ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 917/58/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.16у справі№ 917/58/16 господарського суду Полтавської області за позовомсільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Калина"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" простягнення 2 593 580,49 грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Добриніна В.В.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

15.01.2016 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Калина" звернулися до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 2 593 580,49грн. за договором поставки №29-К від 01.06.2012, із яких: 2 536 913,89грн. - основний борг, 25 735,95грн. - штраф, 25 954,44грн. - індекс інфляції, 4 976,21грн. - 3% річних.

19.07.2016 ухвалою господарського суду Полтавської області (суддя Іваницький О.Т.) зупинено провадження у справі №917/58/16 до вирішення Вищим господарським судом України справи №917/381/16.

22.08.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Могилєвкін Ю.О., Істоміна О.А., Гребенюк Н.В.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 скасовано, справу передано на розгляд цього ж суду.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, тому просили скасувати постанову від 22.08.2016, а ухвалу від 19.07.2016 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 01.06.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (покупець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Калина" (постачальник) було укладено договір поставки №29-К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався систематично передавати у власність покупця молочну сировину (молоко коров'яче сире незбиране, яке піддавалось попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати молоко на умовах та у порядку, визначеному договором.

29.03.2016 ТОВ "Гадячсир" подали клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення по суті справи №917/381/16 за позовом про визнання договору поставки №29-К від 01.06.2012 недійсним. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.03.2016 розгляд справи №917/58/16 зупинено.

24.06.2016 СТОВ "Калина" звернулися до господарського суду з клопотанням про поновлення провадження у справі №917/58/16 у зв'язку з набранням 30.05.2016 законної сили рішенням у справі №917/381/16. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.06.2016 провадження у справі №917/58/16 поновлено, а справу призначено до розгляду.

Посилаючись на передчасне поновлення розгляду справи №917/58/16, ТОВ "Гадячсир" повторно подали клопотання про зупинення провадження у зазначеній справі, мотивуючи тим, що ними було подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016 у справі №917/381/16. У зв'язку з чим остання, яку наводили у якості пов'язаної, ще не розглянута.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що розгляд цієї справи не можливий до вирішення Вищим господарським судом України пов'язаної з нею іншої справи №917/381/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" про визнання недійсним договору поставки.

Відповідно до положень ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Під зупиненням провадження у справі слід розуміти тимчасове та повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться у провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у цій справі. Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи унаслідок непідвідомчості чи непідсудності, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог, або з інших причин.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 19.07.2016, апеляційний господарський суд, з урахуванням зазначених правил застосування приписів ст.79 ГПК України, обгрунтовано виходив із того, що зупиняючи провадження у справі, судом першої інстанції не зазначено причин неможливості самостійно встановити обставини справи, які встановлюються іншим судом у справі №917/381/16.

Крім того, із матеріалів справи видно, що справа №917/381/16 вже була предметом розгляду Харківським апеляційним господарським судом, за наслідками якого 30.05.2016 рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Зазначене свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Вищого господарського суду України у справі №917/381/16, з урахуванням того, що касаційною інстанцією у відповідності до процесуальних повноважень не передбачено здійснювати оцінку доказів та встановлювати фактичні обставини справи, а лише перевіряти правомірність судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає процесуально вірними мотиви, які покладені в підґрунтя постанови суду апеляційної інстанції, належних обґрунтувань, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої правильно застосовані норми процесуального права. Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі №917/58/16 господарського суду Полтавської області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова