ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 924/293/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчук В.В.на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 924/293/16Господарського судуХмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчук В.В.доПриватного підприємства "Аграрна компанія 2004"третя особаФонд гарантування вкладів фізичних осібпрозобов'язання повернути коштиза участю представників:

позивача: Недотопа М.М., дов. від 30.08.2016;

відповідача: Сапьолкіна Н.В., дов. від 10.02.2014;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2016 у справі №924/293/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Виноградова В.В., судді - Муха М.Є., Кочергіна В.О.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сініцина Л.М., судді - Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2016 у справі №924/293/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відзив від третьої особи на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Банк Національний кредит" (Банк) та ПП "Аграрна компанія 2004" (Клієнт) 28.03.2014 укладено договір депозитної лінії № DL14/2014-147, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2610.0.065106.005/980 на підставі наданих Вкладником документів згідно вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України, строком розміщення коштів з 28.03.2014 до 28.03.2015, що є строком дії договору.

Вкладник розміщує, а Банк приймає на рахунок грошові кошти у національній валюті або іноземній валюті у вигляді вкладних траншів шляхом їх перерахування зі свого поточного рахунку в Хмельницьке відділення ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702 (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що повернення коштів, розміщених Вкладником на рахунку, а також нарахування та сплата процентів з користування коштами на рахунку, здійснюється Банком на умовах, визначених цим договором та договорами траншу. У випадку пролонгації договору/договору траншу Вкладник надає до Банку заяву не пізніше ніж за день до дати закінчення строку дії договору/договору траншу та укладає відповідну додаткову угоду до договору/договору траншу.

Відповідно до п. 1.6 договору, Вкладник зобов'язався переказати грошові кошти для здійснення їх першого розміщення на рахунку (перший вкладний транш) у сумі 1000,00 грн, але не менше суми, зазначеної у п. 1.3, не пізніше 3 робочих днів з дати укладання цього договору, на строк не менше строку дії договору відповідно до п. 1.1 зі сплатою відсотків за перший вкладний транш у розмірі 16,50 % річних (п. 1.6 договору).

Умови розміщення кожного вкладного траншу, а саме: сума, розмір процентної ставки, строк розміщення (дата внесення і дата повернення), порядок розміщення і повернення вкладного траншу, визначаються сторонами у відповідному договорі траншу до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.8 договору).

Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору та/або договору траншу і повернення суми вкладу та/або вкладного траншу в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми вкладу та/або вкладного траншу, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору/договору траншу. Датою розірвання договору/договору траншу вважається дата повернення суми вкладу та/або вкладного траншу та нарахованих процентів Вкладнику (п. 2.7 договору).

Банк повертає суму вкладу та/або вкладного траншу та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання дії цього договору та/або договору траншу шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Вкладника, зазначений у п. 1.2 у порядку, що викладений у розділі 4 (п.2.8 договору).

Пунктом 2.9 договору передбачено, що у випадку розірвання цього договору або договору траншу з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 0,5 процентів річних за весь період знаходження вкладу та/або вкладного траншу/траншів на депозитному рахунку.

Якщо сума раніше сплачених вкладнику процентів перевищує суму процентів, що належить до виплати по перерахуванню, то різниця між ними утримується банком в момент дострокового повернення вкладу та/або вкладного траншу з суми вкладу та/або вкладного траншу чи вноситься вкладником на рахунок банку (пункт 2.10 договору).

Пунктом 1.10 договору сторони погодили, що дострокове повернення суми вкладного траншу або суми вкладу за ініціативою Вкладника здійснюється Банком тільки на підставі відповідної заяви Вкладника. В разі досягнення сторонами згоди щодо дострокового повернення суми вкладу, повернення коштів здійснюється банком згідно розділу 4 цього договору.

У разі досягнення сторонами згоди щодо дострокового повернення суми вкладу, Банк достроково повертає Вкладнику всі суми вкладних траншів, що розміщені на рахунку станом на дату дострокового повернення, та виплачує Вкладнику проценти за сумою кожного вкладного траншу згідно умов п.п. 4.1, 4.2 цього договору (п. 3.3.4 договору).

Відповідно до п. 7.7 договору всі інші зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмові формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на цей договір.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення підписів печатками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.11 договору).

Сторонами було укладено шість договорів траншу від 28.02.2014, 08.04.2014, 10.04.2014, 29.04.2014, 03.07.2014 та 18.08.2014.

24.03.2015 між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін № 08 до договору депозитної лінії від 28.03.2014 № DL14/2014-147, якою внесено зміни, а саме: "1.1. Депозит залучається з 28.03.2014 до 03.04.2016"; "1.6. Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 23,00 % річних".

