ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/16439/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№910/16439/16 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Беста"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельна фірма "Рудь"провизнання правочинів недійснимиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися;

відповідачів: Хіральдо Рамірес Михайло Максимо Вальтерович (дов. від 01.10.16);

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беста" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Рудь" про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 позовну заяву повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю викладу обставин, на яких ґрунтується позовна заява та незазначенням доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 07.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції ухваливши постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення не надав правової оцінки правильності застосування господарським судом м. Києва пункт 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково встановив порушення позивачем пункт 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" не відомо шляхом укладення якого саме правочину Товариство з обмеженою відповідальністю "Беста" здійснило передачу права власності Товариству з обмеженою відповідальністю " Торгова фірма "Рудь". Для отримання вказаної інформації про транспортні засоби, які зареєстровані ТОВ "Беста" та ТОВ " Торгова фірма "Рудь " та встановлення моменту переходу права власності, позивач звернувся із письмовим запитом до Регіонального сервісного центру при МВС України в Запорізькій області, проте відповідно до наданої відповіді, ТОВ "Кліон" не має права на отримання такої інформації.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У абз. 6 п. 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначено, що підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КЛІОН" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Беста" та ТОВ "Торгова фірма "Рудь", у якій просило визнати недійсними правочини, укладений між ТОВ "Беста" та ТОВ "Торгова фірма "Рудь" щодо переходу права власності на транспортний засіб "Mercedes - Benz", 1986 р.в., д.н. НОМЕР_1, дата реєстрації 23.02.2005 р. та на транспортний засіб "Mercedes - Benz", 1988 р.в., державний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 23.02.2005 р., із застосуванням наслідків недійсності правочину передбачених законодавством. Позовну заяву мотивовано тим, що оспорювані правочини були направлені на неможливість звернення стягнення на майно, а не на зміну власника цього майна.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що:

- позивачем у поданій позовній заяві не визначено конкретних доказів які має витребувати господарський суд для правильного вирішення спору та які підтверджують викладені у заяві обставини;

- позивачем у поданій позовній заяві не зазначено родових ознак оспорюваних правочинів та підстави за яких позивачу стало відомо про вказані правочини, за якими, на думку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Беста" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Рудь" спірні транспортні засоби;

- позовна заява не містить конкретних посилань на обставини, якими можливо було б обґрунтувати позовні вимоги, натомість доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, достовірність яких довести неможливо.

Звикладеного вбачається що у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду і вважає, що судами вірно застосовані норми процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги щодо не надання судом апеляційної інстанції правової оцінки правильності застосування господарським судом м. Києва пункт 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваної постанови, з якої вбачається, що дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду із застосуванням положень саме п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, проте з інших підстав ніж зазначено судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.

Таким чином, оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 відповідає вимогам чинного законодавства, то і підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №910/16439/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Т.Б. Дроботова

Г.А.Кравчук