ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 905/1764/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" від позивача:Дерлюк В.Д. від відповідача: Беляєв А.П. від третьої особи: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Донецької області від 04.08.2016 рокута постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рокуу справі№ 905/1764/16за позовомДочірнього підприємства "Трансгарант - Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"простягнення 206 232 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" (далі позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" (далі відповідач) про стягнення 206 232 грн. - витрати понесені позивачем на оплату добору залізничного тарифу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що між сторонами припинилися виконанням договірні відносини за Договором оренди рухомого складу № СЗ-04/11ЖД від 20.04.2011 року (а.с. 32-43) (далі Договір). Суди прийшли до висновку про те, що донарахована провізна плата, як заборгованість за договором оренди не підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення прийняті у справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу суду на ту обставину, що вагони, що поверталися з оренди були з простроченим строком служби без права слідування навантаженими по коліям залізниці, а тому при їх перевезенні залізничний тариф повинен визначатися за тарифною схемою 2 збірника тарифів, а не за тарифною схемою 14. Судами при вирішенні спору не було застосовано п. 14. Збірника тарифів. Судами не враховано, що даний пункт набув чинності з 00.00 годин 30.04.2016 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

20.04.2011 року між сторонами у справі укладено Договір, предметом якого є оренда залізничних вантажних вагонів (позивач - орендодавець, відповідач - орендар).

Додатковими угодами до Договору строк його дії був продовжений до 31.12.2015 року (доп. Угода № 6 а.с.41).

Відповідно до п. 4.5 Договору позивач сплачує ж/д тариф до станції прийому - передачі рухомого складу (далі РС) в оренду, відповідач сплачує ж/д тариф до станції прийому - передачі РС при поверненні з оренди до станції узгодженої сторонами.

До матеріалів справи (а.с.44-54) залучені акти прийому - передачі РС в оренду.

Листом від 12.11.2015 року № 15/11/12 (а.с.55) відповідач звернувся до позивача, в якому запропонував направити представника позивача для участі в техогляді зазначених в листі 25 окатишевозів (одиниць рухомого складу).

До матеріалів справи залучено (а.с.67) акт передачі РС із оренди, в якому зазначено, що відповідач передав, а позивач прийняв з оренди РС (номери 25-ти одиниць вагонів зазначені у вказаному акті). Сторонами визначено станцію прийому - передачі РС - Запоріжжя - Ліве.

До матеріалів справи (а.с. 56-60) залучені ж/д накладні, відправка № 50530377; № 50524966; № 50530187; № 505302370 (група з 22 одиниць вагонів).

До матеріалів справи залучена копія листа позивача на адресу начальника станції Запоріжжя-Ліве від 25.12.2015 року (а.с. 155) в якому позивач повідомляє про те, що 20.12.2015 року вагони були продані, як металобрухт та просив достягнути ж/д тариф з нього згідно діючих правил.

До матеріалів справи залучено лист начальника станції Запоріжжя-Ліве (а.с.63), в якому зазначено, що станцією Запоріжжя-Ліве встановлено недобір тарифу за перевозку вагонів по вказаним вище відправкам (повернуте з оренди майно).

В листі також зазначається, що всі зазначені вагони рахуються, як вагони з вичерпаним строком експлуатації. Тариф за їх перевезення визначається по тарифній схемі 2, як для інших типів вагонів та іншого колійного рухомого складу. Недобір буде стягнуто з позивача.

До матеріалів справи (а.с.62) залучена копія виписки з рахунку позивача згідно якого з нього стягнуто спірну суму.

Даний спір фактично виник в зв'язку з тим, що між сторонами у справі виникли розбіжності щодо застосування тарифних схем збірника тарифів.

Позивач вважає, що у даному випадку залізничний тариф повинен визначатися за тарифною схемою 2 збірника тарифів, як для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу, а не за тарифною схемою 14.

Як вбачається з листа начальника станції Запоріжжя-Ліве тарифна схема № 2 була застосована в зв'язку з тим, що вагони, які повернуті з оренди були з простроченим строком служби.

Судами фактично не надано належної оцінки тій обставині, як впливає строк служби з/д вагонів, який закінчився на розмір з/д тарифу.

Враховуючи викладене, рішення прийняті у справі повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи був прострочений строк служби повернутих відповідачем позивачу з/д вагонів станом на 12.12.2015 року (день передачі майна) та відповідно зробити висновок про те за якою тарифною схемою повинен нараховуватись у даному випадку з/д тариф.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна"

задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року прийняті у справі № 905/1764/16 скасувати.

3. Справу № 905/1764/16 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

В.І.Студенець