ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Справа № 906/852/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Техноторг" на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. (суддя Сікорська Н.А. ) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. (судді: Олексюк Г.Є., Мельник О.В., Грязнов В.В. ) у справі№906/852/15 господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" доПриватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" простягнення 364 804 грн. 34 коп. за участю представників: від позивачаКравець В.О., довіреність б/н від 01.01.2015 р.від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" про стягнення 364 804 грн. 34 коп., з яких 240 900 грн. 00 коп. основного боргу за поставлену та неоплачену техніку, 46 370 грн. 29 коп. пені, 12 045 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару, 24 090 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару, 6 084 грн. 44 коп. 3% річних, 35 309 грн. 61 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. у справі №906/852/15 вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 169 грн. 74 коп. пені, 35 309 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 5 629 грн. 41 коп. 3% річних, 8 350 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару, 16 700 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару. Припинено провадження у справі в частині стягнення 47 900 грн. 00 коп. основного боргу на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд, зокрема, визнав безпідставним збільшення продавцем загальної вартості товару в односторонньому порядку, у зв'язку із чим відмовив у стягненні 193 000 грн. 00 коп. основного боргу та відповідно перерахував заявлені суми пені, штрафів та 3% річних.

При цьому, господарський суд першої інстанції припинив провадження в частині стягненні 47 900 грн. 00 коп. основного боргу, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем до прийняття рішення у справі.

Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо суми основного боргу, однак визнав безпідставним стягнення з відповідача двох видів штрафу, а також перерахував розмір пені та 3% річних з вирахуванням днів фактичної сплати суми боргу.

Таким чином, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. змінено та викладено його в наступній редакції: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 85 883 грн. 14 коп., з яких: 36 691 грн. 31 коп. - пені, 5 532 грн. 22 коп. - 3% річних, 8 350 грн. 00 коп. - 5% штрафу; 35 309 грн. 61 коп. - інфляційних втрат; 2 675 грн. 48 коп. - судового збору. В решті позову відмовити. Припинити провадження у справі в частині стягнення 47 900 грн. 00 коп. за п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України."

Крім того, в своїй постанові апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру пені на 50% та про відстрочення виконання рішення суду до 01.01.2016 р., у зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилався заявник.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальності "Техноторг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р., рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Техноторг" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 08.02.2016 р.

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

В судове засідання 08.02.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р., рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу б/н, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов'язується прийняти і оплатити техніку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.05.2012 р. відповідач прийняв від позивача поставлений товар та надалі сплатив за нього платежі, загальна сума яких склала 119 100 грн. 00 коп.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу.

Зважаючи на наведені приписи чинного законодавства та наявні матеріали справи, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 47 900 грн. 00 коп.

Разом з цим, господарські суди попередніх інстанцій відхилили твердження позивача про те, що загальну вартість товару було змінено на підставі п.п. 3.1.7, 3.2.6 договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р., з огляду на наступне.

Згідно із ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

При цьому, ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України надає сторонам можливість включення в договори умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договору. Для можливості зміни ціни в договорі повинна обов'язково бути зазначена така умова.

В процесі дослідження договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в даному договорі відсутні положення, які б встановлювали спосіб визначення ціни товару в разі настання обставин, передбачених п. 3.1.7 договору. Тобто, суди визнали безпідставним збільшення продавцем загальної вартості товару в односторонньому порядку.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що основний борг відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. склав 47 900 грн. 00 коп., які останній сплатив під час судового розгляду справи, а саме до винесення рішення місцевим господарським судом. Це і стало підставою для припинив провадження у справі в даній частині позовних вимог (п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо вирішення питання про стягнення основного боргу.

Одночасно, враховуючи, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати поставленої техніки, позивач також заявив вимоги про стягнення з останнього пені, штрафів, індексації ціни та 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як роз'яснено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня, ніж це встановлено приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доведеність факту оплати відповідачем поставленого товару з порушенням строків, визначених в договорі, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням положень п. 8.2 договору купівлі-продажу, в якому сторонами погоджено трирічний період нарахування пені, та з огляду на встановлену судами суму основного боргу.

При цьому, зважаючи на п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., господарський суд апеляційної інстанції перерахував розмір пені та 3% річних з виключенням днів фактичної сплати боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо визначення періоду нарахування та розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних законними і обґрунтованими.

В свою чергу, твердження, викладені з цього приводу в касаційній скарзі, є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наявними матеріалами справи.

Одночасно, умовами договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. передбачено застосування до покупця, в якості відповідальності за порушення ним своїх грошових зобов'язань, такого виду неустойки, як штраф.

Так, за порушення строків виконання грошових зобов'язань більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів відповідач додатково до пені, передбаченої п. 6.2 договору, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 5% від загальної вартості товару. За порушення строків виконання грошових зобов'язань більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів відповідач додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 6.2, 6.3 договору, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару.

Вказане викладено в п.п. 6.3, 6.4 договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р.

З огляду на наведені положення договору, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 8 350 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару та 16 700 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи №906/852/15 господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що стягнення в даному випадку двох штрафів за одне і те саме порушення буде суперечити приписам ст. 61 Конституції України, а тому стягнув з відповідача штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з викладеними в постанові апеляційного господарського суду твердженнями щодо неможливості притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, однак вважає передчасним та необґрунтованим стягнення з останнього штрафу саме у розмірі 5% від загальної вартості товару, враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, а саме кількість днів прострочення.

Дана обставина є істотною при вирішенні питання щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення ним своїх грошових зобов'язань у вигляді певних правових наслідків такого порушення.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, зважаючи на вищевикладені приписи чинного законодавства, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару та в частині відмови у стягненні штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару, а справа №906/852/15 у відповідній частині підлягає передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір щодо стягнення з відповідача штрафу у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Техноторг" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі №906/852/15 скасувати в частині стягнення штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару та в частині відмови у стягненні штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару.

В цій частині справу №906/852/15 передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі №906/852/15 залишити без змін

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк