ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 917/2517/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року у справі № 917/2517/14 за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" про стягнення збитків та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 1 545 045,71 грн., штрафу в сумі 4 350 282,99 грн. та збитків у сумі 18 746 465,29 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо здійснення своєчасної передоплати товару згідно з договором поставки від 07.04.2014 року № 679459.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.02.2015 року (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 545 045,71 грн., штраф в сумі 4 350 282,99 грн. та збитки в сумі 18 746 465,29 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Горбачова Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків в сумі 18 746 465,29 грн. скасовано, в цій частині позову відмовлено, а в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову в частині відмови в позові скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 07.10.2015 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 07.04.2014 року між дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант" (покупець), укладено договір поставки № 679459, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити кукурудзу урожаю 2013 року (товар), насипом, у відповідності до умов цього договору. Продавець гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується поставити 7200 метричних тон товару, з опціоном +/- 5% за вибором покупця.

Базова ціна товару без податку на додану вартість (ПДВ) станом на день укладення цього договору складає 1961,75 грн. за одну метричну тонну. Базова ціна товару з ПДВ станом на день укладення цього договору складає 2354,10 грн. за одну метричну тонну, яка визначена за комерційним курсом гривні до долара США в розмірі 11,80 грн./долар США (пункт 4.1 договору).

У відповідності до пункту 4.2 договору базова загальна вартість товару станом на день укладення цього договору складає: без ПДВ 14 124 600 грн. Базова загальна вартість товару станом на день укладення цього договору з ПДВ складає: 16 949 520 грн.

Строк поставки товару - 2 (два) робочих дня з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати (пункт 5.2 договору).

Сторони обумовили, що покупець здійснює попередню 100% оплату вартості товару (партії товару) в строк, розмірі та на умовах згідно із статтею 4 цього договору з урахуванням можливих змін відповідними додатковими угодами специфікаціями до цього договору (пункт 6.1 договору).

За пунктом 6.2 договору якщо інше не буде визначено відповідними додатковими угодами/специфікаціями, покупець зобов'язується здійснити попередню 100% оплату за весь обсяг, який визначено в п. 3.1, у строк до 20.06.2014 року.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку несвоєчасної передоплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару, визначеної п. 4.2 даного договору.

У п. 7.2 договору зазначено, що в разі, якщо прострочення оплати більше 3-х робочих днів, то покупець крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати продавцю штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару. В разі, якщо прострочення перевищить 15 робочих днів, то покупець додатково до вищевказаного в цьому пункті штрафу зобов'язаний сплатити 20% від розміру простроченої попередньої оплати.

Неналежне виконання покупцем свої зобов'язань з оплати товару на строк більше 25 днів дає право продавцеві в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати збитків, розмір яких буде визначатися продавцем за формулою: Рзб.= Ртов.*(Срозр./Спост.*(1+Кз.) (пункт 7.3 договору).

Пунктом 10.4 договору поставки визначено, що договір може бути розірваний за ініціативою продавця в односторонньому порядку без згоди покупця, у випадку прострочення оплати товару.

23.04.2014 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки, якою були внесені зміни до договору, зокрема, викладено в новій редакції пункт 6.2 договору, за яким покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату за весь обсяг, який визначений в пункті 3.1 договору в такі терміни: до 15.05.2014 року - 20% загальної кількості товару, що становить 1440 тн.+/- 5%, до 30.05.2014 року - 30% загальної кількості товару, що становить 2160 тн.+/- 5%, до 10.06.2014 року - 20% загальної кількості товару, що становить 1440 тн.+/- 5%, до 20.06.2014 року - 30% загальної кількості товару, що становить 2160 тн.+/- 5%. Поставка товару може здійснюватися узгодженими сторонами партіями, згідно відповідних специфікацій.

На виконання умов договору сторонами було погоджено та підписано ряд специфікацій від 27.05.2014 року, від 03.06.2014 року, від 17.10.2014 року, відповідно до яких узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, строк поставки товару та ціну договору.

Покупець перерахував на рахунок позивача попередню оплату в сумі 1 500 000 грн. (27.05.2014 року - 500 000 грн., а 03.06.2014 року - 1 000 000 грн.).

Позивачем здійснено поставку товару на суму отриманої передоплати, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

17.10.2014 року між дочірнім підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант" укладено угода про взаємозалік. Предметом даної угоди є встановлення загальних умов проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості позивача перед відповідачем.

У пунктах 2, 3 зазначеної угоди сторони дійшли згоди про залік (припинення) зустрічних однорідних вимог на суму 2 670 117,80 грн., в результаті чого:

- грошове зобов'язання ТОВ "Амарант" за договором поставки (купівлі-продажу) № 679459 від 07.04.2014 року припиняються частково на суму 2 670 117,80 грн. та зараховуються дочірнім підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" у якості передоплати 1021,690 т. зерна кукурудзи урожаю 2013 року. Поставку вказаної партії товару позивач зобов'язується здійснити протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї угоди;

- у ТОВ "Амарант" залишилась заборгованість за договором поставки (купівлі-продажу) № 679459 від 07.04.2014 року з 100% попередньої оплати 5548,621 т. зерна кукурудзи урожаю 2013 року загальною вартістю 14500943,31 грн.

Таким чином, за вказаною угодою у покупця утворилась заборгованість у сумі 14 500 943,31 грн. щодо здійснення попередньої оплати.

Позивач направив на адресу покупця повідомлення-вимогу від 06.11.2014 №10-944 про те, що у зв'язку з простроченням виконання ТОВ "Амарант" зобов'язання із здійснення попередньої оплати 5 548,621 т кукурудзи втратило інтерес для ДП "Сантрейд", останній відмовляється від прийняття виконання зобов'язання покупця за договором поставки і вимагає сплатити штрафні санкції та збитки в сумі 22 566 238,18 грн.

Відповіді на вимогу покупець не надав, грошові кошти за договором поставки не сплатив.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення штрафних санкцій та збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки щодо здійснення попередньої оплати за товар.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з перерахування суми попередньої оплати та наявністю правових підстав для стягнення штрафних санкцій та збитків.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків та відмовляючи в цій частині позову, виходив з недоведеності складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки покупця і причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Судами обох інстанцій встановлено, що укладений між ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" та ТОВ "Амарант" договір від 07.04.2015 року № 679459 за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За матеріалами справи договір поставки від 07.04.2015 року № 679459 укладено між ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" та ТОВ "Амарант", позов подано до ТОВ "Амарант", провадження у справі порушено за позовом ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" до ТОВ "Амарант". Однак, суд першої інстанції задовольнив позов та стягнув збитки і штрафні санкції з ТОВ "Луксор-УТР", зазначивши про перейменування відповідача з ТОВ "Амарант" у ТОВ "Луксор-УТР", не залучив до матеріалів справи Статуту ТОВ "Амарант", не дослідив Статуту ТОВ "Луксор-УТР" щодо обставин зміни найменування та не обґрунтував висновок про перейменування відповідача установчими документами товариства, на що не звернув уваги апеляційний господарський суд.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 ГК України.

Пунктом 10.4 договору поставки визначено, що договір може бути розірваний за ініціативою продавця в односторонньому порядку без згоди покупця, у випадку прострочення оплати товару.

Однак, дійшовши висновку про те, що позивач направляючи покупцю вимогу про втрату інтересу до прийняття виконання з внесення попередньої оплати та оплату збитків, скористався правом на одностороннє розірвання договору, надане йому пунктом 7.3 договору, суди обох інстанцій залишили поза увагою те, що в наведеній вимозі позивач лише посилається на втрату інтересу для ДП "Сантрейд" та відмовляється від прийняття виконання простроченого зобов'язання з оплати ТОВ "Амарант", і при цьому не врахували, що умовами укладеного між сторонами договору не визначено порядку та моменту його розірвання за вимогою продавця.

Отже, дійшовши висновку про розірвання договору за вимогою продавця, суди не навели правового обгрунтування такому висновку та не встановили наявності чи відсутності у позивача права вимагати відшкодування збитків у разі не доведення обставин розірвання договору.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій встановили, що покупець не здійснив попередньої оплати в сумі 14 500 943,31 грн. у визначений договором поставки строк.

Статтею 623 ЦК України та статтею 220 ГК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Пунктом 7.3 договору поставки визначено, що неналежне виконання покупцем свої зобов'язань з оплати товару на строк більше 25 днів дає право продавцеві в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати збитків, розмір яких буде визначатися продавцем за формулою:

Рзб.= Ртов.*(Срозр./Спост.*(1+Кз.).

Проте, дійшовши висновку про відмову в позові в частині стягнення збитків у зв'язку з недоведеністю складу цивільного правопорушення, суд апеляційної інстанції не врахував вимог наведених норм матеріального права та не взяв до уваги умов договору щодо визначення розміру збитків.

До того ж, зробивши висновок про порушення покупцем господарського зобов'язання щодо перерахування попередньої оплати, суд апеляційної інстанції одночасно вказав на відсутність такого елементу складу цивільного правопорушення як наявність протиправної поведінки відповідача.

Разом з цим, судами обох інстанцій не досліджено п. 7.3 договору щодо способу встановлення розміру збитків, з огляду на те, що ч. 5 ст. 225 ГК України передбачено можливість встановлення заздалегідь погодженого розміру збитків у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами, та не наведено зазначеним обставинам правової оцінки.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Втім, суди обох інстанцій на зазначені положення норм матеріального права уваги не звернули і не встановили правової природи та складу збитків, заявлених позивачем до стягнення.

Крім того, суд першої інстанції не навів розрахунків, з яких виходив суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків у заявленій сумі, та не звернув уваги, що в доданому до позовної заяви розрахунку суми збитків не наведено обгрунтування такого розрахунку.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Проте, суди обох інстанцій наведеної норми матеріального права не врахували та виходячи з неї не з'ясували можливості настання правових наслідків для покупця з урахуванням умов договору, якими передбачено сплату штрафних санкцій та збитків, у разі не виконання обов'язку щодо попередньої оплати.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій як про наявність, так і про відсутність підстав для задоволення позову в різних частинах, не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, є передчасними й зробленими без дослідження всіх фактичних обставин справи та без застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року та рішення господарського суду Полтавської області від 25.02.2015 року скасувати, і справу № 917/2517/14 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова