ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 908/233/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016у справі№ 908/233/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Водоканал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адмін"простягнення 421431,22 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 у справі № 908/233/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014, відмовлено повністю у задоволенні позову Комунального підприємства "Водоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" про стягнення 421431,22 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2015 касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" задоволено частково, скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 у справі № 908/233/14, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2016 у цій справі позов Комунального підприємства "Водоканал" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" на користь Комунального підприємства "Водоканал" суму боргу у розмірі 154524 грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 2317 грн. 87 коп.; в решті позову відмовлено.

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про прийняття додаткового рішення, яким просило вирішити питання про стягнення судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 у справі № 908/233/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Носівець В.В., Науменко А.О.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" на користь Комунального підприємства "Водоканал" судовий збір у розмірі 11521 грн. 92 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 у справі № 908/233/14 скасовано частково; відмовлено в частині стягнення судового збору у розмірі 2317,87 грн., абзац 1 додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 по справі № 908/233/14 викладено у редакції, згідно із якою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" на користь Комунального підприємства "Водоканал" 9204 грн. 05 коп. судового збору; в іншій частині додаткове рішення від 23.06.2016 у справі № 908/233/14 залишено без змін; стягнуто з Комунального підприємства "Водоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 277 грн. 21 коп.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016, залишити в силі додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 у справі № 908/233/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції фактично зменшив понесені позивачем судові витрати на 2317,87 грн. та безпідставно стягнув судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як передбачено ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Враховуючи незмінність судового рішення, суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Тобто за змістом вищенаведеної статті додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти судового рішення, яка може полягати у невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. При цьому неповнота судового рішення шляхом прийняття додаткового рішення не може бути виправлена щодо позовних вимог, з яких судом прийнято рішення і може бути усунена лише в процедурі перегляду рішення. Отже, додаткове рішення не можуть стосуватися тих вимог, щодо яких суд ухвалив рішення.

Як передбачено п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку.

Звертаючись із заявою про прийняття додаткового рішення, позивач вказував на те, що при прийнятті рішення суд невірно здійснив розрахунок судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог та не вирішив питання про розподіл судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 7 зазначеної статті встановлено, що якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову, заявлена позивачем при поданні позову становила 421431,22 грн., рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2016 у цій справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача суму боргу у розмірі 154524 грн. 78 коп..

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, судовий збір у цій справі за подання позову, а також за подання апеляційної та касаційної скарги покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції визначено, що за подання апеляційної та касаційної скарги позивачем понесені судові витрати у розмірі 4214,31 грн. у кожній інстанції, крім цього за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 8428,62 грн. (2% ціни позову).

Таким чином, сума судового збору за подання позову складає 154524,78 / 421431,22 х 8428,62 = 3090,50 грн., аналогічним чином розраховується і сума судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг, яка становить 154524,78 / 421431,22 х (4214,31 + 4214,31) = 3090,50 грн.

Матеріали свідчать, що рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача на корить позивача судовий збір у розмірі 2317,87 грн., а отже, виходячи з того, що питання стягнення судових витрат в цій частині було вирішено судом першої інстанції, хоча і помилково, у суду були відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення в частині розподілу судового збору за подання позову, що також не було враховано і судом апеляційної інстанції.

Питання розподілу судового збору за апеляційний та касаційний розгляд справи місцевим господарським судом не вирішено, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується із правомірністю винесення додаткового рішення в цій частині.

Разом з тим, судами як першої, так апеляційної інстанції, всупереч положенням ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України щодо пропорційності, помилково покладено на відповідача судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарг повністю, у зв'язку із чим прийняті у справі судові рішення підлягають зміні в цій частині.

Стосовно покладення на позивача судових витрат за розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення у цій справі колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не справляється. Разом з тим, незважаючи на можливість оскарження додаткового рішення, нормами вказаного законну не встановлено також і ставок судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на таке рішення, а тому, враховуючи правову природу додаткового рішення, на думку колегії суддів, апеляційний суд помилково стягнув з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення, у зв'язку із чим постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до п. п. 2, 5 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, а також змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 908/233/14 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства "Водоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 277 грн. 21 коп.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 у справі № 908/233/14 змінити.

Викласти абзац 1 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 у справі № 908/233/14 у такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмін" (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 119, кв. 241, ідентифікаційний код юридичної особи 33134232) на користь Комунального підприємства "Водоканал" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) 3090,50 грн. судового збору.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир