ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 916/2579/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Альбатрос"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 р. (судді: Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.)у справі№916/2579/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Альбатрос"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс"проскасування оперативно - господарських санкцій у розмірі 5 344 грн. 32 коп.за участю представників: від позивача не з'явилисьвід відповідача Горьова Н.М., довіреність №03/11 від 13.11.2015 р.

В с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Альбатрос" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 5 344 грн. 32 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2015 р. у справі №916/2579/15 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 р. у справі №916/2579/15 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій, обґрунтовані тим, що позивачем не спростовано факту здійснення ним скиду стоків з перевищенням гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин та не доведено порушення відповідачем порядку відбору проб відповідних стічних вод.

Не погоджуючись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, Публічне акціонерне товариство "Альбатрос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В підтвердження своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не повно встановлено всі фактичні обставини справи, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альбатрос" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 07.12.2015 р.

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

В судове засідання 07.12.2015 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного 01.11.2000 р. між Комунальним підприємством "Одесводоканал", правонаступником якого є Філія "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", (водоканал) та Публічним акціонерним товариством "Альбатрос" (абонент) договору на послуги водопостачання та водовідведення №420/3.

За умовами вказаного договору водоканал надає послуги з подачі питної води на об'єкти абонента, а також з приймання стокових вод, які скидає абонент в систему комунальної каналізації в відповідності з дислокацією об'єкта.

В п. 2.3.3 договору зазначено, що споживач має право проводити скид стоків, якість яких не перевищує допустимі концентрації, які встановлені Правилами прийому стокових вод.

При цьому, абонент зобов'язується відшкодувати матеріальну шкоду, нанесену міським каналізаційним мережам, пристроям, спорудам і водним об'єктам скидом ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію (п. 2.3.8. договору про надання послуг).

Сторони також погодили та виклали в договорі №420/3 від 01.11.2000 р., що даний договір укладений строком на п'ять років і діє з 01.11.2000 р. по 01.11.2005 р. та вважається продовженим на наступні п'ять років, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна з сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

В свою чергу, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що договір про надання послуг пролонгувався, оскільки жодна зі сторін не висловлювала наміру розірвати або припинити цей договір.

Крім того, 06.02.2014 р. сторонами підписано додаткову угоду №26-02-14 до зазначеного договору, якою доповнено п. 1.1, а також включено до об'єктів дислокації об'єкт розташований за адресою: вул. Успенская, 66а (нежилі будівлі).

Надалі, працівниками позивача в присутності представників відповідача було здійснено відбір проб у колодязі перед скидом до міської каналізації, про що складено акт - "Аналіз стічної води", який без зауважень підписано представником позивача.

На підставі вказаного акту відповідачем проведено аналіз стічних вод та зроблено розрахунок понаднормового скиду, у зв'язку з чим нараховано додаткову оплату за понаднормове забруднення стічних вод у розмірі 5 344 грн. 32 коп.

Не погоджуючись з наведеними діями відповідача Публічне акціонерне товариство "Альбатрос" звернулось до господарського суду з даною позовною заявою.

Свої позовні вимоги, Публічне акціонерне товариство "Альбатрос" обґрунтовує тим, що, на думку позивача, відповідачем порушено порядок відбору проб стічних вод, а складений за результатами такого відбору акт підписано з боку позивача не уповноваженою на це особою.

При цьому, нарахування відповідної додаткової оплати позивач кваліфікував, як застосування до нього опреративно-господарської санкції.

Відповідно до ст. 235 вказаного кодексу передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

При цьому, згідно з ч. 2 зазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним, тобто сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Вказане закріплено в ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України.

Зі змісту наведених положень чинного законодавства та п. 2.3.8 договору №420/3 від 01.11.2000 р. вбачається, що донарахування абоненту оплати за понаднормове забруднення стічних вод у розмірі 5 344 грн. 32 коп. є саме оперативно-господарською санкцією. Дана правова позиція також підтверджується постановою Верховного суду України від 29.11.2010 р. у справі №2-15/1783-2009.

Отже, враховуючи предмет заявленого позову, місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі встановлених обставин справи досліджено правомірність застосування відповідної оперативно-господарської санкції та обґрунтованість її нарахування.

Так, відповідно до п.п. 9.4 Правил приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради 14.06.2007 р. водоканал здійснює раптовий, не погоджений з підприємством заздалегідь відбір проб для контролю за якістю та кількістю стічних вод, що скидаються.

Умовами п.п. 9.8 вказаних правил визначено, що відбір контрольних проб стічних вод підприємства проводиться представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному акті, іменуємому "Аналіз стічної води", який підписують як представник водоканалу, так і представник підприємства-абонента.

Відбір проб проводить представник водоканалу в присутності представника підприємства. При відмові представника відбір проб здійснює представник водоканалу самостійно. Відбір проб здійснюється у контрольному колодязі, тобто колодязі на каналізаційному випуску підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора (п.п. 10.1, 10.9 правил).

Одночасно, в п. п. 10.6, 10.8 правил зазначено, що тип пробовідбірного устрою вибирається з урахуванням мети дослідження і способу відбору стічних вод на підприємстві, в організації, установі. Як пробовідбірний посуд слід використовувати хімічно стійкий до стічної води, що використовується, посуд місткістю, що забезпечує визначення всіх запланованих компонентів.

Дослідивши доводи позивача, на яких останній ґрунтує свої вимоги, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що ним не доведено порушення відповідачем порядку відбору проб стічних вод, визначеного в Правилах приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди відхилили твердження позивача про те, що акт - "Аналіз стічної води" від його імені підписано не уповноваженою на це особою, оскільки вказаний акт підписано головним енергетиком - Савенко О.А., який відповідно до анкети водокористувача є уповноваженою та відповідальною особою за водопостачання та за взаємовідносини з водозбутом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними та обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позивачем належними та допустимими, в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами доводів, на які він посилається, як на підстави свого позову.

Таким чином, місцевим та апеляційним господарськими судами прийнято законні рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з цим, судова колегія Вищого господарського суду України вбачає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Натомість, доводи викладені в касаційній скарзі стосуються виключно переоцінки доказів, що, як зазначено вище, виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції. При цьому, такі твердження заявника вже були предметом розгляду апеляційного господарського суду та правомірно відхилені ним.

Отже, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного матеріального та процесуального права ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, в зв'язку з чим, підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують законності висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альбатрос" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2015 р. у справі №916/2579/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк