Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №910/1026/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 910/1026/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу корпорації "Співдружність КОМП" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015у справі№ 910/1026/15-гза позовомкорпорації "Співдружність КОМП" до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Опус Плюс" 3.Приватного підприємства фірма "Сандра-Інтернешнл" 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД" 5.Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс" 6.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 7.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів- приватне підприємство "Імпульс-В" провитребування майна з чужого володіння за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився;

від відповідача-5: не з'явився;

від відповідача-6: не з'явився;

від відповідача-7: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2015 року корпорація "Співдружність КОМ" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Опус Плюс", Приватного підприємства фірма "Сандра-Інтернешнл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс",Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про витребування майна із чужого володіння, згідно з переліком у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що визначені Позивачем у позові об'єкти нерухомого майна перебували у власності Позивача, але вибули із його володіння поза його волею, про що ліквідатор Позивача дізнався у березні 2013 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. У подальшому, нерухоме майно було відчужене за цивільно-правовими договорами на користь Відповідачів 1-7, перебуває у їх володінні може бути витребуване позивачем, як законним власником, в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/1026/15-г. Судом в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватне підприємство "Імпульс-В".

04 лютого 2015 року через канцелярію від Позивача надійшла заява б/н б/д про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке перебуває у володінні Відповідачів №№ 1-7.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р. заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, яке, за твердженням Позивача, перебуває у володінні Відповідачів 1-5.

Відносно нерухомого майна, яке, як вказував Позивач, знаходиться у володінні фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відповідачі 6 та 7 у місті Одесі та Харкові, місцевий господарський суд послася на недостатність документів на підтвердження обставин, якими визначається підсудність спору в частині витребування майна від вказаних осіб, і на ту обставину , що встановлений судом строк для надання таких документів не сплив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 апеляційні скарги ТОВ "Укрбізнес ЛТД", ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/1026/15-г задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/1026/15-г. У задоволенні заяви Корпорації "Співдружність КОМП" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/1026/15-г відмовити. Стягнуто з Корпорації "Співдружність КОМП" на користь ТОВ "Укрбізнес ЛТД" 609,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Корпорації "Співдружність КОМП" на користь ТОВ "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест" 609,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, звертаючись з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, Позивачем зазначено про значну вартість майна, яке є предметом позовних вимог, обставини, за якими відбулося відчуження майна, високу ступінь вірогідності того, що об'єкти нерухомості в черговий раз можуть неправомірно змінити свого власника, через що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Позивач зазначав, що з оголошення, розміщеного у мережі системи Інтернет, йому стало відомо про пропозицію неідентифікованої групи компаній продати, зокрема, адміністративно-офісні, виробничі складські приміщення, загальної площею 36441, 0 кв.м., за адресою АДРЕСА_1.

Задовольняючи подану заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі є недопущення порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також те, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду справи по суті.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що документально позивачем не доведено обставини фактичного знаходження у відповідачів майна, яке становить предмет позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що розміщення публічних оголошень про продаж мережі автосалонів, СТО, складів та допоміжних приміщень з адресами і площами, які відповідають адресам нерухомого майна, вказаними у позові, виходило від відповідачів у справі, а вказане в оголошенні майно ідентичне тому, стосовно якого виник спір.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

За наведених обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок апеляційного суду про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі статті 66 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність документального підтвердження фактичного перебування спірного майна у відповідачів та обґрунтованих мотивів заявника, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у спорі немайнового характеру.

Доводи корпорації "Співдружність КОМП" стосовно неправомірної відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не знайшли підтвердження під час здійснення касаційного перегляду даної справи та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Корпорації "Співдружність КОМП" про вжиття заходів до забезпечення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд -