ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 909/1379/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Сєверодонецьк, Луганська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 рокуу справі господарського суду Івано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Сєверодонецьк, Луганська обл.доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Калуш, Івано-Франківська обл.простягнення 67 806, 27 грн.

за участю представників

позивача: ОСОБА_4,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5) про стягнення 51 586 грн. основного боргу, 6 286, 54 грн. пені, 8 723, 93 грн. інфляційних втрат та 1 209, 80 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 51 586 грн. основного боргу та судовий збір, в стягненні 6 286, 54 грн. пені, 8 723, 93 грн. інфляційних втрат та 1 209, 80 грн. 3 % річних - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги за Договором на здійснення транспортного обслуговування вантажів є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг і заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 51 586 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами звірки взаємних розрахунків сторін і не заперечується самим відповідачем, а такі послуги на вказану суму в порушення умов Договору оплачено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у вищевказаній сумі; в той же час, у задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів вручення (направлення) відповідачу рахунків, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити термін прострочення зобов'язання по оплаті таких послуг.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 року у даній справі було скасовано та залишено позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем ні самостійно при поданні позову, ні на вимогу місцевого господарського суду не було подано належних доказів, які б свідчили про вручення або направлення відповідачу товарно-транспортних накладних та рахунків на оплату послуг перевезення по Договору № 84 від 27.01.2014 року, а подана позивачем експрес-накладна від 02.04.2014 року не може бути належним доказом у розумінні процесуального закону.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року.

ФОП ОСОБА_5 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розпорядженням від 05.10.2015 року № 03-05/1601 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні позивач просив касаційну скаргу задовольнити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року - скасувати.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не було подано суду першої інстанції належних доказів, які б свідчили про вручення або направлення відповідачу товарно-транспортних накладних та рахунків на оплату послуг перевезення по Договору № 84 від 27.01.2014 року, а подана позивачем експрес-накладна від 02.04.2014 року не може бути належним доказом у розумінні процесуального закону, у зв'язку з чим позов необхідно залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Відсутність витребуваних доказів є поважною причиною їх ненадання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищевказані правові приписи стосуються як позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, так і відповідача, який доводить факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, Вищий господарський суд України зауважує, що у випадку, якщо суд приступив до розгляду справи, він за результатами розгляду справи ухвалює судовий акт за наявними у справі матеріалами (якщо позивач не надав інші, витребувані судом, докази), а не залишає позов без розгляду, тому що позивач, який користується принципом диспозитивності, тобто правом не надавати докази, має нести ризик відмови в позові при недоведеності позовних вимог; в той же час, за умови фізичної відсутності ряду доказів у позивача, він не може бути позбавлений можливості вирішення спору в судовому порядку взагалі, бо це суперечило б положенням ст. 124 Конституції України.

Однак, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не наведено переконливих доводів, які давали б підстави дійти висновків щодо відсутності можливості у суду встановити обставини справи, які необхідно з'ясувати для правильного вирішення даного спору, і розглянути справу про стягнення заборгованості за надані послуги, що свідчить про те, що апеляційний господарський суд фактично не здійснив апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції за наявними у справі доказами.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

В порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що скасовуючи рішення суду першої інстанції і залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків у справі, що призвело до порушення судом норм процесуального права, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року у справі № 909/1379/14 - скасувати.

3. Справу № 909/1379/14 направити до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга