ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2015 року Справа № 905/262/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (головуючий суддя Склярук О.І., Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.)на ухвалуГосподарського суду Донецької області від 04.08.2015 (суддя Кротінова О.В.)у справі№ 905/262/15 Господарського суду Донецької областіза позовомпрокурора міста Маріуполя в інтересах державі в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення 66.652.866,54 грн.,за участю представників:прокуратуриОнуфрієко М.В.,позивача-1не з'явились,позивача-2Данишевський О.М.,відповідачане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор міста Маріуполя Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 66.652.866,54 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2015, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015, позов залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаними ухвалою місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу та постанову скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду позовної заяви позивача по суті.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами було прийнято оскаржувані ухвалу та постанову з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 81 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача-1 та відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як зазначалось вище, прокурор міста Маріуполя Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 66.652.866,54 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2015, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015, позов залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суди послались на ст. 29 ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, в якому зазначено, що прокурор уповноважений звертатися з позовами виключно в інтересах органів державної влади та виконавчих органів місцевих рад. В той же час прокурором у позовній заяві висунуто вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України", яке не є органом ані державної влади, ані органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів вважає вказану позицію такою, що зроблена без урахування наступних обставин.
Відповідно до положень ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено здійснення функції представництва інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 (чинного на момент звернення прокурора до суду) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
За наявності підстав, передбачених ч.ч. 2-4 вищевказаної статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).
Пленум Вищого господарського суду України в п. 1 Постанови від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» надав роз'яснення, що у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 382/2011 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» державне управління у сфері функціонування ринку природного газу та державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі у межах повноважень, визначених законодавством.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача про те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є єдиним загальноукраїнським постачальником природного газу, а кошти за поставлений природний газ спрямовуються до Державного бюджету України й на подальше погашення боргу за природний газ перед країнами постачальниками природного газу Україні, а несплата коштів відповідачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" може призвести до ускладнення або унеможливлення закупівлі природного газу у країн-постачальників та подальшої реалізації природного газу на території України національним споживачам.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" створена на виконання Указу Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" від 25.02.1998. Згідно зі статутом Компанії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25.05.1998, її засновником та акціонером є держава, якій належить 100 % акцій Компанії.
Відповідно до п.п. 21, 22 статуту НАК «Нафтогаз України» засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами компанії є держава в особі Міненерговугілля - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій Компанії та в особі Фонду державного майна - після передачі йому пакета акцій Компанії, визначеного для продажу згідно з рішенням про приватизацію; фізичні та юридичні особи, що набули право власності на акції Компанії відповідно до законодавства.
Також судами не враховано, що Верховною Радою України 09.04.2015 було прийнято окремий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який засвідчує особливу важливість ефективного функціонування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в контексті інтересів держави.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» розроблено Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на виконання пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №786-р «Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з метою забезпечення виконання пункту 23е Меморандуму про економічну та фінансову політику.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №786-р утворено Міжвідомчу робочу групу з питань стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Компанія), якій доручено розробити та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення необхідних змін до законодавчих актів про усунення перешкод у роботі зі стягнення дебіторської заборгованості та про забезпечення повноцінного функціонування обов'язкових розподільчих рахунків у секторі централізованого теплопостачання.
З огляду на критичний рівень заборгованості споживачів перед Компанією за спожитий природний газ, зважаючи на необхідність гарантованого забезпечення споживачів України природним газом, необхідно на законодавчому рівні врегулювати питання співвідношення повноважень Компанії, 100 відсотків акцій якої належать державі, щодо захисту економічної та енергетичної безпеки, та важелів впливу для стягнення заборгованості.
Метою закону є стабілізація фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», досягнення якої можливе шляхом надання Компанії дієвих інструментів стягнення заборгованості споживачів за природний газ та ефективних механізмів впливу на підприємства-боржників.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, зокрема, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також особливу важливість ефективного функціонування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в контексті інтересів держави, колегія суддів вважає, що прокурором правомірно пред'явлено позовну заяву та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ НАК «Нафтогаз України».
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що інших підстав для залишення позовної заяви скаржника без розгляду судами не встановлено, справа підлягає направленню до місцевого суду для розгляду позовної заяви скаржника по суті.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.08.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 905/262/15 скасувати, а справу направити на розгляд по суті до Господарського суду Донецької області.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на користь Державного бюджету України 1.218,00 грн. судових витрат.
Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів.
Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова
page
telegram
viber
youtube
