ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Справа № 923/570/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 18.06.2015 р. (суддя Литвинова В.В.)та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. (судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Ліпчанська Н.В.)у справі№923/570/15 господарського суду Херсонської областіза позовомПриватного вищого навчального закладу "Херсонський економічно-правовий інститут"доМіського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"провизнання укладеним договору за участю представників: від позивача Мироненко К.Б., довіреність б/н від 04.02.2016 р.від відповідача Собчук О.В., довіреність №02/04-08/1545 від 11.09.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Приватний вищий навчальний заклад "Херсонський економічно-правовий інститут" звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про визнання укладеним договору на подачу холодної води та послуг по прийманню та очистці стічних вод.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.06.2015 р. у справі №923/570/15 позовні вимоги Приватного вищого навчального закладу "Херсонський економічно-правовий інститут" задоволено частково. Визнано укладеним з 10.04.2015 р. договір на подачу холодної води та послуг по прийманню та очистці стічних вод між позивачем та відповідачем. Текст договору у відповідній редакції викладено в резолютивній частині рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Так, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що нормами діючого законодавства передбачено обов'язкове укладення договорів у сфері водопостачання та водовідведення, умови яких повинні відповідати приписам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р.

Зважаючи на це, місцевий господарський суд, з яким в подальшому погодився господарський суд апеляційної інстанції, дослідив запропоновані позивачем та відповідачем проекти договору на їх відповідність приписам законодавства та частково задовольнив позов, виклавши певні пункти договору в редакції позивача, а певні пункти - в редакції відповідача.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р., рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2015 р. та передати справу №923/570/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судам норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2016 р. касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 08.02.2016 р.

В судове засідання 08.02.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р., рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2015 р. та передати справу №923/570/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладення господарського договору, за приписами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору. У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання. За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Вказане закріплено в ст.ст. 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства укладення договорів про надання послуги з питного водопостачання є обов'язковим для сторін, оскільки це прямо передбачено законом. При цьому, такі договори мають укладатись на основі типового договору.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 від 21.07.2005 р. затверджено відповідний типовий договір.

З матеріалів справи №923/570/15 вбачається та господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватний вищий навчальний заклад "Херсонський економічно-правовий інститут" листом №10 від 06.03.2015 р. повідомив відповідача про розірвання договору про постачання води та стоків №791 від 09.04.2011 р., у зв'язку із закінченням строку його дії, та запропонував викласти договір в новій редакції, що відповідає типовому договору.

До вказаного листа позивачем було додано два проекти відповідного договору з додатками.

У відповідь на це, Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" листом №01/04-08/637 від 30.03.2015 р. направило Приватному вищому навчальному закладу "Херсонський економічно-правовий інститут" підписаний договір на подачу холодної води та послуги по прийманню і очистці стічних вод б/н від 10.04.2015 р. з протоколом розбіжностей.

На думку позивача, при вчиненні вищевказаних дій відповідачем було пропущено передбачений законом строк на складання протоколу розбіжностей, що в свою чергу позбавило позивача можливості скласти протокол врегулювання розбіжностей.

У зв'язку з цим, позивач, вважаючи, що п. 2.1.7, пп. б) п. 2.2.3, п.п. 3.1.1, 3.1.3, 3.1.4, 4.5, 5.3, 8.2 договору, викладені в редакції відповідача, не відповідають чинному законодавству та типовому договору, звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору на постачання холодної води та послуги по прийманню та очистці стічних вод від 10.04.2015 р. в редакції Приватного вищого навчального закладу "Херсонський економічно-правовий інститут".

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Нормами ст. 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, а саме: господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Одночасно, в ст. 187 Господарського кодексу України закріплено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З аналізу змісту наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає, що приймаючи судові рішення у справі №923/570/15, місцевий та апеляційний господарські суди мали визначити відповідність юридично значимої поведінки позивача та відповідача законодавчо встановленому порядку укладення договору на основі типового договору.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди повинні були дослідити відповідність умов запропонованих позивачем та відповідачем проектів договору положенням типового договору, після чого визначити чи можуть до даного договору бути внесені пункти, якими кожна із сторін бажає конкретизувати його умови, а саме: перевірити чи не суперечать дані пункти приписам чинного законодавства, що регулюють правовідносини в сфері водопостачання та водовідведення.

Так, у сторін виникли розбіжності щодо п. 2.1.7 договору на постачання холодної води та послуг з приймання та очистки стічних вод.

Відповідач, зокрема, в даному пункті договору передбачив обов'язок водоканалу пред'являти абоненту в разі порушення Правил приймання стічних вод підприємств у міську комунальну систему каналізації для оплати рахунки з урахуванням коефіцієнта кратності тарифу або нормативу сплати за скидання наднормативних забруднень.

Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що п. 2.1.7 договору в редакції відповідача відповідає вимогам чинного законодавства, а саме положенням Водного кодексу України та Правил прийому стічних вод підприємств у міську комунальну систему каналізації, затверджених рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №332 від 17.08.2004 р., тому суми виклали даний пункт саме в редакції відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним.

Разом з цим, у складеному відповідачем протоколі розбіжностей передбачено, що розрахункові норми водоспоживання (водовідведення) сторони виклали в додатку №3, який є невід'ємною частиною договору.

Вказану умову викладено в пп. б) п. 2.2.3 спірного договору в редакції відповідача.

При цьому, позивач погодився з додатком №3 до договору, але лише у випадку виключення із нього п. 2 "Додатковий обсяг стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів".

Проаналізувавши зміст зазначених пунктів договору та правову позицію сторін щодо них, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що вимоги відповідача в частині врахування додаткового обсягу стічних вод, що утворюється внаслідок випадіння атмосферних опадів, не відповідають нормам законодавства про питну воду та питне водопостачання, оскільки у позивача відсутній засіб обліку на каналізаційних випусках і в такому випадку кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п. 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р.).

Дані висновки господарських судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та, зокрема, підтверджуються позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 29.04.2014 р. у справі №3-13гс14.

Аналогічні висновки також зроблені місцевим та апеляційним господарськими судами і щодо п. 4.5 договору, у зв'язку з чим відмовлено у його викладенні в редакції відповідача.

В свою чергу, п.п. 3.1.1 та 3.1.3 договору на постачання холодної води та послуг з приймання та очистки стічних вод місцевим та апеляційним господарськими судами вирішено викласти в редакції позивача.

Так, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що запропоновані відповідачем умови даних пунктів договору не конкретизують порушення, при вчиненні яких можливе відключення позивача від мереж водопроводу і каналізації, а також суперечать положенням ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, що регулюють порядку зміни або розірвання договору.

Вказані висновки зроблені господарськими судами попередніх інстанцій у відповідності з нормами чинного законодавства.

Одночасно, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав безпідставним та необґрунтованим включення до договору п. 3.1.4, на чому наполягав відповідач.

За висновками господарських судів попередніх інстанцій даний пункт суперечить положенням типового договору та нормам діючого законодавства.

Так, відповідач в п. 3.1.4 передбачив можливість виставлення рахунку для сплати за розрахунковий період у п'ятикратному розмірі тарифу на водовідведення у випадках вчинення абонентом порушень наведених у цьому пункті договору.

Однак, в ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено, що крім істотних умов договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умови, що вводять додаткові оплати послуг, не передбачені типовим договором за надання житлово-комунальних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на наведене господарські суди правомірно відмовили у викладенні п. 3.1.4 спірного договору в редакції відповідача.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди не включили до договору п. 4.1 в редакції відповідача, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу доцільність доповнення зазначеного пункту відповідними положеннями.

В свою чергу, п. 5.3 договору господарськими судами попередніх інстанцій викладено в редакції відповідача, як такий, що відповідає п. 10.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., з чим повністю погоджується господарський суд касаційної інстанції.

Стосовно п. 8.2 договору місцевий та апеляційний господарські суди вирішили об'єднати редакції позивача та відповідача з урахуванням часткової зміни тексту додатку 3 до договору, що не суперечить приписам чинного законодавства.

Отже, висновки зроблені господарськими судами попередніх інстанцій в процесі розгляду справи №923/570/15 є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим прийняті ними судові рішення не підлягають зміні чи скасуванні.

Твердження скаржника щодо мови викладення договору не приймаються до уваги судовою колегією Вищого господарського суду, оскільки зазначене в розумінні ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для скасування або зміни рішення чи постанови.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як безпідставні та такі, що вже були предметом дослідження апеляційного господарського суду та вірно спростовані ним.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини

і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих ними судових рішень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2015 р. у справі №923/570/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк