ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/20569/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.04.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016у справі№ 910/20569/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Мале приватне підприємство "Беркут" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІТТ-Менеджмент"провизнання правочинів нікчемнимиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Прокопенко Т.Ю.

третіх осіб, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. не з'явилися

2. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 нікчемними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 у справі № 910/20569/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 910/20569/14, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/20569/14 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Коршун Н.М., Алданової С.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 910/20569/14, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що вартість відчужуваного активу у 8 разів перевищує ціну, зазначу у договорі відступлення, що є підставою нікчемності такого правочину; не надали оцінки обставинам та доводам, викладеним у заяві про збільшення позовних вимог щодо підстав недійсності правочинів.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні (далі - Договір від 01.09.2014), відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за наступним Кредитним договором, договором, що забезпечує зобов'язання боржника за Кредитним договором, рішенням Господарського суду міста Києва, а саме:

1. Кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між первісним кредитором та Малим приватним підприємством "Беркут" (боржник);

2. Договором іпотеки між первісним кредитором та боржником від 07.11.2007, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М., внесено в реєстр за № 841, згідно якого в іпотеку первісному кредитору передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2: лабораторний корпус № 50 (літ. Ж), загальною площею 2017,70 м.кв.; склад "Кнудсон" № 67 (літ. И), загальною площею 160,6 кв.м; склад "Кнудсон" № 67а (літ. К), загальною площею 17,20 кв.м;

3. Рішенням Господарського суду міста Києва № 33/477 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суми основної заборгованості за кредитом в розмір 8000000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 по 18.11.2010 в розмірі 59178,08 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 по 31.10.2010 в розмірі 200547,93 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2831,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 14.04.2011 було видано наказ № 33/477, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 05.08.2011 було відкрито виконавче провадження № 28779144.

Згідно із п. 1.2 Договору від 01.09.2014 новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, визначених Кредитним договором, Договором іпотеки та рішенням суду.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 01.09.2014 первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1000000,00 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.

02.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення права за іпотечним договором (надалі - Договір від 02.09.2014), відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержавтелю своє право за Договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М. 07.11.2007 за реєстровим №841, укладеним між первісним іпотекодержателем та юридичною особою Малим приватним підприємством "Беркут", який забезпечує виконання умов Кредитного договору №1127/01 від 27.11.2007, разом із договорами про внесення змін до Кредитного договору, що укладений між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Як зазначено у п. 1.2 Договору від 02.09.2014, він укладений на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні за основним договором, та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії проблемних" установлено для позивача обмеження, зазначені у цій постанові.

Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2014 № 382/БТ внесені зміни до постанови Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ , якою п. 2 про установлення обмежень викладено у новій редакції.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", вирішено розпочати з 03.09.2014 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 нікчемними.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що вартість переданого права грошової вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою, а тому в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є нікчемним. Як наслідок - позивач вказує і на нікчемність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Скасовуючи прийняті у справі судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 20.05.2015 вказав на те, що відмовляючи у позові, суд виходив лише з відомостей щодо вартості права вимоги, зазначених у поданому відповідачем Звіті про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007 до МПП "Беркут", та залишив поза увагою обставини, на які посилалося Мале приватне підприємство "Беркут" у поданих поясненнях, пов'язані із визначенням у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду міста Києва № 33/477 від 07.02.2011 вартості нерухомого майна, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором, не усунув наявні суперечності між зазначеними обставинами та відомостями про оцінку цього ж майна, що містяться у Звіті. Без дослідження вказаних обставин суд першої інстанції також дійшов передчасного висновку і про відсутність підстав для призначення судової експертизи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції та з метою встановлення обставин даної справи, судом призначалась судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлено питання відповідності вартості прав вимоги, що виникли з кредитного договору № 1127/01 від 27.11.2007 та відступлені за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 звичайній ціні на вказане майнове право.

Згідно із висновком судової економічної експертизи від 26.02.2016 вартість прав вимоги, що виникли з кредитного договору № 1127/01 від 27.11.2007 та відступлені за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014, відповідає звичайній ціні на вказане майнове право.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд врахував висновки судової економічної експертизи та виходив з того, що позивачем не доведено факту значного заниження вартості переданого права грошових вимог та наявності підстав, які в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчать про нікчемність правочину, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаним висновком суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 2 зазначеної статті Закону).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, на позивача покладається обов'язок доведення обставини невідповідності вартості відчуженого майна (майнових прав) звичайній ціні на таке майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як визначено п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

За наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 ГПК з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта (п. 4 вказаної постанови Пленуму).

З метою з'ясування відповідності вартості прав вимоги, що виникли з кредитного договору № 1127/01 від 27.11.2007 та були відступлені за договором про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 звичайній ціні на вказане майнове право, місцевим господарським судом за клопотання позивача була призначена судова економічна експертиза.

Згідно із висновком № SE/02/1509-03 судової економічної експертизи у справі № 910/20569/14 вартість права вимоги, що виникли з Кредитного договору № 1127/01 від 27.11.2007 та відступлені за договором про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014, відповідає звичайній ціні на вказане майно, тобто вартості, за якою ПАТ КБ "Актив-Банк" передав ТОВ "ФК "Арбімаркет" права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007 до МПП "Беркут".

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, обґрунтовано взявши до уваги висновок № SE/02/1509-03 судової економічної експертизи у цій справі та оцінивши його у сукупності із іншими обставинами справи, дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності передбачених п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були ним встановлені, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на те, що судами не надано оцінки обставинам та доводам, викладеним у заяві про збільшення позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі обставини не є підставами нікчемності правочинів відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою обґрунтовані заявлені позовні вимоги, а судом першої інстанції відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки за своїм змістом вказана заява є заявою про зміну одночасно і предмету і підстав позову, що суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, скаржник не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом із вказаних ним підстав.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 910/20569/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир