ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 904/5081/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Пухта А.О., дов. від 04.08.2016 №040816;відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином);розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест"на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2016у справі№ 904/5081/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест"простягнення 98 630,14 грн. ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 (суддя Кеся Н.Б.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (головуючий суддя Чимбар Л.В., судді Антонік С.Г., Дмитренко Г.К.) заяву Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про забезпечення позову задоволено, застосовано заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест", в межах суми заявлених позовних вимог - 1 068 493,38 грн., які знаходяться на рахунку №26009962504167, відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк". Ухвала місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані положеннями статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України з огляду на встановлені судами обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погодившись із ухвалою місцевого та постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилаючись на порушення судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права, а саме статей 32-34, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності обставин, що можуть утруднити виконання рішення суду, дійсним обставинам справи, та зауважує на тому, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не обґрунтував згадані висновки наявними в матеріалах справи доказами. Натомість в основу оскаржуваних ухвали та постанови покладені лише припущення позивача про ймовірну неможливість виконання з боку товариства рішення у цій справі.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Воно застосовуються судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, є неприпустимим.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. (абз. 1, 2 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви ( пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. (пункт 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Задовольняючи заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на підставі статті 66 Господарського процесуального кодексу України та забезпечуючи позов у спосіб, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач має реальну можливість не виконувати вимоги кредитора та при цьому витрачати кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, перераховувати кошти з власних рахунків в іншому банку на рахунки інших осіб, здійснювати ті чи інші платежі, витрачати майно на власні потреби, має можливість вчиняти будь-які дії стосовно свого майна, передавати в оренду, відчужувати майно у будь-який спосіб тощо. Судами наголошено на тому, що існують всі підстави вважати, що майно та грошові суми, які є у відповідача на рахунках в інших банках можуть зникнути, зменшитись за кількістю (у сумі), зменшитись за цінністю, погіршитись за якістю, їх може бути розтрачено, пошкоджено або відчужено.

Як роз'яснено абз. 3 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних ухвали та постанови, суди не встановили жодних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Так, вирішуючи питання про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, суди не встановили наявність таких обставин чи дій з боку відповідача, наприклад, перерахування наявних на рахунках коштів іншим особам, продаж рухомого чи нерухомого майна тощо, які б свідчили про його намагання ухилитися від виконання рішення суду.

За наведених обставин колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі статті 66 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Отже вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову не можна визнати розумними, обґрунтованими і адекватними, здійсненими з дотриманням збалансованості інтересів сторін.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 904/5081/16 скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про забезпечення позову у справі № 904/5081/16 Господарського суду Дніпропетровської області відмовити.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець