ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/1722/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.04.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 910/1722/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка"доПублічного акціонерного товариства "Апекс-банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов Павло Юрійовичпрозобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

позивача: Леонов Ю.М.

відповідача: Драненко Я.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: Чирський Ю.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Романівська райагропромтехніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Апекс-банк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 237, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. від 20.05.2014 щодо зверення стягнення на предмет іпотеки: на будівлі та споруди (насосоної станції).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/1722/16 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Михальської Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Романівська райагропромтехніка" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/1722/16, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не взята до уваги та обставина, що на час вчинення виконавчого напису у суді існував спір щодо розміру кредитної заборгованості за кредитним договором № ЮКЛ/220312/1, що спростовує висновок судів про безспірність заборгованості ТОВ "Лотуре-Агро".

02.12.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Апекс-банк" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-2 не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Апекс-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" було укладено Кредитний договір № ЮКЛ/220312/1 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування - 30000000 грн. та терміном повного повернення кредиту - 20.03.2013.

Відповідно до 4.1 Кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє протягом періоду прострочення відповідного грошового зобов'язання, суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення (з дати виникнення простроченої заборговане по дату погашення простроченої заборгованості, включаючи дату погашення).

Згідно із п. 4.2 Кредитного договору при несвоєчасному поверненні кредиту, процентів за користування кредитом та комісій позичальник сплачує банку штраф в розмірі 5 % від суми непогашеного боргу.

В подальшому сторонами було укладено 25 Додаткових договорів до Кредитного Договору № ЮКЛ/220312/1 від 22.03.2012.

Так, відповідно до Додаткового договору від 05.03.2013 № 8 визначено, що термін повного повернення кредиту встановлюється по 03.03.2014, ліміт кредитування - 45000000 грн., встановлено графік зменшення ліміту кредитування та встановлено відсоткові ставки за користування кредитними коштами.

Судами попередніх інстанцій визначено, що на виконання умов вказаного договору банк надав позичальнику кредит, що підтверджується виписками з особового рахунку позичальника з дати відкриття (23.03.2012) по 20.05.2014.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором 22.03.2012, між Публічним акціонерним товариством "Апекс-банк" як іпотекодержателем та Публічним акціонерним товариством "Романівська райагропромтехніка" як іпотекодавцем було укладено Договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак І.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1732.

В порядку та на умовах, визначених іпотечним договором, іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в забезпечення виконання основного зобов'язання за Кредитним договором № ЮКЛ/220312/1 щодо повернення кредиту у вигляді відновлювальної відкличної лінії з лімітом кредитування 30000000 грн. у строк до 20.03.2013 нерухоме майно, а саме будівлі та споруди (насосної станції), які знаходяться за адресою: Житомирська обл., Романівський р-н, с. Разіно, вул. Привокзальна, буд. 18 (далі - предмет іпотеки).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору іпотеки, при порушенні боржником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та/або комісій за користування кредитом, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем зобов'язань та умов згідно цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог по основному зобов'язанню, шляхом звернення стягнення на предмет, іпотеки, у порядку передбаченому законодавством України, зокрема, Законами України "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом: та іпотечні сертифікати" тощо.

Згідно із п.п. 3.3.2 Договору іпотеки, крім зобов'язань, які випливають з інших положень цього договору, іпотекодержатель зобов'язаний при невиконанні або неналежному виконанні боржником основного зобов'язання та/або умов Кредитного договору та/або цього договору надіслати іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов Кредитного договору та/або умов цього договору. Вимога повинна бути оформлена письмово у вигляді офіційного листа на адресу іпотекодавця, підписаного уповноваженою особою іпотекодержателя із зазначенням вимог необхідних до виконання або усунення.

Згідно з п.п. 4.1.2 Договору іпотеки, іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання боржником порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцю відповідно до п. 3.3.2. цього договору.

Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки зазначається іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилається іпотекодавцю у відповідності з п.п. 3.3.2 цього договору (п.п. 4.1.4 Договору іпотеки).

Сторонами у п.п. 4.1.3 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з п. 6.6 Договору іпотеки, будь-які повідомлення, прохання або вимоги, що пред'являються або надсилаються сторонами по цьому договору повинні надсилатись рекомендованим листом з повідомленням.

05.03.2013 сторонами Договору іпотеки укладено Договір від № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак І.В. та зареєстровано у реєстрі за № 765, відповідно до умов якого Договір іпотеки викладено в новій редакції, за умовами якої боржник зобов'язаний повернути кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 45000000,00 грн. в термін до 03.03.2014 включно у відповідності до умов Кредитного договору; боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 23 % річних, а з 01.06.2012 у розмірі 23 % річних або 24 % річних, а з 05.03.2013 у розмірі 25 % річних або 26 % річних, в залежності від виконання умов Кредитного договору у порядку та строки, що визначені Кредитним договором.

У зв'язку із порушенням позичальником грошових зобов'язань за Кредитним договором, банк надіслав іпотекодавцю повідомлення (вимогу) про виконання порушених зобов'язань від 05.03.2014 № 216, у якому зазначав про існування у позичальника станом на 05.03.2014 заборгованості, а саме: 45000000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3954464,72 грн. - прострочені проценти за користування кредитом; 2485277,35 грн. - пеня (37554,11 грн.) та штраф (2447723,24 грн.), яку банк вимагав негайно погасити. Також у вказаних повідомленнях Відповідач зазначив, що вказана сума пені актуальна виключно при погашенні заборгованості за Кредитним договором в термін до 05.03.2014, у випадку погашення заборгованості після вказаної дати, сума пені підлягає уточненню. Також, у вказаному повідомленні банк зазначив, що у разі невиконання порушених зобов'язань за кредитним Договором протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб, передбачений чинним законодавством та договором іпотеки.

Також банком надіслано позивачеві лист від 06.03.2014 № 224 та позичальнику лист від 06.03.2014 № 226, якими останніх повідомлено про допущену при розрахунку пені помилку у розмірі облікової ставки НБУ. Враховуючи наведене, відповідач вимагав від позивача та третьої особи усунення порушень за Кредитним договором, тобто погасити заборгованість у таких сумах: 45000000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3954464,72 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 2482594,91 грн. - пеня (34871,67 грн.) та штраф (2447723,24 грн.) за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

20.05.2014 банк звернувся до приватного нотаріуса Іванова П.Ю. із Заявою на вчинення виконавчого напису № 471/1 на Договорі іпотеки від 22.03.2012 за реєстровим № 1732, до якої додано Договір іпотеки, Договір від 05.03.2013 № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, копію Кредитного договору, розрахунок суми заборгованості, копії листів від 05.03.2014 № 216, від 05.03.2014 № 217, від 06.03.2014 № 224, від 06.03.2014 № 226, копії поштових повідомлень про вручення та виписки по рахункам боржника.

Розрахунок сум заборгованості, доданий до заяви від 20.05.2014 № 471/1, свідчить, що проценти за користування кредитом нараховані за період часу з 01.10.2013 по 02.03.2014, включно, де проценти за жовтень 2013 року нараховувалися за ставкою 24 %, листопад 2013 року - 25 %, грудень 2013 року - 24 %, січень 2014 року - 02 березня 2014 року - 22 %; пеню за прострочення повернення кредиту за період часу з 04.03.2014 по 11.05.2014 включно; пеню за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом за період часу з 04.03.2014 по 11.05.2014.

20.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. вчинено виконавчий напис № 237 на Договорі іпотеки про звернення стягнення на предмет іпотеки (будівлі та споруди (насосної станції), які знаходяться за адресою: Житомирська область, Романівський район, село Разіно, вулиця Привокзальна, будинок 18, що належать ПАТ "Романівська райагропромтехніка" на праві приватної власності) для задоволення вимог ПАТ "Апекс-Банк" на загальну суму 52584198,63 грн. за Кредитним договором. Строк, за який проводиться стягнення заборгованості - з 04.03.2014 по 20.05.2014, включно.

19.06.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП № 43459135).

Вказану постанову мотивовано тим, що електронні торги з продажу предмета іпотеки, на яке звернуто стягнення, проводилися три рази та не відбулись у зв'язку з відсутністю цінової пропозиції і допущених учасників торгів, тому враховуючи повідомлення ПАТ "Апекс-банк" щодо бажання залишити за собою нереалізоване майно, його передано у рахунок погашення боргу, за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію стягувачеві та зараховано кошти в сумі 12149873,00 грн., як часткове погашення боргу.

Також вказаним державним виконавцем складено Акт від 19.06.2015 № 238/1 про передачу нереалізованого майна стягувачеві в рахунок погашення боргу.

На підставі вказаних документів, приватним нотаріусом Романівського районного нотаріального округу Житомирської області Прогонним Є.М. зареєстровано свідоцтво від 31.08.2015 за № 1343 про право власності за ПАТ "Апекс-банк" на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом допущено порушення порядку вчинення такого напису, що потягнуло за собою неправомірне виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет застави, позивач звернувся із позовом у цій справі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 237, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. від 20.05.2014.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано обов'язок з повідомлення іпотекодавця та боржника про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання за Кредитним договором; до заяви на вчинення виконавчого напису відповідачем додано виписки з рахунків, відкритих на підставі Кредитного договору, які є первинними бухгалтерськими документами та свідчать про факт надання кредиту, його часткового повернення, нарахування процентів за користування кредитом та часткову оплата таких процентів, нарахування неустойки; матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про надання позивачем та/або третьою особою-2 відповідачеві будь-яких заперечень на повідомлення (вимоги) останнього, проти розрахунків заборгованості, надання контррозрахунків на суму боргу, будь-яких реагувань під час проведення виконавчих дій, торгів.

За таких обставин, встановивши, що відповідачем надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем і третьою особою-2 письмових повідомлень (вимог) про усунення порушень, взявши до уваги, що доводи позивача передусім зводяться до намагань довести порушення приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальної дії, а не довести відсутність заборгованості перед відповідачем чи спростувати її розмір, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в позові.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаними висновками та, залишаючи без змін оскаржуване судове рішення і відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість не була безспірною, оскільки на час вчинення виконавчого напису не була розглянута справа № 761/7274/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним Договором № ЮКЛ/220312/1 від 22.03.2012, виходив з того, що за результатами розгляду вказаної справи задоволено позовні вимоги ПАТ "Апекс-Банк" і в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, що станом на 24.06.2014 складає 54321240,61 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_10; ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2015, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2015 у цій справі, позовну заяву ПАТ "Апекс-Банк" до ОСОБА_10, ТОВ "Лотуре-Агро", ПАТ"Романівська райагропромтехніка" залишено без розгляду в частині вимог щодо звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. 22.03.2012 № 1734, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Лотуре-Агро" перед ПАТ "Апекс-Банк" за Кредитним договором № ЮКЛ/220312/1 від 22.03.2012 в розмірі 52584198,63 грн., позовні вимоги до ТОВ "Лотуре-Агро" та ПАТ "Романівська райагропромтехніка" щодо договору іпотеки № 1732 у вказаній справі по суті не розглядались, спору про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором № 1732 не було і розмір вказаної заборгованості сторонами не оспорювався.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1, пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 (в редакції на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Згідно із п. 3.5. глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 у справі 6-158цс15).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Відповідно до абз. 3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року № 10 зазначено, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Разом з тим, Верховний Суд України, зокрема у постановах від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 та від 11.03.2015 у справі № 6-141цс14 дійшов висновку, що існування на час вчинення виконавчого напису в суді спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, спростовує висновки про безспірність заборгованості боржника.

Згідно із ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилався, зокрема на те, що заборгованість за кредитним договором не була безспірною, оскільки на час вчинення виконавчого напису не була розглянута справа № 761/7274/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним Договором № ЮКЛ/220312/1 від 22.03.2012.

Однак суди попередніх інстанцій, вірно встановивши, що позивач не доводить відсутності заборгованості перед відповідачем і не спростовує її розмір, разом з тим не надали вищевказаним доводам належної правової оцінки та не з'ясували: (1) суб'єктний склад учасників процесу, їх правовий статус у спірних правовідносинах, предмет та підстави позову у справі № 761/7274/14-ц, розмір заявлених позовних вимог та його складові у цій справі на дату вчинення виконавчого напису; (2) чи заперечувалася у справі № 761/7274/14-ц боржником заявлена до стягнення сума заборгованості та з яких підстав і встановлені судом обставини стосовно таких заперечень; (3) розмір задоволених судом позовних вимог, його співвідношення із ціною позову у вказаній справі та відповідність вказаних сум розміру заборгованості, визначеному у виконавчому написі (також з урахуванням її складових); (4) наявності (відсутності) розбіжностей між вказаними сумами та природи таких розбіжностей, у зв'язку із чим не визначилися із тим, чи спростовує наявність у провадженні суду справи № 761/7274/14-ц обставини безспірності суми заборгованості.

А тому колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про безспірність вимог, щодо яких нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням сторін, об'єктивно оцінити інші докази та обставини, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/1722/16 скасувати.

Справу № 910/1722/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир