ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 924/1878/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника від позивача Деревянчук Г.Г. (директор);розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року у справі№ 924/1878/14 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ"доВиконавчого комітету Хмельницької міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Управління комунального майна Хмельницької міської ради; 2. Міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності; 3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5; 4. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі напівфабрикати"; 6. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7; 7. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8; 8. Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ ГРУП-А"проскасування рішення міськвиконкому від 12.02.2013 року № 119ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ" (далі - позивач, ТОВ "СХУХІТ") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - відповідач, виконком Хмельницької міської ради) про скасування рішення виконкому Хмельницької міської ради № 119 від 14.02.2013 року "Про надання дозволу на укладення договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності".

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог ч. 4 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), п. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з огляду на відсутність зареєстрованого права територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на приміщення площею 162,50 м2, що знаходиться за адресою вул. Купріна, 61.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.06.2015 року (судді: Муха М.Є. (головуючий), Субботіна Л.О., Кочергіна В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року (судді: Тимошенко О.М. (головуючий), Огороднік К.М., Коломис В.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що судом не було перевірені повноваження осіб, які брали участь у справі та допущено до судового процесу недієздатну особу - ОСОБА_13, представника за довіреністю № 02-15-1533 від 24.11.2014 року, чим порушено норми ст. 80, ч. 1 ст. 92, ст. 246 ЦК України, абз 2 п. 4 ст. 57 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), а також не враховано відсутність свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Купріна, 61 площею 162,5 м2, чим порушено норми ст.ст. 4, 42, 33-34, 90 ГПК України, ст. 334 ЦК України, п. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Заслухавши доповідь судді-доповідача та директора позивача, перевіривши згідно з ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 143 Конституції майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. У ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року N 280/97-ВР визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року N 2269-XII (далі - Закон N 2269-XII) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду.

Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення відноситься до виключної компетенції міських рад, а згідно з пп. 1 п. "а" ст. 29 цього Закону до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад лише в межах, визначених відповідною радою.

Отже, виконавчі органи міських рад можуть приймати рішення про передачу об'єктів права комунальної власності в оренду за умови, якщо такі повноваження визначені відповідною радою.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що житловий будинок по вул. Купріна, 61, в якому знаходиться нежитлове приміщення, що було передано в оренду відповідачу, побудований в 1981 році та знаходився на балансі ЖЕК № 5, про що свідчить інвентарна картка обліку основних засобів № 136.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради № 23 від 19.02.1992 року "Про розмежування державного майна області і власністю районів, міст обласного підпорядкування" вирішено провести розмежування державного майна, яке відноситься до комунальної власності, між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування згідно додатку. В додатку до вказаного рішення наведено перелік державного майна із зазначенням того, до якої власності воно переходить. Зокрема, у галузі житлово-комунального господарства під номером 1 зазначено районні і міські управління житлово-комунального господарства, комбінати комунальних підприємств, комбінати благоустрою, домоуправління і ЖЕКи з їх виробничим і майновим комплексом, які віднесено до комунальної власності районів та міст обласного підпорядкування.

Рішенням Хмельницької міської ради № 6 від 22.04.1992 року затверджено перелік майна та об'єктів, що перебувають в комунальній власності міста, в тому числі майно житлово - комунального господарства. У розділі житлово - комунального господарства зазначено майно ЖЕКів, в тому числі і майно ЖЕК №5, який розташований за адресою вул. Купріна, 61.

Рішенням 12 сесії Хмельницької міської ради від 28.12.1999 року №11 уповноважено виконавчий комітет здійснювати управління об'єктами права комунальної власності (п. 1 рішення), а саме: здавати в оренду цілісні майнові комплекси, їх структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно (п. 1.1 рішення), а також визначати орендодавців комунального майна, крім окремо індивідуально визначеного майна (п. 1.4 рішення).

На підставі рішення № 11 від 28.12.1999 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради були прийняті рішення № 875 від 09.10.2003 року, яким було визначено управління комунального майна єдиним орендодавцем нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належать до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького, та рішення № 1015 від 29.09.2011 року, яким було затверджено Порядок проведення конкурсів по визначенню орендарів цілісних майнових комплексів, їх структурні підрозділи, нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в міській комунальній власності.

Згідно з п. 2.1 цього Порядку умови передачі майна в оренду мають відповідати умовам, визначеним рішенням виконавчого комітету міської ради.

Рішенням виконкому Хмельницької міської ради № 119 від 14.02.2013 року дозволено управлінню комунального майна та отримувачам коштів за оренду нежитлових приміщень укласти договори оренди згідно з чинним законодавством на умовах, визначених у додатку, в тому числі ТОВ "СХУХІТ" на нежитлове приміщення в будівлі по вул. Купріна, 61, площею 162,5 на строк 2 роки 11 місяців (п. 2 додатку). На виконання цього рішення 22.03.2013 року з позивачем був укладений договір оренди, який в судовому порядку був достроково розірваний (рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2014 року у справі № 924/842/14).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.08.2014 року власником нежитлового приміщення комунальної власності (м. Хмельницький, вул. Купріна, 61, загальною площею 345,2 кв.м.) виступає територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування рішення виконкому Хмельницької міської ради № 119 від 14.02.2013 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки спірне рішення прийнято виконкомом Хмельницької міської ради у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування", і права позивача цим рішенням в розумінні ст. 1 ГПК України не порушуються, оскільки правовідносини сторін за договором оренди припинилися внаслідок його розірвання в судовому порядку та примусового виселення позивача з орендованого приміщення.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права, і підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, відсутні.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 4, 42, 33-34, 90 ГПК України, ст. 334 ЦК України, п. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з огляду на неврахування обставин відсутності свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Купріна, 61 площею 162,5 м2, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Житловий будинок по вул. Купріна, 61, в якому знаходиться орендоване відповідачем нежитлове приміщення, був переданий до комунальної власності у 1992 році на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради № 23 від 19.02.1992 року "Про розмежування державного майна області і власністю районів, міст обласного підпорядкування" та рішення Хмельницької міської ради № 6 від 22.04.1992 року. Згідно з п. 10 ч. 2 розд. V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що набрав чинність 12.06.1997 року, передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Отже, приміщення є комунальною власністю, і наявність чи відсутність у територіальної громади міста документів, що підтверджують державну реєстрацію права на майно в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не змінює можливість органу місцевого самоврядування ним розпоряджатися і правового статусу цього майна, скільки його вже визначено було Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до прийняття чинної Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року. Норми ст. 334 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року щодо необхідності державній реєстрації права на нерухоме майно не обмежують і не скасовуть діюче право комунальної власності на майно, набуте територіальними громадами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2004 року, до його переоформлення.

Твердження заявника касаційної скарги щодо порушення судом норм ст. 80, ч. 1 ст. 92, ст. 246 ЦК України, абз 2 п. 4 ст. 57 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) з огляду на допуск до участі у справі недієздатної особи - ОСОБА_13 як представника за довіреністю № 02-15-1533 від 24.11.2014 року, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. В матеріалах справи таке рішення відсутнє.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Згідно з п.п. 6, 14 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова міської ради здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар міської ради у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 42 цього Закону (дострокове припинення повноважень міського голови), здійснює повноваження міського голови.

Отже, секретар міської ради у разі дострокового припинення повноважень міського голови здійснює керівництво виконавчого комітету міської ради в межах наданих йому повноважень, і для представлення інтересів виконавчого комітету та захисту його прав у суді має право видавати довіреність іншим особам відповідно до ст. ч. 3 ст. 28 ГПК України.

До матеріалах справи долучена копія довіреності № 02-15-1533 від 24.11.2014 року за підписом секретаря Чернилевського К.І. (здійснює повноваження міського голови у зв'язку з прийняттям рішення Хмельницької ради № 1 від 21.11.2014 року "Про дострокове припинення повноважень Хмельницького міського голови ОСОБА_14"), відповідно до якої ОСОБА_13 уповноважена вести справу в господарському суді від імені виконкому Хмельницької міської ради. Така довіреність видана секретарем ради у межах повноважень, наданих йому законодавством.

Посилання заявника касаційної скарги на відсутність у відповідача установчих документів та у зв'язку з чим неможливість видачі довіреності відповідно до ст. 246 ЦК України є безпідставними, оскільки відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Виконавчий комітет Хмельницької ради є юридичною особою публічного права, який утворений і діє відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому для його діяльності наявність установчого документа не вимагається.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року у справі № 924/1878/14 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.