Судами досліджено, що згідно виписок по особовому рахунку за період з 28.03.2014 по 09.03.2016, відповідачем перераховано на депозитний рахунок у позивача кошти в сумі 9442000,00 грн.

02.06.2015 ПП "Аграрна компанія 2004" звернулося до позивача із заявою № 401, в якій просило, зокрема, достроково розірвати договір депозитної лінії від 28.03.2014 №DL14/2014-147 та виплатити нараховані відсотки по депозитному договору в повному обсязі за фактичний термін користування вкладом.

Між ПАТ "Банк Національний кредит" (Банк) та ПП "Аграрна компанія 2004" (Клієнт) 04.06.2015 укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу від 28.03.2014 № DL14/2014-147, за умовами якої сторони виклали п. 2.9 договору депозитної лінії в новій наступній редакції: "2.9. У випадку розірвання цього договору або договору траншу з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються без перерахування за весь період знаходження вкладу та/або вкладного траншу/траншів на депозитному рахунку".

Умови депозитного договору, що змінені цією додатковою угодою, починають діяти з моменту набрання чинності цією додатковою угодою. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами (представниками сторін) та скріплення підпису представника банку печаткою, і є невід'ємною частиною депозитного договору. Умови депозитного договору, що не змінені цією додатковою угодою, діють в частині, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди. Тлумачення всіх термінів у цій додатковій угоді відповідає їх тлумаченню в депозитному договорі (п.п. 2-5 додаткової угоди № 1).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації", на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення ПАТ "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", в ПАТ "Банк Національний кредит" з 08.06.2015 була розпочата процедура виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 08.06.2015 по 07.09.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний Кредит" Онищука Д.В.

Листами від 01.12.2015 та 03.12.2015 позивач звернувся до відповідача з повідомленнями, в яких просив протягом 3 днів з дати отримання повідомлень повернути грошові кошти в загальній сумі 2233575,49 грн як такі, що отримані на підставі недійсних правочинів з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою та відмовою Банку від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату грошових коштів відповідачу, що виявлено за результатами проведеної позивачем перевірки договорів до договору банківського вкладу "Депозитна лінія короткострокова - гривня (щомісячна виплата відсотків)" відповідно №DL14/2014-147-4 від 10.04.2014, № DL14/2014-147-8 від 18.08.2014, № DL14/2014-147-3 від 08.04.2014, № DL14/2014-147-6 від 03.07.2014, № DL14/2014-147-5 від 29.04.2014, №DL14/2014-147-2 від 28.03.2014, № DL14/2014-147 від 28.03.2014.

В зв'язку з неповерненням відповідачем зазначених вище коштів, ПАТ "Банк Національний кредит" звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання повернути 2233592,21 грн отриманих без достатніх правових підстав.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, керуючись нормами ЦК України, ГК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" скасував рішення та прийняв нове про відмову в задоволення позову.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 1 ст. 1061 ЦК України визначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами (п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України).

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надавши оцінку п. 2.9 договору в початковій його редакції та п. 2.9 додаткової угоди від 04.06.2015 № 1, врахувавши вимоги вищенаведеного законодавства України, суд першої інстанції на відміну від апеляційного господарського суду дійшов вірного висновку, що уклавши зазначену додаткову угоду про внесення змін до договору від 28.03.2014 №DL14/2014-147, Банк відмовився від права утримати із сум депозиту, які повернув Вкладнику, різниці між сумою раніше сплачених Вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою (п. 2.9 договору).

При цьому суд врахував, що звернення відповідача до позивача про розірвання депозитного договору відбулось 02.06.2015, укладення додаткової угоди про внесення до договору змін - 04.06.2015, прийняття постанови Правління Національного банку України №358 "Про віднесення ПАТ "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №114 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний кредит" - 05.06.2015, згідно з яким, тимчасова адміністрація запроваджена у Банку з 08.06.2015.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, розуміючи негативне фінансове становище Банку, сторони договору №DL14/2014-147 з метою уникнення негативних наслідків для вкладника у вигляді втрати нарахованих відсотків, уклали додаткову угоду від 04.06.2015 №1, внаслідок чого, Банк відмовився від власних майнових вимог щодо права утримати із суми депозиту різниці між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою. Жодної вигоди від вказаного правочину Банк не отримав і, об'єктивно, угоду укладено не в інтересах Банку, враховуючи її умови.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчук В.В. задовольнити повністю.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №924/293/16 скасувати.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2016 у справі №924/293/16 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчук В.В. 40204 (сорок тисяч двісті чотири) грн 66 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР