ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 915/417/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) від позивача: Ревенко О.В. від відповідача: Панченко С.В. від третьої особи: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 11.07.2016 року та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 рокуу справі№ 915/417/16за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова європейська компанія"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро - Бузький морський термінал" простягнення 976 218, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі позивач) звергнулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова європейська компанія" (далі відповідач) про стягнення 976 218,70 грн. - заборгованості за надані спеціалізовані послуги - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віддані адміністрації морських портів України (далі спеціалізовані послуги).

До матеріалів справи (т.2 а.с. 234) залучено клопотання позивача, в якому він просив суд припинити провадження в частині стягнення суми 32 459, 80 грн. та просив стягнути з відповідача 943 758, 81 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для сплати відповідачем послуг з доступу портового оператора до причалу, оскільки відповідач користується даним причалом на правах сервітуту.

Судами не було розглянуто клопотання позивача щодо припинення провадження в частині стягнення суми 32 459, 89 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви позивача, його позовні вимоги ґрунтувались на тій обставині, що ним (за його твердженням) надавалися відповідачу спеціалізовані послуги у відповідності до діючого законодавства з використання причалів №5, №12, №13.

Позивач просив суд припинити провадження в частині стягнення суми 32 459, 89 грн. - надання послуг щодо використання причалів № 5 та №13.

В зв'язку з цим фактично предметом розгляду по суті вимог позивача, були послуги щодо використання причалу №12 вартість яких, на думку позивача, складає 943 758 грн.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 188-201) залучена копія договору № А3- А від 04.07.2013 року (далі Договір) про встановлення сервітуту, який діє до 31.12.2018 року (п.14.1), позивач - володілець, відповідач - користувач.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою), згідно з планом - схемою причалу № 12 та причальної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст.401 ЦК України права користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У даному випадку спір виник щодо застосування тарифів - сплата за спеціальні послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віддані позивача.

Взаємовідносини сторін, у даному випадку, регулюються Законом України "Про морські порти України" (далі Закон) та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 Закону тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

2. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

3. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Розпорядженням КМУ від 14.12.2015 року № 1331-Р погоджено встановлені Міністерством інфраструктури тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віддані адміністрації морських портів України (далі Тарифи).

Відповідно до п.1 та абз.1 п.2 Тарифів ці Тарифи справляються у морських портах за групами морських портів, зазначеними в додатку 1 до цих Тарифів.

Якщо причал, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, використовується портовим оператором на підставі договорів оренди, концесії, спільної діяльності, укладених відповідно до законодавства, ці Тарифи не застосовуються.

2. Сплата за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України (за групами морських портів), здійснюється портовим оператором за ставками за ці послуги, визначеними додатком 2 до цих Тарифів, державному підприємству «Адміністрація морських портів України».

Аналіз загальних положень Тарифів свідчить про те, що перелік зазначених в них видів договорів (оренди, концесії, спільної діяльності) є вичерпним, і з урахуванням поняття сервітуту, яке наведене у ст. 401 ЦК України, договір про встановлення сервітуту не може бути віднесений до зазначених в Тарифах видів договорів при укладанні яких Тарифи не застосовуються.

Враховуючи викладене, рішення прийняті у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити розрахунки позовних вимог позивача. Розглянути клопотання позивача в якому він просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 32 459, 89 грн. Дати належну оцінку взаємовідносинам сторін, з урахуванням нормативних актів, які регулюють їх взаємовідносини.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)

задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року прийняті у справі № 915/417/16 скасувати.

3. Справу № 915/417/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

В.І.Студенець