ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 905/3470/15 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 905/3470/15 Господарського суду Донецької області за скаргоюДержавного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на діїГоловного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Головне управління Державної казначейської служби України Донецької області; 2.Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про стягнення заборгованості

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаДробот Н.В.- відповідачаІгнатов С.Є. - третьої особи - 1не з'явились- третьої особи - 2Климась О.С.- ДВСМаковей Е.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.08.2016 (головуючий Сажнева М.В., судді Ніколаєва Л.В., Огороднік Д.М.), залишеною без змін, з тих же підстав, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 (головуючий Сгара Е.В., судді М'ясищев А.М., Геза Т.Д.) частково задоволено скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів від 25.05.2016 ЗВП№51233374; визнано дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" від 25.05.2016 ЗВП№51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.04.2016 у справі №905/3470/15 в частині накладення арешту на рахунки №260413021335, №260423011335, які відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", такими, що не відповідають нормам чинного законодавства; визнано недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" від 25.05.2016 ЗВП №51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.04.2016 у справі №905/3470/15 в частині накладення арешту на рахунки №260413021335, №260423011335, які відкриті у АТ "Державний ощадний банк України"; в іншій частині скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" відхилено.

Не погоджуючись з судовими актами, Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалу місцевого господарського суду від 03.08.2016 шляхом її доповнення про визнання незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесення постанови від 25.05.2016 ЗВП № 51233374 про арешт коштів боржника.

Скаржник вважає, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм діючого законодавства, враховуючи те, що рахунок № 26003011382402, відкритий у ПАТ "Альфа-Банк" використовується відповідачем виключно для виплати заробітної плати та посилається на додаткову угоду від 26.07.2016 до договору банківського рахунку №124118 від 31.08.2010 та відповідні банківські виписки.

Позивач, треті особи та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не скористалися своїм правом передбаченим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надали. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" основний борг у розмірі 20769275,26 грн., 3% річних у розмірі 308978,53 грн. та судовий збір у розмірі 182681,73 грн. На виконання вказаного рішення 15.04.2016 видано відповідний наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" звернулось із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.04.2016 №905/3470/15 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.05.2016 відкрито виконавче провадження ВП№51043643 з виконання наказу №905/3470/15 від 15.04.2016р.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2016 приєднано виконавче провадження №51043643 з примусового виконання наказу №905/3470/15 від 15.04.2016 до зведеного виконавчого провадження №51233374.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника від 25.05.2016р. в межах зведеного виконавчого провадження №51233374 на загальну суму 19 385 388,00 грн., до якого входить наказ господарського суду Донецької області №905/3470/15 від 15.04.2016р. про стягнення з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" основного боргу у розмірі 20769275,26грн., 3% річних у розмірі 308978,53грн та судового збору у розмірі 182681,73грн.

Не погодившись із винесенням державним виконавцем вищевказаної постанови про арешт коштів від 25.05.2016, Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 ЗВП №51233374 незаконними та скасувати вказану постанову.

Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду (пункт 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012)

За приписами статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, а саме: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами статті 17 Закону унормовано, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 57 зазначеного Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

В силу приписів статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Таким чином, накладення державним виконавцем арешту на майно боржника здійснюється з метою примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження.

Як вже зазначалось, державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів від 25.05.2016, якою було накладено арешт на рахунки Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", зокрема на рахунки №260413021335, №260423011335, №26003011382402 в межах суми 198092075,32 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки вих. №1803 від 06.06.2016 АТ "Державний ощадний банк України" підтверджує цільове призначення наступних рахунків Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1":

- п/р №260413021335 (для виплати допомоги від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності),

- п/р №260423011335 (для виплати допомоги від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно зі статтею 72 Закону України "Про виконавче провадження" на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Вказаними нормами діючого законодавства встановлено заборону стягнення страхових коштів, зарахованих на відповідний окремий рахунок банківської установи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Тому, накладення арешту на рахунки зі спеціальним режимом використання №260413021335, №260423011335, що відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", які використаються для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та для виплати допомоги від нещасних випадків на виробництві за рахунок коштів відповідного Фонду, унеможливлюють виплату відповідачем вказаних коштів, тим самим порушуючи конституційні права громадян, що працюють на підприємстві відповідача, на соціальний захист.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що постанова про арешт коштів боржника від 25.05.2016 ЗВП №51233374 стосовно накладення арешту на рахунки №260413021335, №260423011335, які відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", винесена з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає визнанню недійсною в частині примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.04.2016 у справі №905/3470/15 в частині накладення арешту на рахунки №260413021335, №260423011335, які відкриті у АТ "Державний ощадний банк України".

Стосовно правомірності накладення арешту на поточний рахунок №26003011382402, який відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Альфа-Банк" судами попередніх інстанцій зазначено.

Конституцією України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю (стаття 43); право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).

Частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України "Про оплату праці", кожен громадянин має право на заробітну плату, яка повинна виплачуватися регулярно у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом. Отримання заробітної плати працівниками гарантовано Основним законом держави - Конституцією України.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Приписами частини 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" унормовано, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи скаржника про те, що арешт накладений на рахунок №26003011382402, який відкрито і використовується виключно для виплати заробітної плати є недоведеними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, кошти, які надходять на поточний рахунок №26003011382402, відкритий ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" протягом 2015-2016 років використовуються для виплати заробітної плати працівникам, обов'язкових платежів до бюджету, утримань із заробітної плати згідно діючого законодавства, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 13.06.2016.

Також, з вказаного рахунку протягом 2015-2016 років були виплати на інший рахунок підприємства з призначенням платежу "грошові кошти для поповнення рахунку".

Також, відповідно до вищевказаної довідки від 13.06.2016 Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" було здійснено наступні платежі з рахунку №26003011382402:

- 18.06.2015р. на користь ТДУГППС "Укрпошта" №10 в сумі 12 грн., призначення платежу: "денежные переводы по списку поч. сбор 12,00 за 2015г. согласно колективного договора";

- 17.03.2016р. на користь ФОП Новікова Н.С. в сумі 1000 грн., призначення платежу: "оплата за бланки согласно договору №18 от 20.05.2014р. и сч. №114 от 16.03.2016 без ПДВ;

- 08.04.2016р. на користь Марінська МРВД ДОВ ФСС з ТВП в сумі 10575,06 грн., призначення платежу: "НВПЗ Фінансові санкції за порушення порядку використання страхових коштів згідно рішення №22 від 25.03.2016р. без ПДВ.

Про факт використання рахунку №26003011382402 не лише для виплати заробітної плати, також, свідчать відповідні банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

Судами встановлено безпідставність посилань скаржника на те, що рахунок №26003011382402, відкритий у ПАТ "Альфа-Банк", використовується ним виключно для виплати заробітної плати, про що свідчить додаткова угода від 26.07.2016 до договору банківського рахунку №124118 від 31.08.2010, оскільки вказана додаткова угода свідчить лише про намір такого використання.

Крім того, у господарського суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною тому вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника в частині примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2016 №905/3470/15 щодо накладення арешту на рахунки №260413021335, №260423011335, які відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а вказана постанова про арешт коштів від 15.04.2016 №905/340/15 у зазначеній частині підлягає визнанню недійсною.

Судами попередніх інстанцій не встановлено обставини, які б свідчили про незаконність накладення арешту на рахунок №26003011382402, який відкритий скаржником в ПАТ "Альфа-Банк", тому господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні скарги в зазначеній частині.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 905/3470/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга