ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 910/12021/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвіна ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 рокуу справі Господарського суду№ 910/12021/15 міста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "КТД-Інвест"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ФК "Дельта" - Рябоконь Г.І.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 15 червня 2015 року у справі № 910/12021/15 (суддя Чеберяк П.П.) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року (судді: Шипко В.В. - головуючий, Доманська М.Л., Сотніков С.В.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 червня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року у справі № 910/12021/15 та передати справу до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема приписів ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 102 Податкового кодексу України, ст.ст. 22, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, ліквідатор боржника проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не зазначає і в касаційній скарзі.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника процесу у даній справі, не довела порушення своїх прав, тому не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно приписів статей 91, 106 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано відмовлено податковій інспекції у прийнятті апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції від 15 червня 2015 року у даній справі.

Доводи скаржника (контролюючого органу) про те, що перехід до ліквідаційної процедури боржника перешкоджає податковій інспекції у можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням контролюючими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності об'єктивних підстав відповідно до Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржника було належно повідомлено про порушення справи про банкрутство боржника шляхом персонального надіслання йому копії ухвали суду про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД-Інвест" про порушення провадження у справі від 18 травня 2015 року та ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД-Інвест" від 03.06.2015 року, що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку боржника, провести донарахування податкових зобов'язань та заявити грошові вимоги у справу про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 41, 80, 106, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року у справі № 910/12021/15 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський