ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 924/218/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі господарського суду№924/218/15 Хмельницької області за позовомПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доприватного підприємства "Сьомаківське"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 1 396 202,74 грн. Половінкін О.В. дов. № 427 від 02.06.2015 не з'явився В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до приватного підприємства "Сьомаківське" про стягнення з відповідача на користь позивача 1396202,74грн., з яких 650000,00грн. основної заборгованості неповернутої попередньої оплати, 196800,00грн. пені, 360000,00грн. штрафу за прострочення постачання зернових, 189402,74грн. 24 % річних за умовами Договору.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015р. (суддя Кочергіна В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. (судді Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 118080,00грн. пені, 216000,00грн. штрафу, 182945,76грн. 24 % річних, 27794,92грн. судового збору, провадження у справі в частині стягнення 650000,00грн. заборгованості припинено у зв'язку з оплатою . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішень суди виходили з того, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та норм чинного законодавства не поставив позивачу товар у встановлені договором строки, позовні вимоги про стягнення 24% річних, нарахованої пені, та 30 % штрафу є обґрунтованими та доведеними, однак згідно п.3 ст.83 ГПК України, судами задоволено клопотання відповідача та зменшено пеню і штраф на 40 %.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та постанову в частині зменшення пені і штрафу на 40% і через це відмови у стягненні 196800,00грн. пені та 360000,00грн. штрафу та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити повністю.

Відповідач ПП "Сьомаківське" не скористався правами, наданими ст.22 ГПК України, відзив на касаційну скаргу не направив, що у відповідності із ст.111-2 ГПК не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2014 між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та приватним підприємством "Сьомаківське" (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №98-К, згідно якого в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: зерно кукурудзи 3 класу 1200 тонн, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2 договору строк поставки - по 01.11.2014р. включно. Пунктом 2.2 договору сторони домовилися, що однією з істотних умов цього договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у передбаченому законодавством України порядку, при цьому усі витрати, що пов'язані із укладенням та нотаріальним посвідченням такого договору несе постачальник. Предметом застави буде товар, визначений у п.1.1 цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю.

Попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару станом на момент укладення договору, яка складає 1000,00грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67грн. Сума попередньої оплати за товар становить 1200000,00грн., в тому числі ПДВ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені пп.3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми, передбаченої у пп.4.1.1 цього договору, яким передбачено, що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п.4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору як страховий платіж.

Згідно із п.5.4 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п.5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т. ч. суму грошових коштів, що визначена згідно пп.4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що останнім доказом наявності обставин, є лист-вимога покупця.

Згідно із п.8.2 договору, договір набуває чинності з моменту його укладення. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

31.10.2014 ПАТ"Державна продовольчо-зернова корпорація України" та приватним підприємством "Сьомаківське" укладено додаткову угоду №1 до договору поставки зерна майбутнього врожаю №98-К від 13.05.2014р., згідно якого сторони дійшли згоди та вирішили викласти п.1.2 договору в наступній редакції "1.2 Термін поставки: по 15.11.2014р. включно".

13.05.2014 Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "АСКА" (страховиком) та Приватним підприємством "Сьомаківське" (страхувальником) укладено договір №3298688 комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.

13.05.2014 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (заставодержатель) та ПП "Сьомаківське" (заставодавець) укладено договір застави майбутнього врожаю, згідно якого у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, заставодержатель має право у випадку не виконання заставодавцем своїх зобов'язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в п.1.5 цього договору заставленого майна (предмет договору), переважно перед іншими кредиторами заставодавця. Предметом застави є майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору, а саме: майбутній врожай зерна кукурудзи 3-го класу, 2014 року урожаю, вирощений на полях загальною площею 354 га.

На виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №98-К від 13.05.2014 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перерахувало ПП "Сьомаківське" 1156820,85грн., що підтверджується платіжним дорученням №182 від 05.06.2014 з призначенням платежу "сплата виробнику за кукурудзу 3-го класу згідно рахунку №4 від 13.05.2014" по договору №98-К від 13.05.2014.

Однак, ПП "Сьомаківське", в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №98-К від 13.05.2014 у визначений договором поставки строк кукурудзу позивачу не поставило.

Судами встановлено, що 20.11.2014 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надіслало ПП "Сьомаківське" лист-вимогу №130-4-12/4423 про повернення попередньої оплати в сумі 1200000,00грн. до 21.11.2014р. включно, у зв'язку з тим, що постачальником ПП "Сьомаківське" письмово повідомлено корпорацію листом №179 від 18.11.2014р. про неможливість виконання п.1.1 договору через невідповідність якісних показників товару умовам договору.

ПП "Сьомаківське" у грудні 2014-січні 2015 років повернуло позивачу 550000,00грн. попередньої оплати.

02.02.2015 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до ПП "Сьомаківське" з листом-вимогою №130-2-02/587 про повернення залишку попередньої оплати в сумі 650000,00грн., а також сплати протягом трьох банківських днів штрафу 360000,00грн.; пені 189600,00грн. та 24% річних 188547,95грн. Загальна сума заборгованості - 1388147,95грн.

Однак, ПП "Сьомаківське" дану вимогу не виконало, що і стало підставою для звернення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до суду.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК, яка кореспондується із ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а відповідно до ч.7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Судами встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідач - ПП "Сьомаківське" повернув ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 650000,00грн. попередньої оплати, відтак, згідно із п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, та в цій частині суд правомірно припинив провадження.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, штрафу та відсотків за користування коштами, суди виходили з приписів ст.610 ЦК України, згідно якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання),а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.4 договору поставки зерна майбутнього врожаю №98-К від 13.05.2014р. сторонами було встановлено обов'язок постачальника сплачувати проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Суди визначили період нарахування 24% річних з 05.06.2014 по 31.03.2015 в розмірі 182945,76грн., а у стягненні 6456,98грн. відмовили. Судові рішення в цій частині в касаційній скарзі не оскаржуються.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 196800,00грн. пені, нарахованої за період з 16.11.2014 по 05.02.2015 та 360000,00грн. - 30% штрафу, то суди виходили з того, що відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є державним підприємством, 100 відсотків акцій товариства є власністю держави.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2 % від суми, що визначена пп.3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 30 % від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього Договору.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 3-24гс12.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди про стягнення у разі невиконання відповідачем умов договору щодо поставки зерна кукурудзи у встановлений строк одночасно штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Також, судами враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

З урахуванням умов договору суди дійшли висновку, що розрахунок пені в сумі 196800,00грн., нарахованої за період з 16.11.2014 по 05.02.2015 та 30% штрафу в сумі 360000,00грн., відповідають приписам законодавства та умовам договору, є арифметично вірними.

Однак, при цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю таких обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, що також роз'яснено у пункті 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК і статтею 233 ГК України.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, повернення відповідачем суми попередньої оплати в повному обсязі на момент вирішення спору по суті, зважаючи на те, що захист інтересів позивача відбувається також шляхом нарахування за весь час користування перерахованими коштами 24% річних, які суди визнали правомірними в сумі 182945,76грн. з урахування розміру невиконаного зобов'язання в сумі 1200000,00грн. та розміру нарахованих штрафних санкцій в сумі 556800,00грн. (196 800,00грн. пені та 360 000,00грн. штрафу), відсутність доказів в підтвердження понесених позивачем збитків, поведінку винної сторони щодо усунення порушення, а також сезонний характер роботи сільськогосподарських підприємств, та те, що законом передбачено право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), то суди дійшли висновку, що в даному випадку мають місце виняткові обставини, які дають суду можливість задовольнити клопотання відповідача та скористатися правом зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 40%, присудити до стягнення пеню в сумі 118080,00грн. (60% від 196800,00грн.) і штраф в сумі 216000,00грн. (60% від 360000,00грн.).

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову в межах наданих суду повноважень з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №924/218/15 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова