ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Справа № 917/785/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Альфа Трейд"на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.06.2015та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015у справі№ 917/785/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"доПриватного підприємства "Альфа Трейд"простягнення 42 238,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Альфа Трейд" про стягнення 42 238,73 грн., з яких: становить 40 447,82 грн. заборгованість за кредитом, 1 069,62 грн. заборгованість за відсотками та 721,29 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.06.2015р. (суддя О.В. Ківшик), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. (головуючий суддя В.І. Северін, судді О.І. Терещенко, В.О. Івакіна) позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Альфа Трейд" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 39 583,43 грн. заборгованості за кредитом, 1 069,62 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 02.09.2014р. до 20.02.2015р., 721,29 грн. пені за період з 02.09.2014 р. до 20.02.2015 р. та 1 827,00 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ПП "Альфа Трейд" 864,39 грн. заборгованості за кредитом.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 525, 526, 1049, 1050, 1054, 10561 Цивільного кодексу України з огляду на встановлені судами обставини щодо неналежного виконання ПП "Альфа Трейд" Договору банківського обслуговування від 29.01.2013р. б/н щодо своєчасного внесення платежів за кредитом та відсотків за користування кредитом.

Не погодившись із прийнятими у справі рішенням та постановою, ПП "Альфа Трейд" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.06.2015р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. та прийняти нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 633, 634 Цивільного кодексу України, наголошуючи на тому, що договір банківського обслуговування від 29.01.2013р. б/н у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки є недійсним з врахуванням пункту 2.5. роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", що унеможливлює задоволення позову. Висновки судів щодо нарахованих до стягнення сум не ґрунтуються на матеріалах справи та не відображають дані контррозрахунку наданого відповідачем.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.01.2013р. Приватним підприємством "Альфа Трейд" в особі директора Сабурова В.Б. було підписано заяву, адресовану ПАТ КБ "Приватбанк", про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 31). Згідно із заявою відповідач приєднується до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування у вигляді заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 29.01.2013р.

Умовами визначено, зокрема, наступне:

- при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій, або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.2.1.1.16 Умов);

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (п. 3.2.1.1.1 Умов);

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплату процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов);

- банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.1.2.3.4 Умов);

- ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.2.1.1.6 Умов);

- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8 Умов);

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо з одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.1, п. 3.2.1.4.1.1, п. 3.2.1.4.1.2 та п. 3.2.1.4.9 Умов);

- на свій розсуд банк має право зменшити розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством (ч. 1 п. 3.2.1.2.3.14 Умов);

- при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 винагороди, передбаченого пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.1.5.1 Умов).

Відповідно до укладеного Договору позивачем було визначено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № 26007054605028 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що врегульовано Умовами, а саме: станом на 02.03.2011 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 4 500,00 грн., станом на 31.01.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., станом на 04.03.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 000,00 грн., станом на 13.03.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 6 000,00 грн., станом на 19.03.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 6 500,00 грн., станом на 29.04.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 11 000,00 грн., станом на 20.05.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 44 500,00 грн., станом на 19.06.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 51 500,00 грн., станом на 18.07.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 55 000,00 грн., станом на 26.07.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 65 000,00 грн., станом на 21.08.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 75 000,00 грн., станом на 22.11.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 77 000,00 грн., станом на 01.03.2014 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 77 000,00 грн. та станом на 02.03.2014 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 66 280,94 грн. (копія довідки наявна у матеріалах справи, а.с. 46).

На виконання умов згаданого Договору відповідач отримав від позивача на його поточний рахунок № 26007054605028 (який відповідає номеру рахунку, вказаному в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку) кредитні кошти відповідно до вказаних вище лімітів. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача і свідчить про повне виконання позивачем умов зазначеного Договору.

Судами було встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 30130PLXYS0C7 від 04.12.2014 р., відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість у розмірі 45380,42 грн. (в т.ч. 44754,48 грн. заборгованість за кредитом, 188,44 грн. заборгованість за відсотками, 402,40 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом та 35,10 грн. пені), яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Направлення зазначеної претензії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями списку згрупованих поштових відправлень № 19880 від 15.12.2014 р., фіскального чеку "Укрпошти" № 1774 та опису вкладення у цінний лист.

У зв'язку з неотриманням від відповідача відповіді на згадану вимогу, не повернення кредиту та щорічних процентів, наведені обставини слугували підставою для звернення із даним позовом, на підтвердження вимог якого залучено розрахунки суми боргу станом на 22.02.2015 р. та виписки про рух коштів з рахунку позичальника.

Предмет спору у справі становить вимога про стягнення з відповідача 42 238,73 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 29.01.2013 р. Договору банківського обслуговування № б/н у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки, з яких 40 447,82 грн. становить заборгованість за кредитом, 1 069,62 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 02.09.2014р. до 20.02.201р. та 721,29 грн. пені за період з 02.09.2014р. до 20.02.2015р.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 29.01.2013р. б/н є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору від 29.01.2013р. ПАТ КБ "Приватбанк" відкрив ПП "Альфа Трейд" поточний рахунок №26007054605028 та визначив кредитний ліміт в розмірі 77000,00 грн. Відповідач використав кредитні кошти, про що свідчать виписки з рахунку відповідача, копії яких додані до матеріалів справи. Натомість ПП "Альфа Трейд" не виконувало належним чином свої зобов'язання, передбачені умовами договору, своєчасно та в повному обсязі не проводило сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій та інших платежів передбачених договором.

В силу приписів статті 1050 Цивільного кодексу України та умов пункту 3.2.1.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі у випадку прострочки виконання грошового зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом. Враховуючи пункт 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з 02.09.2014р. (по закінченню 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню).

При цьому судами попередніх інстанцій також встановлено, що під час розгляду даної справи заборгованість за кредитом відповідача зменшилась на 864,39 грн. кредитних коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківською випискою з рахунку відповідача та уточненим розрахунком боргу відповідача станом на 26.06.2015р., а тому, беручи до уваги приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суди дійшли правомірних висновків про те, що в частині позовних вимог про стягнення 864,39 грн. кредитної заборгованості між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.

За наведених обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з ПП "Альфа Трейд" 39583,43 грн. заборгованості за кредитом, 1 069,62 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом у період з 02.09.2014р. до 20.02.2015р. є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 3.2.1.5.1. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 винагороди, передбаченої пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 721,29 грн. пені у період з 02.09.2014р. до 20.02.2015р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати кредиту та відсотків по ньому та проведених відповідачем часткових оплат пені), суди дійшли обґрунтованого висновку про відповідність заявленого розміру пені вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, беручи до уваги наведені обставини щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 29.01.2013р. б/н, колегія суддів погоджується із висновками судів про задоволення позову і в частині заявленої до стягнення пені.

Водночас колегія суддів визнає непереконливими доводи скаржника про те, що договір банківського обслуговування від 29.01.2013р. б/н у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки є недійсним з врахуванням пункту 2.5 роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Пунктом 2.5 наведеної постанови Пленуму визначено, що розглядаючи справи у спорах про зміну або розірвання кредитних договорів, позовні вимоги в яких обґрунтовані статтями 633, 634 ЦК України, господарським судам слід враховувати, що кредитні договори не можна віднести до публічних договорів у розумінні статті 633 Цивільного кодексу України (якою, зокрема, передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів), оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитних договорах однакові умови для всіх позичальників.

Віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.

Разом з тим предмет спору у даній справі вимога про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 29.01.2013р. б/н у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки, а не визнання цього договору недійсним. Розглядаючи спір у даній справі суди керувалися презумпцією правомірності правочину, встановленою статтею 204 Цивільного кодексу України. Докази визнання договору банківського обслуговування недійсним відповідачем не подавалися, останній не звертався до суду із вимогами про визнання недійсним даного договору від 29.01.2013р. б/н, а відтак доводи заявника касаційної скарги щодо не застосування судами вимог статей 633, 634 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Альфа Трейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.06.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. у справі №917/785/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова