ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 915/252/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі № 915/252/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича про стягнення штрафних санкцій та відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 72 200 грн., штрафу в сумі 600 000 грн., 24% річних в сумі 79 956,31 грн. у зв'язку з порушенням строку поставки товару згідно з договором поставки зерна майбутнього врожаю від 02.06.2014 року № 5-Y.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.04.2015 року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 15 686,3 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (судді Журавльов О.О., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково та викладено резолютивну частину цього рішення в іншій редакції, за якою позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 300 000 грн. і пеню в сумі 24 657,53 грн. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 07.10.2015 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення в оскарженій частині, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 02 червня 2014 року між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та ФГ "Маяк" Кухарчука О.А. (постачальник) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 5-Y, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах цього договору у визначений сторонами строк поставити покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: найменування товару - зерно ячменю 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 2000 (дві тисячі) а покупець, зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Термін поставки по 01 вересня 2014 року включно (п.1.2 договору).

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором (п. 1.2.1 договору).

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що сума попередньої оплати за товар становить 2 000 000 грн., в тому числі ПДВ.

Умовами п. 4.1 визначено, що покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти, передбачені п. 3.1.1. договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.1.1. цього договору.

За п. 4.1.1 договору постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

За п. 4.2. договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар, здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п. 2.3., 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ, що визначена на підставі п. 3.2. договору.

Водночас, сторони в п. 5.4 договору дійшли згоди про те, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодо набувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1. договору (попередня оплата), та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначенні попереднім реченням, є лист-вимога покупця. З метою можливості оперативного застосування прав, що визначені цим пунктом, покупець має право у будь-який час здійснювати огляд полів, на яких вирощується товар та приміщень/земельних ділянок, у/на яких знаходиться товар, а також отримувати/збирати/зберігати/обробляти/використовувати/поширювати (у будь-який спосіб) будь-яку інформацію, що стосується діяльності/бездіяльності постачальника та/або будь-яких посадових осіб постачальника.

Крім того, в пункті 6.3 договору зазначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,2 % від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання щодо поставки, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 30 % від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

Строк дії договору сторони визначили з дати набуття чинності у відповідності до п. 8.2. договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором (п. 8.6. договору).

02.06.2014 року на виконання умов п. 2.2 договору поставки, між сторонами укладено договір застави майбутнього врожаю та договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 3298704, укладений між ПАТ Українська акціонерна страхова компанія АСКА" та ФГ "Маяк" Кухарчука О.А.

На виконання умов договору поставки позивач здійснив попередню оплату в сумі 2 000 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.06.2014 року № 268 про перерахування відповідачу 1 928 961,13 грн. за ячмінь та від 18.06.2014 року № 266 про перерахування 71 038,87 грн. страхового платежу, копії яких надано до матеріалів справи.

Відповідач у свою чергу поставив, а позивач прийняв товар (зерно) на загальну суму 1 593 778,65 грн. про що зазначено в наступних накладних:

- видаткова накладна від 21.08.2014 року № ФГ-000007 на поставку ячменю 3-го класу в кількості 647,895 тон на суму 1 328 184,75 грн., якій передував Акт № 1 від 21.08.2014 року на зберігання;

- видаткова накладна від 04.09.2014 року № ФГ-000008 на поставку ячменю 3-го класу 123,82 тон на суму 265 593,90 грн., якій передував оформлений між сторонами Акт № 2 від 04.09.2014 року на зберігання.

Отже, покупець виконав зобов'язання, що були покладені на нього договором в повному обсязі, проте постачальник виконав взяті на себе зобов'язання частково, а саме:

- здійснив поставку товару в кількості зазначеній в специфікації № 1 - 647,895 тон в строки обумовлені договором;

- після 01.09.2014 року здійснив поставку товару у кількості 123,820 тон (специфікація №2) з простроченням строку поставки на 3 дні.

У зв'язку з частковим невиконанням відповідачем умов договору поставки, позивач направив відповідачу лист-вимогу від 19.09.2014 року №130-3-12/3324, в якому відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором та вимагав від постачальника повернути (перерахувати на поточний рахунок покупця) всі кошти, що були перераховані відповідно до п.п. 3.1, 3.1.1, 4.1, 4.1.1 договору з урахуванням суми поставленого товару, а саме 406 221,35 грн. У цьому ж листі-вимозі позивач нарахував та вимагав оплати відповідачем 24% річних, пені та штрафу за неналежне виконання умов договору.

На виконання вказаного листа-вимоги від 19.09.2014 року №130-3-12/3324, відповідач повернув позивачу решту попередньої оплати у загальній сумі 406 221,35 грн., а саме: 24.09.2014 року - 356 221,35 грн. та 25.09.2014 року - 50 000 грн., що підтверджується банківськими виписками руху коштів з розрахункового рахунку позивача, наданими представником позивача супровідним листом б/н від 14.04.2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до постачальника про стягнення пені та штрафу у зв'язку з порушенням строків поставки товару.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення частини пені обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором щодо строку і обсягу поставки товару, власним розрахунком суми пені, а висновок про відмову в решті позову мотивовано безпідставністю нарахування штрафу та відсотків річних.

Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи частково штрафні санкції і відмовляючи в решті позову, виходив з наявності правових підстав для стягнення штрафних санкцій, проте, з урахуванням законодавчого обмеження суми пені подвійною обліковою ставкою НБУ здійснив перерахунок її розміру, а також зменшив розмір штрафу з огляду на положення ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в частині відмови в позові про стягнення відсотків річних в касаційному порядку не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряються.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, наведена норма ЦК України дозволяє сторонам договірних відносин змінювати розмір законної неустойки, а не порядок її нарахування. Така законна неустойка встановлена Господарським кодексом України, зокрема, у ч. 2 ст. 231.

Так, ч. 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором щодо поставки товару належним чином не виконав, станом на 01.09.2014 року відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 671815,25 грн., а з 04.09.2014 року - на суму 406221,35 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 231 ГК України щодо порядку нарахування штрафних санкцій та визначений в п. 6.3 договору поставки розмір пені, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 15 686,3 грн., відмовивши в позові про стягнення решти пені та штрафу, оскільки відповідачем було допущено порушення терміну виконання зобов'язання з поставки товару менше, ніж на 30 днів.

Разом з цим, апеляційний господарський суд не врахував, що позивач є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектора економіки та в даному випадку було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, однак при цьому договором визначено інший розмір штрафних санкцій, безпідставно не застосував положення ч. 2 ст. 231 ГК України, помилково застосувавши до спірних правовідносин ч. 4 ст. 231 ГК України.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 15 686,3 грн., відмовивши в позові про стягнення решти пені та штрафу за необгрунтованістю.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду в частині позову про стягнення штрафу та пені не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому її в наведеній частині слід скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині позову про стягнення пені в сумі 15 686,3 грн., судового збору в сумі 312,82 грн., та в частині відмови в позові про стягнення штрафу і пені як законне й обґрунтоване - залишити без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року в частині позову про стягнення з фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" штрафу та пені скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 14.04.2015 року в частині позову про стягнення з фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" пені в сумі 15 686,3 грн., судового збору в сумі 312,82 грн., та в частині відмови в позові про стягнення штрафу і пені залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь фермерського господарства "Маяк" Кухарчука Олександра Анатолійовича судовий збір у сумі 3 246,58 грн. за подання та розгляд касаційної скарги.

Доручити господарського суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова