ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 914/4192/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Кондратової І.Д., Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016у справі№914/4192/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" Публічного акціонерного товариство "Укртрансгаз"простягнення 7 794 935,78 грн

за участю представників сторін:

позивача: Вознюк Є.В.,

відповідача: Гарбузюк Р.О.,

третьої особи: Дороніна О.М.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 7 794 935, 78 грн, з яких: 1 147 025, 95 грн 3% річних та 6 647 909, 83 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2016 у справі № 914/4192/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у даній справі, рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 647 909,83 грн. інфляційних втрат, 1 147 025,95 грн. 3% річних та 116 924,04 грн. судового збору. Крім того з відповідача на користь позивача стягнуто 128 616,44 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2013 ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (покупець) уклали договір №13-412-ПР на купівлю - продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що передається за договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 127 000, 0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1 п. 2.1 договору).

Продавець передає покупцю у загальному потоці імпортний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК Нафтогаз України") у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору що ціна за 1000 куб. м газу - 3 509, 00 грн, крім того ПДВ - 20% - 701, 80 грн, всього з ПДВ - 4 210, 80 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з п. 6.2 оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як відповідна оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок з спеціальним режимом використання продавця.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п.11 договору).

В подальшому сторони вносили зміни до договору №13-412-ПР від 31.01.2013 шляхом укладення додаткових угод.

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014 сторони виклали п. 6.1. договору у наступній редакції: Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Також додатковими угодами до договору сторони продовжували строк дії договору, встановлений п.11 договору:

- додатковою угодою №2 від 31.12.2013 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення;

- додатковою угодою №8 від 22.12.2014 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 березня 2015;

- додатковою угодою №11 від 23.03.2015 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2015;

- додатковою угодою №15 від 19.06.2015 року сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 30 червня 2015.

Крім того, зазначеною додатковою угодою № 11 від 23.03.2015 сторони виклали п.2.1 договору у наступній редакції: Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 104 169, 397 тис куб. м, а саме: у 2013 році - 30 583, 854 тис. куб. м, у 2014 році - 23 585, 543 тис. куб. м, у 2015 році - до 50 000, 00 тис. куб. м.

Додатковою угодою №15 від 19.06.2015 сторони дійшли згоди вважати договір №13-412-ПР від 31.01.2013 таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015.

Судами також було встановлено, що згідно з актами приймання передачі природного газу на виконання умов договору №13-412-ПР на купівлю - продаж природного газу від 31.01.2013 позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 по березень 2014 природний газ на загальну суму 216 333 827,15грн. Зазначені акти підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками.

В свою чергу, відповідач в період з 22.02.2013 по 20.11.2014 оплатив фактично отриманий природний газ за договором повністю в сумі 216 333 827, 15 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору, а саме п.6.1, яким сторони передбачили оплату за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, відповідач в порушення вказаного пункту договору не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, він також не проводив остаточного розрахунку за фактично переданий газ, вказаний в актах приймання-передачі газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, тому за неналежне виконання ним позивачем нараховані 1 147 025, 95 грн 3% річних та 6 647 909, 83 грн інфляційних втрат, які останній просив стягнути на його користь.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначав, що п. 3.4 договору купівлі - продажу природного газу сторонами передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцям продажу газу, покупець (відповідач) повинен надати продавцеві (позивачу) підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі природного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець зобов'язаний не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місцям продажу газу, повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати письмову відмову від їх підписання. Оскільки місцевим судом було встановлено, що відповідач надіслав на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства акти приймання-передачі природного газу, а позивач в свою чергу не надав доказів повернення (надіслання) підписаних ним актів за спірний період, тому в зв'язку з невиконанням останнім свого обов'язку щодо повернення підписаних актів приймання-передачі газу, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права вимагати у відповідача виконання зустрічного зобов'язання - здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції посилаючись на п. 6.1 договору та ст. 692 ЦК України вказав про відсутність підстави вважати, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу відповідач не міг виконати, у встановлений договором строк, свого обов'язку щодо оплати газу (строк оплати не настав), оскільки неповернення актів позивачем не змінює встановленого договором строку оплати відповідачем газу та проведення ним остаточного розрахунку за газ та не відстрочує виконання відповідачем цього обов'язку.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Так, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судами обох інстанцій, пунктом 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, п. 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Разом з тим, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів, чим спростовуються протилежний висновок судів попередніх інстанцій.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Таким чином зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 і ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 6.1 договору, а неповернення позивачем підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги щодо виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у зв'язку з неповерненням позивачем актів остаточний строк проведення розрахунків, встановлений п.6.1 договору, не настав, як і у позивача не виникло права вимагати у відповідача здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем за порушення строків оплати газу нараховані інфляційні втрати та річні, які він просив суд стягнути на його користь з відповідача.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наданий позивачем розрахунок, з якого вбачається, що річні у сумі 1 147 025, 95 грн нараховані останнім за період з 20.02.2013 по 27.11.2014 за прострочення оплати газу отриманого в січні 2013 року - березні 2014 року (поставки не здійснювались щомісячно) та інфляційні втрати в розмірі 6 647 909, 83 грн нараховані: за березень - червень 2013, за прострочення оплати газу, отриманого відповідачем в січні 2013; за жовтень 2013 - січень 2014, за прострочення оплати газу, отриманого в серпні 2013; за квітень - червень 2014, за прострочення оплати газу, отриманого в лютому 2014; за травень - листопад 2014, за прострочення оплати газу, отриманого у березні 2014, дійшов висновку про його правомірність та обґрунтованість з чим колегія суддів також погоджується.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи викладене, вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормами матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, в той час як доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень вказаних норм права, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 914/4192/15 без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді:І. Кондратова І. Вовк