ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 910/7777/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П.,- головуючого, Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скаргПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"; Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№910/7777/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 108 350,57 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Бєлячкова О.В. (представник за дов. від 21.03.2016);
від відповідача: Громніцький Ю.П. (представник за дов. від 13.05.2014);
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" у квітні 2016 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості за договором на транспортування природного газу трубопроводами №14/2434/12/1204000405 від 11.04.2012 у розмірі 108 350,57 грн. (з них: 52 781,34 грн. - основний борг, 3 660,43 грн. - пеня, 3 694,69 грн. - штраф, 4 722,29 грн. - 3% річних, 43 491,82 грн. - інфляційні втрати) за період березня -квітня 2013 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 (судді: Зубець Л.П., Алданова С.О., Андрієнко В.В.), позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 51 873,91 грн. основного боргу, 336,83 грн. 3% річних, 309,17 грн. інфляційних втрат та 787,80 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що нормативно та документально підтвердженими є вимоги в частині стягнення з відповідача 51 873,91 грн. основного боргу, 336,83 грн. 3% річних, 309,17 грн. інфляційних втрат, тому в цій частині вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 530, 612, 953 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, просить їх частково скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення з відповідача 907,43 грн. основного боргу, 4385, 46 грн. - 3% річних, 43182, 65 грн. інфляційних втрат, 3694, 69 грн. - 7% штрафу та прийняти нове рішення , яким задовольнити перераховані позовні вимоги, в решті рішення залишити без змін. Вимоги касаційної скарги мотивовані також тим, що суди неналежно оцінили подані позивачем докази щодо обсягів протранспортованого газу та часу надання відповідачеві актів наданих послуг. Скаржник вказує на те, що ним до апеляційного господарського суду були додатково подані докази - акт про надані послуги на суму 907,43 грн., однак суд неправомірно залишив ці докази поза увагою.
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також подано касаційну скаргу на вищезазначені рішення та постанову, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 189, 191 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати оскаржені судові акти в частині стягнення 51873,91грн. основного боргу, 336,83 грн. - 3% річних, 309, 17 грн. інфляційних втрат, 787, 80 грн. судового збору, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що в період березня -квітня 2013 року позивач не мав ліцензії на транспортування природного газу, крім того, відповідач повністю розрахувався за надані у вказаний період послуги відповідно з діючими на той час тарифами та відповідно з наданими актами наданих послуг з транспортування, а суд апеляційної інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази щодо вмотивованої відмови у підписанні спірних актів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржених судових актів, не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг, враховуючи наступне.
11.04.2012 між позивачем, як газотранспортним підприємством, та відповідачем, як замовником, було укладено договір на транспортування природного газу трубопроводами №14/2434/12/1204000405 (далі - Договір).
За умовами Договору (п.п.1.1-1.4 газотранспортне підприємство зобов'язується у 2012 році надати замовнику послуги з транспортування трубопроводами газотранспортного підприємства (далі - газопроводи газотранспортного підприємства) природного газу замовника (далі - газ замовника) від пунктів приймання-передачі газу в газопроводи Газотранспортного підприємства до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) або до споживачів замовника, які безпосередньо приєднані до газопроводів газотранспортного підприємства, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування газу в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами даного договору. Місце надання послуг - територія розташування газопроводів газотранспортного підприємства. Плановий обсяг транспортування газу замовника протягом 2012 року складає 17 200 000 тис. куб. м., з яких 3 700 000 тис. куб. м. планується транспортувати для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів. Строк надання послуг - протягом дії цього Договору.
Порядок оформлення актів наданих послуг з транспортування газу трубопроводами визначений сторонами в розділі 3 Договору, згідно з п.п.3.1-3.4 якого послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу трубопроводами. У випадку, якщо споживачі замовника безпосередньо підключені до газопроводів Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу споживачам замовника визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Газотранспортне підприємство до 12-го числа місяця, наступного за звітним, складає реєстри реалізації газу споживачам замовника, які безпосередньо приєднані до газопроводів Газотранспортного підприємства, і погоджують їх із замовником або постачальником. Якщо споживачі замовника отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є реєстри газорозподільного підприємства про обсяги газу, протранспортованого ним споживачам замовника. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом 2-х робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства України. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з Газотранспортним підприємством.
Вартість послуг за Договором та порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 5 Договору, згідно з п.п.5.1, 5.5, 5.6 якого розрахунки за послуги з транспортування газу трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. На момент укладення даного договору тарифи визначені постановою НКРЕ від 28.12.2011р. №131 "Про встановлення тарифів на транспортування та постачання природного газу" і вказані у додатку № 1 до даного договору. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Загальна вартість даного Договору становить 2 424 020 000,00 грн., крім того ПДВ - 484 804 000, 00 грн. Всього разом з ПДВ - 2 908 824 000,00 грн. та складається з місячних сум вартості послуг транспортування газу газотранспортним підприємством замовнику. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг. Оплата послуг може здійснюватись замовником на підставі наданих газотранспортним підприємством рахунків протягом місяця, в якому ці послуги надаються.
У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. Якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника в першу чергу, як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за час у попередніх періодах.
Відповідальність сторін погоджена в розділі 7 Договору, згідно з п.п.7.1, 7.3 якого газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством України. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В п.11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.03.2012 і діє в частині надання послуг до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.
В Додатку №1 до Договору сторонами погоджено тарифи на послуги з транспортування природного газу трубопроводами ДК "Укртрансгаз".
Протягом 2012-2013 років між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, в яких сторони вирішили внести зміни і доповнення до Договору, зокрема, скоригувавши його вартість та обсяг транспортування газу.
На виконання умов Договору позивач протягом березня-квітня 2013 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та направив на підписання акти надання послуг. Однак, відповідач акти не підписав, вартість наданих позивачем послуг не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунками позивача становить 52781,34 грн. На вказану суму боргу позивачем нараховані: 3660,43грн. - пені, 3 694,69 грн. - штрафу, 4 722,29 грн. - 3% річних, 43 491,82грн. - інфляційних втрат.
Відповідачем на підставі частин 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України заявлено клопотання про застосування позовної давності в частині стягнення неустойки.
Оскільки позивач не надав на час винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі акт №03-13/14/2434/12/1204000405/ ПРОМЗ від 31.03.2013 на суму 907,43 грн., то суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, що у позивачем було підтверджено факт транспортування природного газу магістральними трубопроводами лише в обсязі 152,804 тис. куб. м. на загальну суму 51 873,91 грн. При цьому суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ч.1 ст. 101 ГПК України, правомірно відхилив як доказ поданий до апеляційного господарського суду акт №03-13/14/2434/12/1204000405/ ПРОМЗ від 31.03.2013, оскільки позивач належним чином не обґрунтував неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції.
Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доводам відповідача щодо наявності (відсутності) у позивача ліцензії на транспортування природного газу. Суди дослідили також дослідили правильність застосування позивачем тарифів при визначенні суми основного боргу та дійшли висновку, з яким погоджується і судова колегія касаційної інстанції, про те, що розрахунки виконані з урахуванням діючих на той час тарифів.
Суди також встановили, що позовні вимоги в частині стягнення пені заявлені поза межами встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності, тому з огляду на положення ст. 261, частин 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України, умов п. 7 договору, відповідного клопотання відповідача, правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 660,43 грн. пені. З огляду на положення ч. 2 ст.231, ст. 232 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій також правомірно відмовили і в частині позовних вимог про стягнення 3 694,69грн. штрафу.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність визначення позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій врахувавши обставини щодо надання позивачем відповідачеві актів наданих послуг, господарські суди встановили, що до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 336,83 грн., інфляційні втрати 309,17 грн.
Оскільки господарськими судами встановлено факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати за отримані послуги з транспортування природного газу, то суди правомірно, крім вищезазначеної суми основного боргу, стягнули на користь позивача суми інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані на суму основного боргу. А відтак, судами попередніх інстанцій правильно вирішено спір у в частині задоволення позовних вимог.
Таким чином спростовуються доводи касаційної скарги позивача щодо суми основного боргу, оскільки господарськими судами встановлено, що відповідно до наданих позивачем до першої інстанції актів наданих послуг їх вартість становить 51 873,91 грн. (сума основного боргу) При цьому, як зазначалося вище, апеляційний господарський суд правомірно як доказ відхилив поданий до цього суду акт №03-13/14/2434/12/1204000405/ ПРОМЗ від 31.03.2013 на суму 907, 43 грн. Доводи касаційної скарги щодо сум 3% річних та інфляційних втрат спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами щодо несвоєчасності (в порушення встановлених договором строків) надання позивачем відповідачеві актів наданих послуг, оскільки суди попередніх інстанцій при самостійному визначенні названих сум враховували фактичні дати надання вказаних актів відповідачеві. Щодо доводів касаційної скарги про стягнення суми семи відсотків штрафу, то як зазначалося вище, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на встановлені судом обставини (умовами розділу 7 договору прямо така санкція не передбачена), а відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України така санкція застосовується в разі порушення строків щодо виконання негрошового зобов'язання, при цьому хоча б одна із сторін зобов'язання має бути суб'єктом, визначеним абзацом 1 частини 2 вказаної статті Кодексу.
Доводи касаційної скарги відповідача щодо неправомірності задоволення позову у вищезазначеній частини щодо стягнення сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами щодо наявності суми основного боргу у вказаній сумі. При цьому, як відзначили суди попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів сплати цієї суми. Наразі суди попередніх інстанцій також, на підставі наявних у справі доказів, встановили що у спірний період позивач мав право на виконання послуг з транспортування природного газу, що підтверджується наданою останнім копією відповідної ліцензії.
Суди також встановили, що сума основного боргу обраховувалась позивачем згідно з умовами договору та на підставі діючих на час спірного періоду тарифів, чим спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильності застосування відповідачем тарифів при розрахунку суми основного боргу.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача права надавати послуги з транспортування природного газу у спірний період та визначення останнім суми основного боргу всупереч діючим у вказаний період тарифам.
В силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому доводи касаційних скарг, що потребують додаткової оцінки або переоцінки доказів у справі, не можуть прийматися до уваги судовою колегією касаційної інстанції.
З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі №910/7777/16 залишити без змін.
Головуючий суддя: Г.П. Коробенко
Судді: Т.Б. Дроботова
Г.А. Кравчук