ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 910/19182/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (головуючий суддя Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 (суддя Зеленіна Н.І.)у справі№ 910/19182/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"доПублічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" простягнення 40000,00 дол. США, що еквівалентно 881284,00 грн.,

за участю представниківпозивачаМушкало С.М.,відповідачаЯців О.Р.,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016, позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16043,75 доларів США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" 23956,25 доларів США, що за курсом Національного Банку України складає 527806,49 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 1066, 1068, 1074, 1075 ЦК України та порушено норми процесуального права, а саме ст. 79 ГПК України..

Доводи скаржника зводяться до того що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність будь-яких правових підстав для стягнення коштів за договором міжбанківського депозиту, а сам договір не може вважатись розірваним, оскільки термін виконання укладеного між сторонами договору про банківський депозит визначався виконанням сторонами зобов'язань за договором доручення та договором про встановлення кореспондентських відносин, а у зв'язку з порушенням позивачем умов таких договорів саме відповідач набув право на звернення стягнення на майнові права на міжбанківський депозит.

На думку скаржника, суди зобов'язані були зупинити провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України про відповідність (конституційність) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням Конституції України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Європейський газовий банк", правонаступником прав якого є Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк", 24.02.2009 укладено договір доручення № 01/V/ЄГБ, з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до умов договору доручення відповідач, який є Принципіальним Учасником міжнародної платіжної системи Visa International, США прийняв на себе зобов'язання виконувати від імені та за рахунок позивача всі необхідні дії з надання позивачу послуг, спрямованих на вступ до Visa і подальшу участь позивача у Visa в якості асоційованого учасника, виконувати від імені і за рахунок позивача розрахунки в іноземній валюті з Visa по операціям емісії та еквайрінгу позивача, а також здійснювати всі інші розрахунки, пов'язані з виконанням всіх інших зобов'язань позивача як асоційованого учасника Visa.

Сторонами в п. 9.1 погоджено строк дії договору доручення з моменту підписання його сторонами та до моменту припинення його дії у встановлених даним договором порядку та підставах.

Між сторонами 24.02.2009 укладено договір про встановлення кореспондентських відносин №03/У/ЄГБ, з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого відповідач відкрив позивачу кореспондентські рахунки та зобов'язався надавати комплекс послуг з розрахункового обслуговування за операціями з використанням банківських платіжних карток Visa.

Відповідно до особливих умов договору про встановлення кореспондентських відносин цей договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами і діє протягом терміну дії договору доручення.

Сторони в п. 6 договору про встановлення кореспондентських відносин узгодили, що вправі розірвати договір в порядку, визначеному чинним законодавством.

Також 24.02.2009 між сторонами укладено договір про міжбанківський депозит №02/V/ЄГБ, згідно з яким позивач розмістив в установі відповідача грошові кошти в доларах США (депозит) у розмірі, що розраховується відповідачем відповідно до п. 3.3.5 та п. 4.1.4 договору доручення і є гарантійним покриттям позивача при його розрахунках з Visa через установу відповідача.

Відповідачем було відкрито позивачу рахунок №150201010019 для розміщення суми депозиту.

Як визначено в п. 1.4 договору про міжбанківський депозит, відповідач прийняв депозит на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором доручення та договором про встановлення кореспондентських відносин.

У пункті 1.7 договору про міжбанківський депозит сторонами передбачено, що сума депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення депозиту.

Договір про міжбанківський депозит, відповідно до п 4.1, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну залучення суми депозиту, встановленого п. 1.4 цього договору.

У додатковому договорі № 21 від 12.06.2014 до договору про міжбанківський депозит узгоджено, що сума депозиту складає 40000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 21.07.2015 (1 долар США = 22,0321 грн.), складає 881284,00 грн.

Згідно з п. 2.4 договору про міжбанківський депозит визначено, що ПАБ "Укргазбанк" зобов'язується повернути ПАТ "Європейський газовий банк" депозит в строк, який встановлений п. 1.7 договору, лише за умови повного виконання своїх зобов'язань перед АБ "Укргазбанк" за договором доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 та договором про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ.

Договір згідно зі ст. ст. 11, 629 ЦК України є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

За приписами ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Правлінням Національного банку України 17.11.2014 було прийнято постанову №725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", якою відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 №121 "Про початок процедури ліквідації ПAT "ЄВРОГАЗБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2014 №150 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "ЄВРОГАЗБАНК" уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Оберемка Р.А.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулася до відповідача з листом від 08.05.2015 за вих. № 1183-7-21, яким повідомила про розірвання договору доручення №01/V/ЄГБ від 24.02.2009 з усіма додатковими угодами, договору про встановлення кореспондентських відносин № 03/V/ЄГБ від 24.02.2009 з усіма додатковими угодами, договору про взаємодію довірителя, повіреного та процесінгового центра №06/V/ЄГБ від 24.02.2009 з усіма додатковими угодами та договору про міжбанківський депозит № 02/V/ЄГБ від 24.02.2009 з усіма додатковими угодами та вимагала від відповідача повернути суму депозиту відповідно до п. 1.7 договору про міжбанківський депозит у зв'язку із закінченням терміну залучення депозиту.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Отже, оскільки щодо позивача було розпочато ліквідаційну процедуру та відкликано банківську ліцензію, в силу імперативності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням умов п. 9.2 договору доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009, яким передбачено право сторони на одностороннє припинення дії договору, п. 6 договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009, ч. 4 ст. 1066 та ст. 1075 ЦК України, які надають право позивачу подавати заяви про розірвання договору про встановлення кореспондентських відносин, безпідставними є посилання відповідача на недопустимість одностороннього розірвання позивачем вказаних договорів.

Беручи до уваги наведене, суди дійшли вірного висновку про те, що позивач правомірно скористався передбаченим договорами та чинним законодавством правом на одностороннє розірвання договору доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 та договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009, що відповідно є підставою для припинення правовідносин, які виникли на підставі зазначених договорів.

Оскільки сума депозиту була прийнята відповідачем на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором доручення №01/V/ЄГБ від 24.02.2009 та договором про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009, які є розірваними, у відповідача виник обов'язок з повернення суми депозиту позивачу відповідно до умов п. п. 1.7, 1.4, та розділу 2.4 договору про міжбанківський депозит №02/V/ЄГБ від 24.02.2009.

Стосовно доводів скаржника щодо невиконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором доручення № 01/V/ЄГБ від 24.02.2009 та договором про встановлення кореспондентських відносин № 03/V/ЄГБ від 24.02.2009, у зв'язку з чим ПАБ "Укргазбанк" на підставі укладених між сторонами договорів про заставу майнових прав №04/V/ЄГБ від 24.02.2009 та відступлення права вимоги №05/V/ЄГБ від 24.02.2009 (яким забезпечувалось належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем) набув права вимоги на всю суму депозиту позивача та 11.08.2015 реалізував своє право вимоги, а решту коштів повернув на рахунок позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Оскільки відповідач у справі виступає кредитором перед позивачем, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", його вимоги до позивача після запровадження в АТ "Єврогазбанк" тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації не можуть бути задоволені в іншому порядку (в тому числі шляхом реалізації права вимоги на предмет застави), ніж це передбачено нормами спеціального Закону.

За приписами ст. 50, ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку Фонд гарантування приступає до інвентаризації й оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку і йому заборонено продавати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією способів, порядку та умов продажу майна, крім випадків надання виконавчою дирекцією дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Як визначено у п.п. 4.19 - 4.21 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) протягом семи днів із дня розміщення інформації про початок процедури ліквідації в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" повідомляє кредиторів про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого вони мають право заявити про свої вимоги до неплатоспроможного банку, а також зазначає адресу для їх надсилання. Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.

За приписами ч. 3 ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів), кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Як встановлено судами, відповідач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою №118/38524/2014 від 19.12.2014 про визнання кредиторських вимог на загальну суму 280174,89 грн.

За результатами розгляду даної заяви, сума акцептованої кредиторської вимоги відповідача до позивача складає 227733,26 грн. та віднесена відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, про що повідомлено відповідача листом №198-16-21 від 22.06.2015. Кредиторські вимоги, що надійшли після 22.12.2014 та/або не включені в реєстр акцептованих вимог, вважаються погашеними.

Відповідачем не надано судам доказів оскарження в судовому порядку рішення ліквідатора банку про віднесення його вимог до 7-ї черги задоволення, що передбачено ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на вказані вище вимоги спеціального закону, вимоги ПАТ "Укргазбанк" до позивача після запровадження в ПАТ "Єврогазбанк" тимчасової адміністрації та подальшої його ліквідації не можуть бути задоволені в іншому порядку (зокрема, шляхом реалізації права вимоги на предмет застави - а саме на суму депозиту), ніж це передбачено нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За таких обставин суди дійшли вірного висновку про виникнення у відповідача обов'язку з повернення суми депозиту після розірвання договору міжбанківського депозиту №02/V/ЄГБ від 24.02.2009, договору доручення №02/V/ЄГБ від 24.02.2009 та договору про встановлення кореспондентських відносин №03/V/ЄГБ від 24.02.2009.

Як встановлено судами, грошові кошти у розмірі 16043,75 доларів США було сплачено відповідачем 04.09.2015, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом, з урахуванням чого провадження у справі в цій частині вимог правомірно припинено судами на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладених обставин, зважаючи, що Додатковим договором №21 від 12.06.2014 до договору депозиту встановлено суму депозиту у розмірі 40000,00 доларів США, беручи до уваги часткову сплату відповідачем коштів у сумі 16043,75 доларів США, суди дійшли вірного висновку щодо стягнення з відповідача 23956,25 доларів США, що становить за курсом Національного Банку України 527806,49 грн.

Стосовно доводів скаржника про порушення судами норм процесуального права у зв'язку з незупиненням провадження у даній справі до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України про відповідність (конституційність) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням Конституції України колегія суддів відзначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо воно не виконане (п. 5 ч. 2 ст. 112 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність відсутність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 910/19182/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова