ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 916/5097/15 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палія В. В., Студенця В.І., за участі представника позивача ОСОБА_1 (дов. від 22.01.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини № А2756 на рішення Господарського суду Одеської області від 11 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року у справі № 916/5097/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до військової частини № А2756 про стягнення 186 476 грн 18 коп.,

УСТАНОВИВ: У грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до військової частини № А2756 про стягнення 99 990 грн 90 коп. основного боргу, 78 792 грн 83 коп. інфляційних втрат і 7 992 грн 45 коп. річних з підстав неналежного виконання договору поставки від 31 жовтня 2012 року № 75.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 березня 2016 року (суддя Ю. Щавинська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, позов задоволено в частині стягнення 99 990 грн 90 коп. основного боргу, 78 228 грн 68 коп. інфляційних втрат і 7 692 грн 45 коп. річних; у решті позову відмовлено.

Військова частина № А2756 просить рішення і постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 104 107 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 31 жовтня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та військовою частиною № А2760 (замовник) було укладено договір поставки № 75 (далі - договір поставки), відповідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника вироблене в Україні речове майно (далі - товар), а замовник - забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах договору у кількості, у строк і за цінами згідно з зазначеної у договорі специфікацією.

Умовами договору сторони погодили, що сума договору складає 99 999 грн 90 коп., розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів постачальника; сторони зобов'язуються не передавати окремо прав та обов'язків, як і всього договору в цілому третім особам без досягнення попередньої згоди на це іншої сторони; вищезгадана попередня згода на уступку договору повинна бути оформлена у письмовому вигляді; правонаступник сторони договору безпосередньо приймає на себе всі права і обов'язки за цим договором; цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами сторін; після вступу цього договору в силу всі попередні переговори, документи та листування стосовно нього будуть вважатися недійсними у частині, що суперечить змісту договору; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року (пункти 4.2, 4.4, 8.1, 8.2, 8.3, 9.1, 9.2, 9.3 договору).

На виконання умов договору поставки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 поставив відповідачу товар на суму 99 990 грн 90 коп., що підтверджується видатковою накладною від 13 грудня 2012 року №12 та Актом приймання № 1316.

9 березня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (новий кредитор) та військовою частиною А 2760 (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого сторони дійшли згоди, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення договору, за договором поставки, укладеним між первісним кредитором (який згідно з договором поставки є постачальником) та боржником (який згідно з договором поставки є замовником). Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що підписання цього договору боржником розцінюються сторонами як згода боржника на відступлення права вимоги за договором поставки від 31 жовтня 2012 року № 75 та виконання вимоги щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги за основним договором.

На момент укладання договору відступлення права вимоги, заборгованість боржника (замовника) перед первісним кредитором (постачальником) становила 99 990 грн 90 коп.

6 грудня 2013 року позивач звернувся до військової частини № А2760 з повідомленням про відступлення права вимоги.

Відповідно до директиви від 13 жовтня 2014 року Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України правонаступником розформованої військової частини А 2760 є військова частина № А2756.

Невиконання відповідачем умов договору поставки й спричинило спір.

За правилами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення суми основного боргу.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання господарські суди, здійснивши перерахунок індексу інфляції і річних, правомірно задовольнили позов в частині стягнення 78 228 грн 68 коп. інфляційних втрат і 7 692 грн 45 коп. річних.

Інші твердження скаржника, у тому числі щодо обчислення позовної давності, досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 11 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року у справі № 916/5097/15 залишити без змін, а касаційну скаргу військової частини № А2756 без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. ВасищакСуддя В. В. ПалійСуддя В .І. Студенець