ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/1119/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Суліма Ю.О. Потапчук Н.О. Мушкало С.М., Маковей Е.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 15 червня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 р.у справі№ 910/1119/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер"до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:державного комерційного підприємства "Сетам", товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр" Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" про та за зустрічним позовом до про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр" товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" усунення перешкод в користуванні майномВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" (позивач) звернулось до суду з позовом до державного комерційного підприємства "СЕТАМ" (відповідач-1) і товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Центр" (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (третя особа-1), а також на стороні відповідачів: публічне акціонерне товариство „Європейський газовий банк" (третя особа-2), в якому з урахуванням змінених позовних вимог, просило визнати електронні торги, що відбулися 13.01.2016 року з продажу лота №116662, а саме: об'єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе загальною площею 2 250 м.кв. готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить ТОВ "Мега Астер" на праві власності такими, що проведені з порушеннями чинного законодавства, визнати незаконним та скасувати протокол електронних торгів від 13.01.2016 року №139702, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 21.01.2016 року № 47696259/9, свідоцтво, видане Немм О.В. - приватним нотаріусом Київського нотаріального округу зареєстрованому в реєстрі за № 50 від 21.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що торги проведені із порушенням вимог ст. ст. 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 1 - 3 Тимчасового порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), оскільки результати проведеної рецензії на звіт про оцінку майна було підписано 30.12.2015 року, а лист про повідомлення результатів рецензії державним виконавцем складено 11.01.2016 року та направлено йому лише 15.01.2016 року, тобто, вже після проведення електронних торгів з продажу майна. Позивач вважає, що проведення торгів з реалізації майна раніше закінчення 10-денного строку на оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту, суперечить цьому Тимчасовому порядку та порушує його права, оскільки спірне майно продано за суттєво заниженою ціною, що призвело до втрати майна позивачем та понесення суттєвих збитків останнім.

Крім того, зазначав, що торги були проведені без повідомлення його про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також за наявності на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11896/15 за позовом АТ "ЄВРОГАЗБАНК" до ТОВ "МЕГА АСТЕР" про звернення стягнення на предмет іпотеки (об'єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином і кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68).

03.03.2016 року ТОВ „Веста Центр" звернулось в суд з зустрічною позовною заявою до ТОВ „Мега Астер" про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням від 15.06.2016 року Господарський суд м. Києва (головуючий - Зеленіна Н.І., судді - Чебикіна С.О., Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 р. (головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Гончаров С.А., Скрипка І.М.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині вирішення первісного позову і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині вирішення зустрічного позову судові рішення не оскаржуються.

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Веста Центр" та ПАТ "Європейський газовий банк" просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Розгляд справи відкладався з 23.11.2016 р. на 07.12.2016.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2012 року ПАТ „Європейський газовий банк" (банк) та ТОВ „Мега Астер" (позичальник) уклали кредитний договір № 506-130112, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію.

28.09.2012 року ПАТ „Європейський газовий банк" та ТОВ „Мега Астер" уклали договір іпотеки № 1048-280912/І в забезпечення кредитного договору № 578-310512 від 31.05.2012 р., предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2 250 м2, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський,68.

У зв'язку з невиконанням ТОВ „Мега Астер" зобов'язань за кредитним договором № 506-130112, ПАТ „Європейський газовий банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі № 910/6025/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Мега Астер" на користь ПАТ „Європейський газовий банк" 5 919 290,66 доларів США заборгованості за кредитом, 703 737,88 доларів США заборгованості за відсотками.

На виконання вказаного рішення 15.05.2015 року судом видано відповідний наказ.

Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.05.2015 року відкрито виконавче провадження № 47696259 з виконання наказу № 910/6025/15-г від 15.05.2015 pоку.

Постановою від 09.09.2015 року залучено суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ЗАТ „Консалтингюрсервіс" до участі у виконавчому провадженні № 47696259 для визначення вартості описаного майна.

Звітом ЗАТ „Консалтингюрсервіс" від 21.09.2015 року про оцінку майна - об'єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, площею 2 250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 68, ринкову вартість предмета іпотеки визначено у розмірі 5 911 162 грн. (без ПДВ, з ПДВ - 7 093 394 грн.).

23.11.2015 року виконавцем направлено на адресу ТОВ „Мега Астер" лист від 20.11.2016 року № 15949-0-33-15/20-1/19 з копією звіту.

11.12.2015 року від ТОВ „Мега Астер" до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на звіт про оцінку майна.

11.12.2015 року виконавець звернувся до ДП „Сетам" із заявкою на реалізацію арештованого майна у ВП №47696259.

Постановою державного виконавця від 18.12.2015 року ТОВ „Канзас Ріал Естейт" доручено провести рецензування звіту про оцінку майна, виконаного 21.09.2015 року ЗАТ „Консалтингюрсервіс".

Рецензією від 30.12.2015 року на звіт про оцінку майна встановлено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

13.01.2016 року ДП „Сетам" проведено електронні торги, результат яких оформлено протоколом № 139702.

За результатом електронних торгів переможцем визнано ТОВ „Веста Центр", з ціновою пропозицією 5 911 162 грн.

Продане на електронних торгах майно - об'єкт незавершеного будівництва-адміністративно-виставковий будинок з магазином і кафе, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 68, 21.01.2016 року зареєстровано на праві власності за переможцем торгів -ТОВ „Веста Центр", про що державним реєстратором - приватним нотаріусом Немм О. В. внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави для визнання прилюдних торгів недійсними відсутні, оскільки:

- відповідно до правової позиції, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 30.03.2016 року №6-3004цс15, положення Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя;

- позивачем не доведено факту неналежного повідомлення позивача про проведення торгів, не доведено наявності прав та інтересів позивача, які можуть бути порушені неналежним повідомленням про проведення торгів, а відповідно до висновків, яких дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постановах №143цс14 від 17.12.2014 р., №6-1884цс15 від 18.11.2015 р. та №6-2988цс15 від 13.04.2016 р, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім, наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними;

- доводи позивача, що ґрунтуються на порушенні державним виконавцем вимог закону у виконавчому провадженні №47696259, не беруться до уваги, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.10.2012 р. №6-116цс12, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, тому підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та ґрунтуються на неправильному застосуванні висновків Верховного Суду України, викладених у його постановах.

Зокрема, пунктом 1 розд. 2 Тимчасового порядку визначено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з ч. 4 цього Закону у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

При цьому, відповідно до абз. 3 п. 2 розд. 2 Тимчасового порядку визначено, що у разі проведення рецензування звіту про оцінку майна зазначені документи готуються та направляються (передаються) не пізніше трьох робочих днів з дня закінчення 10-денного строку на оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту.

У п. 3 розд. ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 року N 2710/5 (набрав чинність 29.12.2015 року) також передбачено, що у разі проведення рецензування звіту про оцінку майна зазначені документи готуються та направляються (передаються) не пізніше трьох робочих днів з дня закінчення десятиденного строку для оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту.

Отже, проведення торгів з реалізації майна раніше закінчення 10-денного строку на оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту, суперечить цьому Тимчасовому порядку та безпосередньо порушує права боржника. Позивач в обґрунтування позову посилався на недотримання цього строку, оскільки повідомлення результатів рецензії державним виконавцем складено 11.01.2016 року та направлено йому лише 15.01.2016 року, тобто, вже після проведення електронних торгів з продажу майна, що позбавило його права оскаржити у судовому порядку оцінку, визначену за результатами рецензування такого звіту.

Суди попередніх інстанцій ці доводи позивача відхилили, зазначивши, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Водночас, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що в цьому випадку подання позивачем скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення, і такий спосіб не є ефективним, оскільки боржника було повідомлено про проведення рецензування звіту вже після проведення торгів і реєстрації права власності за переможцем торгів. З'ясування питання ціни реалізованого майна є суттєвим для правильного вирішення спору, зважаючи на те, що визначена експертом початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації майже (5 911 162,00 грн) в 10 разів менше вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки № 1048-2809/1 від 28.09.2012 року (50002650,00 грн), проте боржник (іпотекодавець), який найбільш зацікавлений у продажу майна за найвищу ціну, в цьому випадку був позбавлений можливості оскарження ціни предмета іпотеки, яка за результатами оцінки в рази менше.

Оскільки позивач був позбавлений свого права на оскарження оцінки, визначеної за результатами рецензування, а порушення щодо оцінки майна можуть вплинути на результати торгів і права та законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, якщо дійсно буде встановлено, що початкова ціна предмета іпотеки є значно заниженою, для правильного вирішення спору суду з метою з'ясування реальної вартості майна на момент проведення прилюдних торгів слід було обговорити питання призначення у справі відповідної судової експертизи.

Внаслідок неврахування обставин неможливості подання позивачем скарги на рішення та дії державного виконавця і неефективності цього способу захисту в цій ситуації, та нез'ясування обставин правильності визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, судові інстанції дійшли передчасних висновків, що порушення вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Щодо обставин неповідомлення позивача про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", в редакції, яка діяла на момент проведення оспорюваних торгів, не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна. Аналогічні положення були закріплені у п. 5 розд. 3 Тимчасового порядку.

Отже, організатор торгів, окрім опублікування принаймні в двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, зобов'язаний повідомити іпотекодавця (позивача у справі) письмово про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна. Суд першої інстанції зазначив про недоведеність факту неналежного повідомлення позивача про проведення торгів. Водночас, докази, які б підтверджували виконання організатором торгів цього обов'язку, у рішенні суду не зазначені. При цьому, суд, вказуючи про недоведеність позивачем цих обставин, одночасно, у рішенні зазначає, що доводи ДП "СЕТАМ" щодо направлення позивачу листа від 22.12.2015 № 1466-15, не беруться до уваги, оскільки, за твердженням відповідача-1, копія зазначеного листа не збереглась в організатора електронних торгів. Отже, висновки суду в цій частині є суперечливими та взаємовиключними.

Посилання судів в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову на те, що за практикою Верховного Суду України (у постановах від 17.12.2014 року N 143цс14, від 18.11.2015 року N 6-1884цс15, від 13.04.2016 року № 6-2988цс15) неповідомлення позивача не є підставою для визнання таких торгів недійсними, оскільки, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є помилковими, оскільки суди в порушення вимог ст. 43 ГПК України не не перевірили чи не призвело конкретно в цій ситуації порушення вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна до порушення прав позивача.

Водночас, Верховний Суд України у цих постановах не зазначає, що проведення прилюдних торгів з порушенням порядку повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна, не є в будь-якому випадку підставою для визнання торгів недійсними, а вказує на те, що в такому випадку судам слід перевірити, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

У постанові від 18.11.2015 року N 6-1884цс15, на яку посилаються суди, Верховний Суд України зазначив, що "було грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна. У зв'язку з чим "суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначені обставини в сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, оскільки майно було реалізовано без належного повідомлення про це боржника, зокрема, наслідком чого було позбавлення позивача права на оскарження стартової ціни реалізації майна, а тому прилюдні торги необхідно визнати недійсними". Отже, Верховний Суд України допускає, що якщо грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна призвело до позбавлення особи права на оскарження стартової ціни реалізації майна, то в такому випадку прилюдні торги необхідно визнати недійсними.

Положеннями ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 3 ст. 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В цій справі, реалізація іпотечного майна відбулась за відсутності рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суди дійшли висновку, що положення Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".

На підтвердження зазначених висновків суди послались на висновки Верховного Суду України у постанові від 30.03.2016 року N 6-3004цс15.

Водночас, суди, хоча і процитували правовий висновок Верховного Суду України, однак, не звернули уваги, що цей висновок стосується примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань. У справі, що розглядається, прилюдні торги проводилися при здійсненні виконавчого провадження за наказом № 910/6025/15-г від 15.05.2015 року (про стягнення заборгованості з ТОВ "МЕГА АСТЕР" за кредитним договором № 506-130112 від 13.01.2012 року), а спірне майно було передано в іпотеку за договором іпотеки № 1048-2809/1 від 28.09.2012 року для забезпечення виконання ТОВ "Ті-Ей-БІ АВІА ГРУП" іншого кредитного договору № 578-310512 від 31.05.2012 року. Тобто, договір іпотеки не забезпечував виконання зобов'язання за кредитним договором № 506-130112 від 13.01.2012 року. Отже, правовідносини, що склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються та не є подібними до правовідносин, що розглядались Верховним Судом України. Тому для правильного вирішення спору суду слід було самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин сторін, і на підставі встановлених обставин зробити власний висновок.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Отже, для правильного вирішення справи необхідно встановити, яке основне зобов'язання забезпечене спірним майном, що було реалізовано на торгах, і з'ясувати чи має право державний виконавець відповідно до вимог Законів України "Про іпотеку" та "Про виконавче провадження" передавати на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, яка не забезпечена іпотекою, на реалізацію майно боржника, що є предметом іпотеки для забезпечення виконання кредитного зобов'язання іншою особою.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині вирішення первісного позову підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи суди не встановили усіх обставин, необхідних для правильного застосування судом норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, що не дозволяє Вищому господарському суду України постановити нове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2016 року у справі за № 910/1119/16 в частині вирішення первісного позову скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова