасно, позивач за первісним позовом стверджує, що договір №15/10 від 14.04.2010 р. було укладено між сторонами на поставку корку СПОРТ виробництва "Affaba" стандартного кольору згідно додатків до договору, тоді як договір на постачання корку виробництва "Портола" між сторонами у справі не укладався, тому поставка даних корків відбувалась безпосередньо за видатковими накладними.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, в ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, договір №15/10 від 14.04.2010 р. був предметом дослідження господарського суду Черкаської області у справі №925/375/13-г.
В постанові господарського суду апеляційної інстанції, прийнятій у вказаній судовій справі, зокрема, зазначено, що зобов'язання за договором №15/10 від 14.04.2010 р. виникли щодо поставки товару корок СПОРТ виробництва "Affaba" і зобов'язання по оплаті цього корку відповідачем виконані повністю. Договір на постачання корку виробництва "Портола" між сторонами у справі не укладався, зміни до укладеного договору №15/10 від 14.04.2010 р. щодо типу корку сторонами не вносилися. Поставка товару, за яку позивач за первісним позовом просив стягнути 1 117 253 грн. 50 коп. основного боргу стосується корків виробництва "Портола" і проводилася за наявними у справі видатковими накладними.
Таким чином, без наявності між сторонами договору на поставку корку виробництва "Портола" господарські суди у №925/375/13-г не змогли встановити строк виконання зобов'язання по оплаті товару, а тому відмовили в задоволенні позову.
Під час розгляду справи №925/375/13-г господарськими судами досліджували ті самі накладні на поставку відповідачу корку виробництва "Портола", які подані позивачем за первісним позовом у даній справі.
В свою чергу, в процесі судового розгляду справи №925/755/14 відповідач за первісним позовом не заперечував факту отримання товару за наявними у справі видатковими накладними, як і не надав суду доказів погашення основного боргу. Однак, останній вважає, що йому було поставлено товар неналежної якості.
У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" звернулося з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Про-Пре" про стягнення 1 404 598 грн. 37 коп. збитків, нанесених поставкою неякісного спортивного корку, та 6 770 грн. 16 коп. вартості проведення експертиз.
Свої зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" обґрунтовує тим, що частина корку, вартість якого стягується за первісним позовом, виявилася бракованою і з цієї підстави відповідач за первісним позовом втратив частину продукції власного виробництва та поніс значні збитки.
На склади відповідача за первісним позовом, зокрема, було повернуто із роздрібних мереж та від дистриб'юторів браковану продукцію в кількості 454 934 шт. пляшок ТМ "Малятко", ТМ "Чистий ключ" та ТМ "TEEN TEAM", що підтверджується актами приймання-передачі та актами браку.
При цьому, за твердженнями скаржника, брак продукції виник через розтріскування або відрив верхньої частини спортивного корку виробництва "Портола", який поставляв позивач за первісним позовом.
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" самостійно та за власний кошт провело дослідження корків та отримало експертний висновок №И-572 від 14.08.2012 р. Черкаської торгово-промислової палати, в якому зазначено, що розгерметизація всіх зразків продукції відповідача за первісним позовом (пляшки з водою), пред'явленої на дослідження відбулася внаслідок неякісної кришки, яка отримана за накладними №РН0000000126, -127, -128, -129, -175, -176, 177, -178, -179, -180, -227, -228, -229, -230, -231, -278, -279, -280, -281, -282, -283, -284.
За таких обставин, за підрахунками скаржника загальний розмір його збитків склав 1 404 598 грн. 37 коп. Крім того, ним було сплачено 6 770 грн. 16 коп. вартості проведеної Черкаською торгово-промисловою палатою експертизи.
Проте, вказані грошові кошти не були відшкодовані Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" позивачем за первісним позовом, що і стало підставою для звернення товариства до господарського суду Черкаської області із відповідною зустрічною позовною заявою у справі №925/755/14.
Як встановлено в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Керуючись наведеними правовими нормами та зважаючи на факти встановлені господарськими судами в процесі розгляду справи №925/375/13-г, які в силу приписів 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку що між сторонами даної справи склались зобов'язальні правовідносини, які виникли з договору, укладеного в спрощений спосіб без складання його у вигляді єдиного документу. Доказом укладення цього договору є видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за первісним позовом не виконав належним чином своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого йому товару.
Згідно з ст. 530 вказаного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши наведені правові норми в сукупності з встановленим господарськими судами фактом звернення постачальника до покупця з відповідними вимогами про сплату боргу, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно застосовано норми ч. 3 ст. 530 та ст. 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основного боргу, а також 3% річних та інфляційних втрат за відповідний (вірно визначений судами) період.
Отже, господарськими судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги за первісним позовом про стягнення основного боргу та 3% річних та частково задоволено вимоги за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат.
Стосовно заявленого у справі зустрічного позову про стягнення 1 404 598 грн. 37 коп. збитків, нанесених поставкою неякісного спортивного корку, та 6 770 грн. 16 коп. вартості проведення експертиз колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу.
Разом з цим, за приписами частини 2 вказаної статті проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Так, з огляду на підстави заявленого зустрічного позову ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.08.2014 р. у справі №925/755/14 було призначено експертизу з метою підтвердження або спростування доводів відповідача за первісним позовом стосовно того, що поставлені йому корки були бракованими.
Однак, призначена експертиза якості поставленого товару проведена не була. До господарського суду першої інстанції надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.08.2015 р., у якому зазначалось, що через ненадання на експертне дослідження витребуваного судом зразку-еталону корків SPORT CAP із розшифруванням маркувальних позначень та пляшок, закоркованих належним чином із застосуванням відповідних корків, надати експертний висновок неможливо.
Зважаючи на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що постачальником поставлено покупцю товар неналежної якості.
При цьому, висновки Іноземного підприємства "СЖС Україна" та Експертний висновок №И-572 від 14.08.2012 р. Черкаської торгово-промислової палати господарськими судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, оскільки зазначені висновки не є експертними в розумінні приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним, у зв'язку із чим вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову за недоведеністю підстав заявлених у ньому вимог.
Таким чином, на думку судової колегії господарського суду касаційної інстанції висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції є такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, на підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, внаслідок чого вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія".
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2015 р. у справі №925/755/14 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Судді: А.С. Ємельянов
Л.В. Ковтонюк