ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Справа № 915/924/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Миколаївської областіна постановувід 22.10.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/924/15господарського суду Миколаївської областіза позовомЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до1. Миколаївської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд"провизнання незаконними та скасування пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору орендив судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Безкоровайний Б.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) 1. не з'явились; 2. Єфіменко О.С. (довіреність № 02/07/2015-д від 02.07.15)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Олейняш Е.М.) від 27.07.2015 у справі № 915/924/15 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано пункт 6 підпункту 6.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрськ" та межею міста Миколаєва; визнано недійсним на майбутнє укладений 12.09.2012 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" договір №8993 про надання в оренду Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107, зареєстрованого 26.09.2012 року у Державному реєстрі земель під № 481010004001262; стягнуто з відповідача Миколаївської міської ради в доход Державного бюджету України 1 827,00 грн судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Мирошниченко М.А., судді - Воронюк О.Л., Лашин В.В.) від 22.10.2015 рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 по справі №915/924/15 скасовано; відмовлено в задоволенні позову Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" про визнання незаконними та скасування пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Миколаївської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 по справі №915/924/15 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.19, 140, 141, 143 Конституції України, ст.ст.10, 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 79, 84, 122 Земельного кодексу України, ст.ст.4, 5, 10, 14 Водного кодексу України, ст.ст.2, 5, 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", ст.ст.50, 55, 56 Закону України "Про землеустрій", ст.ст.4, 42, 34, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора Миколаївської області (далі прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" (далі ТОВ "Ремінвестбуд") про: - визнання незаконним та скасування пункту 6 підпункту 6.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 №18/44, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрськ" та межею міста Миколаєва; - визнання недійсним на майбутнє укладеного 12.09.2012 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" договору №8993 про надання в оренду Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107, зареєстрованого 26.09.2012 у Державному реєстрі земель під №481010004001262. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Миколаївською міською радою рішень із земельних питань, а саме: - Миколаївська міська рада перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилась землями державної власності та внутрішніми морськими водами держави для створення Товариством портової інфраструктури, що належить до виключної компетенції органів державної виконавчої влади (ст.14 Водного кодексу України, ст.ст.84, 122 Земельного кодексу України); - надана в оренду земельна ділянка взагалі не може бути об'єктом земельних правовідносин (ст.79 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України "Про землеустрій", Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376); - всупереч вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно Миколаївською міською радою не затверджувався, а рішення про її надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку (ст.123 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України "Про землеустрій", п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №677). Враховуючи те, що на підставі незаконного рішення між Миколаївською міською радою та ТзОВ "Ремінвестбуд" укладено договір оренди землі, то відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, останній підлягає визнанню недійсним.

Судами встановлено таке.

На підставі договору оренди землі від 15.12.2010, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ "Ремінвестбуд", останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 150 000 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0019) для будівництва перевантажувального терміналу між Спеціалізованим морським портом "Октябрьск" та межею міста Миколаєва (а.с.101-104).

Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що 22.12.2010 у Державному реєстрі земель вчинено запис №041049800136.

Пунктом 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 №18/44 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" (далі - ТзОВ "Ремінвестбуд") загальною площею 68 519 кв.м, у тому числі: 51 107 кв.м - під водою, 17 412 кв.м - піски, за рахунок земель ТзОВ "Ремінвестбуд", наданих рішенням Миколаївської міської ради від 06.09.2010 року №48/64, з віднесенням її до земель іншого призначення для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрьск" та межею міста Миколаєва.

Підпунктом 6.1 розділу 1 вищевказаного рішення зазначену земельну ділянку надано в оренду вказаному Товариству на 5 років (а.с.16, 18-31).

В подальшому пунктом 4 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 №19/43 доповнено пункт 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 №18/44 підпунктами 6.2, 6.3, 6.4, якими припинено ТзОВ "Ремінвестбуд" право користування земельною ділянкою площею 150 000 кв.м для будівництва перевантажувального терміналу, визнано таким, що втратив чинність підпункт 11.4 пункту 11 розділу 1 рішення міської ради від 06.09.2010 № 48/64 про надання в оренду ТзОВ "Ремінвестбуд" земельної ділянки площею 150 000 кв.м та розірвано з 05.07.2012 року договір оренди землі площею 150 000 кв.м, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 22.12.10 за №041049800136 та у Миколаївській міській раді 22.12.2010 за № 7965 (а.с.17).

На підставі вказаних рішень 12.09.2012 між Миколаївською міською радою та ТзОВ "Ремінвестбуд" укладено договір №8993, відповідно до якого останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0107) для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрьск" та межею міста Миколаєва. Зазначений договір 26.09.2012 року зареєстровано у Державному реєстрі земель під № 481010004001262 (а.с.32-38).

Земельна ділянка відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) віднесена до земель для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту - код 12.12.02 (а.с.19 зворотний бік).

Відповідно до наявних у технічній документації планово-картографічних матеріалів: експлікації земельних угідь (ф 6-ЗЕМ), висновків управління Держкомзему у місті Миколаїв від 28.05.2012 №434 та управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 22.05.2012, кадастрового плану земельної ділянки № ТД-12-42201 від 15.05.2012, частина наданої в оренду Товариству земельної ділянки площею 51 107 кв.м є донною поверхнею Бузького лиману.

За інформацією Миколаївського обласного управління водних ресурсів №07/954 від 25.05.2015 земельна ділянка загальною площею 68 519 кв.м, у тому числі 51 107 кв.м - під водою, 17 412 кв.м - піски, для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрськ" та межею м. Миколаєва, надана в оренду ТзОВ "Ремінвестбуд", розташована на Бузькому лимані.

Бузький лиман належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України (ст.5 Водного кодексу України та п.3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 29.03.2002 року) (а.с.39).

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з їх законності і обґрунтованості.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого господарського суду і в позові відмовив, виходячи із того, що Миколаївською міською радою не було перевищено повноважень при наданні в оренду земельної ділянки водного фонду, оскільки остання розташована в межах населеного пункту, а станом на момент прийняття Миколаївською міською радою спірних рішень, не було здійснено розмежування земель державної та комунальної власності в межах м. Миколаєва; в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка займає судноплавну частину Бузького лиману; спірна земельна ділянка не належить до берегової смути. Оцінюючи доводи прокурора, викладені в позові, та висновки місцевого суду, зроблені в судовому рішенні, щодо порушення міською радою порядку надання спірної земельної ділянки в оренду, а саме без оформлення проекту відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що вони є хибними та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог прокурора з огляду на те, що в оренду надавалась не якась інша (нова) земельна ділянка, а частина земельної ділянки, яка була предметом оренди і знаходилась тривалий час в користуванні (оренді) у ТОВ "Ремінвестбуд" за договором оренди землі від 15.12.2010, тобто в даному випадку було лише змінено, в бік зменшення, розміри земельної ділянки з присвоєнням їм, у зв'язку з цією зміною, нових кадастрових номерів а тому ці ділянки не можливо вважати новоствореними, як це вказує прокурор і з чим погодився місцевий суд.

Касаційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, а висновки апеляційного суду є помилковими, з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою ТзОВ "Ремінвестбуд" та визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами на підставі рішення ради.

Підставою позову прокуратурою заявлено обставини щодо розпорядження Миколаївською міською радою земельною ділянкою та водним об'єктом з перевищенням повноважень та порушення норм чинного на той час земельного законодавства.

Приписи ст.13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції від 06.05.2012) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.2 Водного кодексу України (далі ВК України) (в редакції від 19.01.2012) земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст.3 ВК України (в редакції від 19.01.2012) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст.1 ВК України (в редакції від 19.01.2012) водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Відповідно до ст.4 ВК України (в редакції від 19.01.2012) до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст.5 ВК України (в редакції від 19.01.2012) до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Таким чином, законодавство розрізняє два види об'єктів цивільних правовідносин: водні об'єкти (загальнодержавного і місцевого значення) та землі водного фонду, розпорядження якими здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування та органи державної виконавчої влади.

Відповідно до ст.6 ВК (в редакції від 19.01.2012) води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.ч.2, 6 ст.14 ВК України (в редакції від 19.01.2012) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення; визначення порядку діяльності органів виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності.

Відповідно до ч.ч.5-8 ст.51 ВК України (в редакції від 19.01.2012) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що системний аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що водними об'єктами загальнодержавного значення, якими зайняті земельні ділянки водного фонду, розпоряджаються органи державної виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.85 ВК України (в редакції від 19.01.2012) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЗК України (в редакції від 06.05.2012) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.4 ст.59 ЗК України (в редакції від 06.05.2012) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналогічне положення передбачено ч.3 ст.85 ВК України (в редакції від 19.01.2012).

Враховуючи вищевикладене, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями надавати на умовах оренди земельні ділянки водного фонду, зайняті внутрішніми морськими водами, зокрема - лиманами, для інших цілей, ніж визначено законом, а саме для будівництва перевантажувального термінала.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п.12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України).

Апеляційним судом не встановлено, якими належними і допустимими доказами підтверджується, що надана в оренду земельна ділянка між Спеціалізованим морським портом "Октябрьск" та межею міста Миколаєва (а.с.105, 108, 122, 134), зайнята внутрішніми морськими водами - Бузьким лиманом, знаходиться в межах міста Миколаєва, і, відповідно, в межах юрисдикції Миколаївської міської ради.

Отже, Миколаївська міська рада перевищила надані їй законом повноваження на розпорядження земельною ділянкою державної форми власності під водним об'єктом загальнодержавного значення, розпорядження якими здійснюють виключно органи державної виконавчої влади.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині не відповідає визначеній компетенції органу, що видав вказане рішення, що є підставою для його скасування.

При вирішенні спору судом першої інстанції також враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України (в редакції від 06.05.2012) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України (в редакції від 06.05.2012) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Межа земельної ділянки - умовна замкнена ламана лінія, що розмежовує земельні ділянки (ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці (ст.1 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до ст.5 вищенаведеного Закону об'єктами землеустрою є, зокрема, окремі земельні ділянки

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради відповідачу ТОВ "Ремінвестбуд" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м, у тому числі: 51 107 кв.м - під водою, 17 412 кв.м - піски, за рахунок земель ТзОВ "Ремінвестбуд" (кадастровий номер 4810136600:07:004:0107) для будівництва перевантажувального термінала.

Твердження представників відповідачів стосовно того, що в спірному випадку відбувся поділ раніше сформованої земельної ділянки, правомірно визнано безпідставним судом першої інстанції, оскільки ані оскаржуване рішення ради, ані матеріали технічної документації не містять жодної інформації стосовно того, що відбувся саме поділ на частини конкретної сформованої в порядку належного відведення земельної ділянки і саме в її межах (відповідна кадастрова документація земельної ділянки площею 150 000 м2, яка раніше орендувалась ТзОВ "Ремінвестбуд", відсутня в матеріалах справи а.с.88-134). Крім того, при поділі земельних ділянок матеріали технічної документації із землеустрою повинні також містити нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки та згоду власника земельної ділянки, яким в даному випадку є Держава Україна, на поділ, які в спірному випадку відсутні (ст.56 Закону України "Про землеустрій).

Таким чином, відповідачу ТзОВ "Ремінвестбуд" фактично передано в користування іншу (новосформовану) земельну ділянку з іншим кадастровим номером, межами, складом земель (піски), нормативною грошовою оцінкою тощо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність тверджень прокуратури про те, що всупереч вказаних вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно Миколаївською міською радою не затверджувався, а рішення про її надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку.

Все викладене свідчить про правомірність висновку суду про незаконність рішення органу місцевого самоврядування , який перевищив повноваження при наданні в оренду земельної ділянки водного фонду загальнодержавної форми власності, зайняту водним об'єктом загальнодержавного значення, без складання проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Прийняття відповідачем Миколаївською міською радою спірного рішення порушує виключне право власності держави на розпорядження земельними ділянками та внутрішніми морськими водами України, яке реалізуються через відповідні органи державної виконавчої влади, тобто прокуратурою правомірно пред'явлено позов з захисту інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 6 підпункту 6.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року №18/44, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи скасування як незаконної юридичної підстави для укладення договору оренди землі, через те, що Миколаївська міська рада не мала законних підстав розпоряджатися земельною ділянкою водного фонду загальнодержавної форми власності, яка зайнята, і, відповідно, нерозривно пов'язана із водним об'єктом загальнодержавного значення - Бузьким лиманом, остання не мала права виступати відповідно до закону орендодавцем такої земельної ділянки, яка фактично передавалась разом із внутрішніми морськими водами України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до цілком правомірного висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди, оскільки вказаний договір не відповідає вимогам законодавства та укладений на підставі незаконного рішення, прийнятого Миколаївською міською радою за відсутності повноважень, а тому задовольнив позов в цій частині.

Судом апеляційної інстанції помилково не було враховано, що земельна ділянка передавалась разом із водним об'єктом загальнодержавного значення без та без проекту землеустрою, належно не спростовано доводів суду першої інстанції, тому постанова Одеського апеляційного суду від 22.10.2015 підлягає скасуванню, із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги по першій немайновій вимозі покладаються на Миколаївську міську раду (в сумі 1461 грн), по другій - на обох відповідачів (по 730,80 грн з кожного з відповідачів), отже з Миколаївської міської ради в доход державного бюджету України підлягає стягненню - 2192,80, а з ТзОВ "Ремінвестбуд" - 730,80 грн.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 915/924/15 - скасувати.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 у справі № 915/924/15 - залишити в силі.

Стягнути з Миколаївської міської ради в доход Державного бюджету України 2 192,40 грн (дві тисячі сто дев'яносто дві гривні сорок копійок) судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою в доход Державного бюджету України 730,80 грн (сімсот тридцять гривень 80 копійок) судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк