ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 907/1079/15 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 907/1079/15 Господарського суду Закарпатської області за позовом Прокурора міста Ужгород до 1.Ужгородської міської ради; 2.Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужгород-маркет"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання частково недійсним рішень Ужгородської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :- ГПУТомчук М.О.- відповідача - 1не з'явився - відповідача - 2не з'явився- відповідача - 3Рогак В.А.- третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Прокурор міста Ужгород звернувся до господарського суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужгород-маркет" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати пункту 1 рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2007 №222 "Про погодження місця розташування та будівництва зони відпочинку та озеленення по вул. Заньковецької" ТОВ "Ужгород-маркет";

- визнати незаконним та скасувати пункту 1.50 рішення 4 Ужгородської міської ради 5 скликання від 23.11.2007 №531 "Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок", яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку ТОВ "Ужгород-маркет" площею 6,0 га для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Заньковецької в. м. Ужгород;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 05.12.2007 укладений між управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ "Ужгород-маркет" про оренду земельної ділянки площею 60000 кв.м., вартістю 74124000,00 грн., що знаходиться в місті Ужгород по вул. Заньковецької ( в районі ЗОШ №12-ЗОШ №15) за кадастровим номером 2110100000:18:001:0044; про зобов'язання ТОВ "Ужгород-маркет";

- звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:001:0044 площею 60000 кв.м., вартістю 74124000,00 грн., що знаходиться в місті Ужгород по вул. Заньковецької ( в районі ЗОШ №12-ЗОШ №15) та повернути її до земель Ужгородської міської ради.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішеннями Ужгородської міської ради було надано в оренду земельну ділянку з порушенням вимог законодавства щодо зміни цільового призначення.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2016 (суддя Русняк В.С.) в позові відмовлено у зв'язку з тим, що позов поданий прокурором після закінчення строку позовної давності.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 16.03.2016 (головуючий Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) залишив без змін вказане рішення з інших підстав. А саме, у зв'язку з тим, що рішення про виділення земельної ділянки прийнято згідно з діючим законодавством, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання недійсним договору оренди та звільнення земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового розгляду не скористалися своїм правом передбаченим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надали. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради № 222 від 26.01.2007 "Про погодження місця розташування та будівництва зони відпочинку та озеленення по вул. Заньковецької ТОВ "Ужгород-маркет" було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 6,0 га для будівництва та розташування зони відпочинку та озеленення по вул. Заньковецької (район ЗОШ № 12-ЗОШ № 15) та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.

На підставі вказаного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланд Ком" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,0 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Ужгород-маркет" для будівництва зони відпочинку та озеленення в місті Ужгороді по вул. Заньковецької ( в районі ЗОШ №12-ЗОШ №15).

Відповідно до рішення Ужгородської міської ради № 531 від 23.11.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужгород-Маркет" затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 6,0 га для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Заньковецької (район ЗОШ № 12-ЗОШ № 15).

На виконання вищезазначеного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ужгород-маркет" укладено договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007.

Загальна площа орендованої земельної ділянки становить 60000 кв. м., що знаходиться в місті Ужгороді по вул. Заньковецької ( в районі ЗОШ №12-ЗОШ №15). Договір зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2007 за №2110100000-0407070000187.

В додатковій угоді від 06.05.2015 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 05.12.2007 та додатку № 1 "Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Заньковецької (район ЗОШ № 12-ЗОШ № 15)" зазначено, що категорія земель - землі комерційного використання; площа 60 000 м. кв.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 26.02.2015 - 74124000,00 грн.; розмір орендної плати 185 310,00 грн./міс.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приписами статті 13 Конституції України визначено, що землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу тощо.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Тому, внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки від 05.12.2007 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ужгород-маркет" виникли відносини, пов'язані з орендою землі, які в силу статті 2 Закону України "Про оренду землі" регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є: 1) визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2007 №222; 2) визнання незаконним та скасування пункту 1.50 рішення 4 Ужгородської міської ради 5 скликання від 23.11.2007 №531; 3) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 05.12.2007; 4) звільнення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0044 площею 60000 кв.м., вартістю 74124000,00 грн., що знаходиться в місті Ужгород по вул. Заньковецької ( в районі ЗОШ №12-ЗОШ №15) та повернути її до земель Ужгородської міської ради.

Підставою позову, прокурором зазначено, порушення вимог земельного законодавства при прийнятті рішення Ужгородської міської ради від 26.01.2007 №222 "Про погодження місця розташування та будівництва зони відпочинку та озеленення по вул. Заньковецької ТОВ "Ужгород-маркет", яким затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. Порушення вимог земельного законодавства полягає в зміні цільового використання земельної ділянки всупереч частини 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про планування та забудову територій".

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільовим призначенням земельної ділянки є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове використання (використання за цільовим призначенням) земельної ділянки вважається одним із принципів земельно-правового регулювання згідно зі статей 19, 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Також приписами наведеної норми встановлено, що документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Врахувавши сукупність наведених норм, фактів та обставин апеляційний господарський суд зазначив, про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що викопіювання із генерального плану міста Ужгорода підтверджують віднесення оспорюваної земельної ділянки до земель рекреації.

З листа Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області №9-709-99.5-963/2-16 від 15.03.2016 вбачається, що відповідно до акту обстеження та вибору земельної ділянки, наміченої до відведення для будівництва зони відпочинку та озеленення в м. Ужгород по вул. Занковецької від 21 грудня 2006 року (який є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Ужгород-маркет" для будівництва зони відпочинку та озеленення в м. Ужгород по вул. Заньковецької, кадастровий номер №210100000:18:001:0044), спірна земельна ділянка належала до несільськогосподарських угідь, а саме: відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом і відводилась за рахунок земель, не наданих у власність та користування в межах населеного пункту м. Ужгород. Інформація про віднесення зазначеної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, до моменту надання її в оренду ТОВ "Ужгород-Маркет" для будівництва зони відпочинку і озеленення в м. Ужгород та присвоєння їй кадастрового номеру №210100000:18:001:0044, в управлінні відсутня.

У довідці Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області № Б-244 від 31.08.2015 зазначено, що рішенням 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської (двадцять сьоме пленарне засідання) від 23 листопада 2007 року № 531 "Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок" ТОВ "Ужгород - Маркет" затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку площею 6,0000 га для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Заньковецької (район ЗОШ № 12 - ЗОШ № 15) категорія земель житлової та громадської забудови (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку).

Апеляційним господарським судом встановлено неправильність висновків місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Ужгородської міської ради № 531 від 23.11.2007 відносилась до земель рекреаційного призначення, так як ґрунтується на містобудівній документації, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а не на документації із землеустрою (землевпорядній документації).

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 Земельного кодексу України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з висновку Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області державної експертизи землевпорядної документації № 1788-07 від 15.11.2007, що об'єктом експертизи (спірна земельна ділянка) є земельна ділянка, яка вводиться в оренду для будівництва зони відпочинку та озеленення за рахунок земель запасу міської ради для комерційного використання (будівництво зони відпочинку та озеленення).

Отже, є вірним висновок колегії апеляційного господарського суду, що спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Ужгородської міської ради № 531 від 23.11.2007 належала до земель запасу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Керуючись матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Ужгород-маркет" для будівництва зони відпочинку та озеленення в місті Ужгороді по вулиці Заньковецької (кадастровий номер 2110100000:18:001:0044), який затверджено рішенням 4 сесії Ужгородської міської ради 5 скликання від 23.11.2007 року № 531 "Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок", апеляційний господарський суд, дійшов цілком обґрунтованого висновку, що земельна ділянка була відведена без зміни цільового призначення для комерційного використання будівництва зони відпочинку та озеленення.

Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі, апеляційним господарським судом зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Правовою підставою визнання оспорюваного договору оренди недійсним прокурор зазначає порушення вимог земельного законодавства при прийнятті рішення Ужгородської міської ради від 26.01.2007 №222 "Про погодження місця розташування та будівництва зони відпочинку та озеленення по вул. Заньковецької ТОВ "Ужгород-маркет", яким відбулась зміна цільового використання земельної ділянки всупереч частини 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про планування та забудову територій".

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів прокурора щодо підстав для визнання спірного договору оренди недійсним, так як спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Ужгородської міської ради № 531 від 23.11.2007 не належала до земель рекреаційного призначення, а також, з прийняттям вказаного рішення не відбулась зміна цільового призначення спірної земельної ділянки.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено наявність в пункті 27 договору оренди та пункті 22 договору оренди (згідно змін, які внесені додатковою угодою про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 05.12.2007) умов, що стосуються збереження стану об'єкта оренди. Відсутність в укладеному між сторонами договорі оренди земельної ділянки від 05.12.2007 окремого розділу "умови збереження стану об'єкта оренди" не свідчить, що сторони не дійшли згоди щодо вказаної істотної умови.

Відтак, позовна вимога прокурора в частині визнання недійсним договору оренди з підстав відсутності в договорі оренди такої істотної умови договору, як "умови збереження стану об'єкта оренди" не знаходить підтвердження в матеріалах справи.

Для задоволення позовних вимог прокурора про звільнення та повернення земельної ділянки Ужгородській міській раді, також відсутні правові підстави, оскільки, такі наслідки застосовуються після визнання розпорядчих документів недійсними. Проте, у даній справі такі висновки судів попередніх інстанцій відсутні.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 907/1079/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга