ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 905/1401/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі№905/1401/16 Господарського суду Донецької області за позовомдержавного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь" простягнення 5 505,96 грн

за участю представників сторін:

позивача: Cитайло Н.В.,

відповідача: не з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімпортдеталь", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 5 505,96 грн, з яких: 5 288, 58 грн - борг, 217,38 грн пеня, нарахована у відповідності до п.4.3. договору з 03.05.2015 по 03.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором від 09.10.2014 №3511/579-2014 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.06.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 905/1401/16, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 340,08 грн, пені - 217,38 грн та витрати по сплаті судового збору -і 389,79 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

18.11.2016 року позивач звернувся до Вищого господарського суду України з клопотанням про здійснення заміни позивача його правонаступником - ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" у зв'язку з припиненням діяльності.

Відповідно до вимог ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про здійснення заміни останнього його правонаступником - ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця", оскільки правонаступництво доведено представленими доказами, а саме, положенням про філію "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", затвердженого наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 26.02.2016 № 123, витягом з реєстру ЄДРПОУ.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Спецімпортдеталь" (замовник), ДП "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець), ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (співвиконавець перший) та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (співвиконавець другий) 09.10.2014 було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах № 3511/579-2014, згідно п. 1.1. якого, основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у на піввагонах співвиконавців.

Замовник зобов'язується здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені Замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (2.2.5. договору).

Оплата послуг відповідно до договору здійснюється сторонами у національній валюті України на умовах попередньої оплати (п.3.2. договору).

Відповідно до пунктів 3.4.1., 3.4.6., 3.4.8. договору загальна ціна договору визначається сторонами у протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору; акти наданих послуг оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця; замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати основному виконавцю підписаний акт або підписати акт із зауваженнями. У випадку, якщо одна із сторін не підписала акт наданих послуг протягом 15 днів з дня його складання без письмового обґрунтування, акт вважається затвердженим обома сторонами.

Пунктом 4.3. договору сторони визначили, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день сплати), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктами 9.1, 9.2. договору сторони погодили, що останній набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивачем за замовленням відповідача на початку травня 2015 року були надані послуги з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах на загальну суму 3 934,80 грн, що підтверджується залізничною накладною № 45596137 від 01.05.2015.

Для оплати наданих послуг позивачем 02.05.2015 з особового рахунку відповідача, на якому на той час обліковувалась сума 2 594,72 грн, було списано 3 934,80 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "Спецімпортдеталь" станом на 30.11.2015. Відтак, у відповідача станом на 03.05.2015 виник борг в сумі 1 340,08 грн.

05.10.2015 позивач звернувся з претензією, в якій просив негайно погасити борг в сумі 1 340,08 грн та сплатити пеню у розмірі 161,28 грн, однак вказана претензія не була доставлена відповідачу.

Як стверджував позивач, під час перевезення за міжнародною залізничною накладною № 53823357, у якій відповідач зазначений вантажовідправником 3-х вагонів, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлене нерівномірне завантаження вантажу у вагоні № 66239682, внаслідок чого вагон був затриманий і донараховані додаткові збори (маневрові роботи, пов'язані з затримкою вагонів на прикордонних станціях (код 115), зберігання вантажів у вагонах (код 116),, плата за користування вагонами (код 117),, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці вагонів на прикордонних станціях (код 118), у загальній сумі 3 948,50 грн.

На підтвердження надання послуг за спірним договором позивач звернувся до ТОВ "Спецімпортдеталь" з пропозицією підписати Акти наданих послуг № 11 від 30.11.2014 та № 5 від 31.05.2015 з розшифровками до них, а також Коригування № 10 від 31.10.2015 до Акту наданих послуг № 11 від 30.11.2014. Однак, зазначені документи з боку відповідача не підписані.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким також погодився і апеляційний суд, виходив із того, що вина відповідача у порушенні технічних умов навантаження вагону не доведена, а тому нарахування додаткових зборів в сумі 3 948, 50 грн, які здійснені позивачем на підставі Актів загальної форми, не є обґрунтованими та доведеними.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача частину боргу. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що рішення та постанова в частині стягнення пені позивачем не оскаржується.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою укладений договір є договором транспортного експедирування.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 статті 929 ЦК України договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги з організації перевезення вантажів за залізничною накладною № 45596137 відповідачем не були оплачені у повному обсязі, чим відповідач порушив пункт 2.2.5. договору, сума заборгованості складає 1 340,08 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині стягнення боргу за надані послуги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з господарськими судами, що позивач повинен був довести суду факт того, що нерівномірне навантаження вагону відбулось з вини саме відповідача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення боргу.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 25, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Замінити Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" його правонаступником - ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця".

Касаційну скаргу Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №905/1401/16 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І. Вовк Л. Стратієнко