ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2015 року Справа № 908/598/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенко М.М. (головуючий),
Вовк І.В. (доповідач),
Нєсвєтова Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року у справі № 908/598/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про витребування з незаконного володіння майна - вантажного автомобіля MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ34G168294, та передання його позивачу.
Позов з посиланням на положення п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.ст. 387, 391, 400, 1212 Цивільного кодексу України обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором фінансового лізингу від 26.04.2007 року № L640-04/07 щодо повернення предмету лізингу у зв'язку з закінченням строку лізингу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 року (суддя Гончаренко О.А.) позов задоволено, зобов'язано ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" передати ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" майно - вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ34G168294 - за актом приймання-передачі у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року (судді: Попков Д.О., Татенко В.М., Радіонова О.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заявлене відповідачем клопотання про скасування судових рішень та припинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю їх виконання, про що відповідачу відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" 1669-VII від 02.09.2014 року видано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.04.2015 року № 4116 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який відповідач просить залучити до матеріалів справи, відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що 26.04.2007 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L640-04/07, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Згаданою Специфікацією предмет лізингу визначений як вантажний автомобіль MAN 26413.
Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року.
Останньою редакцією Графіку платежів відповідно до угоди про внесення змін від 04.05.2011 року до договору фінансового лізингу сторони погодили, що строк лізингу за договором складається з 60 періодів лізингу з липня 2007 року по червень 2012 року.
Відповідно до п. 5.4. додатку № 4 Загальні умови фінансового лізингу до договору першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.
У відповідності до п. 8.2.1. Загальних умов лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.
Положення п.п. 9.1., 9.2. Загальних умов передбачають можливість переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача на підставі договору купівлі-продажу по закінченню строку лізингу та за умов належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором.
На виконання умов вищезазначеного договору позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007 року.
Згідно з п. 1.1 додаткової угоди від 28.02.2014 року до договору фінансового лізингу лізингоодержувач засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї угоди, зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором.
Пунктом 1.3 цієї додаткової угоди визначено, що виконання зобов'язання/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014 року (зобов'язання повинні бути виконанні не пізніше зазначеної дати (дата виконання зобов'язань).
Предметом даного судового розгляду є вимоги лізингодавця до лізингоодержувача про повернення предмета лізингу у зв'язку з закінченням строку лізингу.
Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивовано тим, що строк лізингу за договором закінчився, проте лізингоодержувач зобов'язання за договором не виконав та не повернув позивачу предмет лізингу, доказів щодо викупу предмета лізингу не надав, а тому його слід зобов'язати передати спірне майно позивачу.
Згідно із статтею 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
У відповідності до пункту 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (приписи статей 525, 526 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що строк лізингу закінчився, проте відповідач своє зобов'язання щодо повернення предмету лізингу у зв'язку із закінченням строку лізингу (а не строку дії договору) не виконав, предмет лізингу - вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ34G168294, позивачу не повернув та доказів викупу предмета лізингу не надав.
Встановивши наведені обставини і дійшовши правильного висновку про настання у зв'язку з цим правових наслідків відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у вигляді повернення предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором, та правильно застосувавши норми матеріального права, що регулюють зобов'язальні правовідносини (ст.ст. 525, 526 ЦК України, п. 7 ч. 1 ст. 10, ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"), суд першої інстанції разом з тим, помилково застосував до таких правовідносин норми статей ст. 387, 400, 1212 ЦК України, однак в резолютивній частині рішення правильно зазначив про примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України) шляхом зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу.
При перегляді рішення в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції виправив допущені помилки місцевого господарського суду, навівши правильне мотивування у своїй постанові.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та зобов'язання відповідача повернути спірне майно позивачу.
Доводи касаційної скарги про неповне з'ясування судами обставин справи щодо сплати лізингових платежів та викупної вартості предмета лізингу, а також відсутності у володінні відповідача спірного майна, оскільки його було передано на зберігання ТОВ "Торг-строй компанія", судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України обов'язок доведення сплати викупної вартості предмета лізингу покладається на відповідача, тоді як ним в судах попередніх інстанцій такі докази надано не було. Крім того, обставини перебування майна на зберіганні в іншої особи, не є підставою для звільнення від виконання обов'язку за договором щодо повернення лізингового майна позивачу.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 року.
Головуючий суддя М.Черкащенко
Судді І.Вовк
Н.Нєсвєтова