ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 2-2/5727-2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року за скаргою державного підприємства "Енергоринок" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 2-2/5727-2007 за позовом державного підприємства "Енергоринок" до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ДП "Енергоринок" звернулося до господарського суду Київської області з скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та, з урахуванням заяви про уточнення вимог скарги, просило визнати неправомірними дії щодо повернення стягувачу наказу господарського суду АРК від 29.09.2009 року № 2-2/5727-2007 і визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.03.2016 року за виконавчим провадженням № 18635654.

В обґрунтування скарги стягувач посилається на те, що державним виконавцем винесено вказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без достатньої правової підстави, та прийнято з порушенням передбачених законом порядку і процедури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2016 року (суддя Ярема В.А.) скаргу стягувача задоволено, визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення ДП "Енергоринок" наказу господарського суду АРК від 29.09.2009 року № 2-2/5727-2007 і визнано незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.03.2016 року за виконавчим провадженням № 18635654.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року (судді: Пашкіна С.А., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Департамент ДВС Міністерства юстиції України вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними ухвалу та постанову скасувати та в задоволенні скарги відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу боржник вважає, що судові рішення не відповідають матеріалам справи та вимогам закону, та просить їх скасувати, а касаційну скаргу задовольнити.

Заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.09.2009 року на виконання рішення господарського суду АРК від 06.09-13.09.2007 року видано наказ про примусове виконання рішення у справі №2-2/5727-2007 (2-15/7207.1-2008) про стягнення з ВАТ "Крименерго" на користь ДП "Енергоринок" 56 902325,90 грн. основного боргу, 19 937 791,25 грн. інфляційних сум, 4 758 028,42 грн. 3% річних, 23 022,71 грн. державного мита, 104,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02.04.2010 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №18635654 з примусового виконання наказу від 29.09.2009 року №2-2/5727-2007, а також надано боржнику семиденний термін з дня отримання постанови для самостійного виконання рішення суду.

12.04.2011 року державним виконавцем надіслано запити до УДАІ ГУМВС України в АР Крим, Сімферопольського МБТІ, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету статистики України, Розрахункового центру ДП "Енергоринок".

У відповідь на зазначені запити Державна податкова адміністрація України та Сімферопольське МБТІ надали державному виконавцю відомості щодо відкритих в банківських установах України рахунків боржника та зареєстрованого за останнім нерухомого майна.

Вказане виконавче провадження неодноразово зупинялося на підставах, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

24.06.2011 року та 27.08.2012 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було винесено постанови про заміну сторони виконавчого провадження, а саме назви боржника відповідно з ВАТ "Крименерго" на ПАТ "Крименерго" та з ПАТ "Крименерго" на ПАТ "ДТЕК Крименерго".

17.03.2016 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник перебуває на території АР Крим, на якій відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" заборонено вчиняти правочини щодо нерухомого майна, у зв'язку з чим у державного виконавця відсутня можливість проводити виконавчі дії на тимчасово окупованій території.

Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, стягувач посилається на хибність висновків державного виконавця про відсутність майна боржника, оскільки органом ДВС не вчинено передбачених законом дій щодо виявлення рахунків у банках та розшуку майна боржника; необгрунтованість та суперечність законодавству спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; порушення процедури повернення виконавчого документа стягувачу без складання акта про наявність обставин, які стали підставою такого повернення; відсутність у спірній постанові роз'яснення порядку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Предметом даного судового розгляду є вимоги стягувача про визнання неправомірними дій державного виконавця з прийняття постанови про повернення виконавчого документа та визнання зазначеної постанови незаконною у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю її прийняття.

Задовольняючи скаргу стягувача на дії державного виконавця, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу та винесенні оскарженої постанови, не вчинив передбачених законом дій щодо перевірки наявності коштів, майна боржника на всій території України, зокрема, за допомогою баз даних і реєстрів, обмежившись відомостями про наявність майна боржника на території тимчасово окупованої АР Крим.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115, ст. 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 цього закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

За змістом ч.ч. 2, 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно з ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

До того ж, відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем надсилалися запити до держаних органів ще в 2011 році, та відомості, отримані від них, не підтверджують майнового стану боржника станом на 2016 рік, адже відповідно до наявних в ЄДР відомостей ПАТ "ДТЕК Крименерго" є діючим суб'єктом господарювання, актуальна інформація про діяльність якого не може підтверджуватись відомостями за минулі роки господарювання. Інших належних та допустимих доказів вчинення державним виконавцем дій щодо виявлення коштів, майна (у т.ч. рухомого, нерухомого, майнових прав) боржника не надано.

Крім того, судами взято до уваги відсутність у матеріалах справи акта про встановлення обставин, на які посилався в своїй постанові державний виконавець.

Разом з тим, за ч. 5 ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судами також встановлено, що державним виконавцем та боржником не підтверджено належними та допустимими доказами наявності станом на час винесення спірної постанови встановленої законом заборони звертати стягнення на кошти, майно боржника, оскільки Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" заборонено вчиняти правочини щодо нерухомого майна, а не звертати стягнення на окреме майно чи кошти ПАТ "ДТЕК Крименерго" в межах виконавчого провадження з виконання судового рішення.

Отже, є обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем, в порушення встановлених законом вимог, станом на дату вчинення оскаржених дій, не встановлено документально підтвердженої відсутності у боржника коштів на банківських рахунках та майна, на які можливо було б звернути стягнення, за відсутності законодавчо встановленої заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, проводити інші виконавчі дії стосовно боржника, у зв'язку з чим дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо повернення ДП "Енергоринок" наказу господарського суду АР Крим від 29.09.2009 року у справі №2-2/5727-2007 вчинені без достатньої правової підстави, відтак є непровомірними та такими, що порушують законні права та інтереси стягувача, а тому винесена за результатами таких дій постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.03.2016 ВП №18635654 є незаконною.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно оцінивши подані сторонами докази і дослідивши фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованих висновків щодо неправомірності дій державного виконавця з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, та наявності в даному випадку підстав для задоволення скарги стягувача.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко