ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 904/1814/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"на постанову та на рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський"простягнення 168 922,60 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Пронін О.А.,- відповідача:не з"явився,ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" (далі - ТОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський") про стягнення 168922, 60 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно з біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року № 1217Ф від 03.12.2013 року та додаткової угоди № 1 від 09.04.2014 року до нього в частині поставки зерна позивачу та несплати штрафу на підставі п. 7.5 договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 року (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агро-Торговий Дім "Дніпровський" на користь ПАТ "Аграрний фонд" штраф у сумі 16892, 26 грн. та 3378, 46 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, судді Науменко І.М., Вечірко І.О.) рішення місцевого господарського суду від 06.04.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "Аграрний фонд" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2015 року скасувати в частині відмови у стягненні 152 030,34 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.12.2013 року між ПАТ "Аграрний фонд" (покупець) та ТОВ "Агро-Торговий Дім "Дніпровський" (постачальник) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1217Ф.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що в порядку та на умовах договору постачальник передає покупцю у власність товар: ячмінь 3 клас (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.2 договору термін поставки: до 01 жовтня 2014 року включно.

Як зазначено у п. 1.3. договору поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору.

Додатковим договором № 1 від 09.04.2014 року до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1217Ф від 03.12.2013 року сторони узгодили викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: "Сума попередньої оплати (Пп) за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 337845, 20 грн., у тому числі ПДВ 56307, 53 грн. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з підпунктом 4.1 цього договор".

Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: "Покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів визначених підпунктом 2.5 цього договору перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 241318 грн., у тому числі ПДВ 40219, 67 грн.

Після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 96 527, 20 грн., у тому числі ПДВ 16 087, 87 грн.".

06.12.2013 року позивач перерахував відповідачу першу частину попередньої оплати, що складає 50 % вартості товару, у розмірі 241318 грн., а 14.04.2014 року - другу частину попередньої оплати, що складає 20 % вартості товару, у розмірі 96527, 20 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Отже, на виконання умов договору, позивач здійснив передплату товару у розмірі 337845, 20 грн., що складає 70 % вартості товару.

Відповідач, в порушення умов п. 1.2 договору, поставку зерна позивачу не здійснив.

За п. 7.5 договору, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення попередньої оплати. У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі визначеній підпунктом 3.1 цього договору та додатково сплатити на користь покупця: проценти у розмірі 24 % річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця; штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми попередньої оплати.

21.11.2014 року відповідач повернув позивачу передплату в сумі 337845, 20 грн., що підтверджується банківською випискою.

Крім того, згідно банківських виписок від 24.11.2014 року та 03.12.2014 року, відповідач сплатив позивачу 24 % річних за користування грошовими коштами у сумі 69563, 06 грн.

26.12.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3405, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати за товар, 24 % річних за кожен день користування грошовими коштами та штраф у розмірі 50 % від суми попередньої оплати, що складає 168922, 60 грн.

Згадана вимога залишена відповідачем без відповіді.

16.01.2015 року позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати 50 % штрафу від суми попередньої оплати, що складає 168922, 60 грн.

Таким чином, відповідач повернув позивачу суму попередньої оплати та сплатив відсотки річних за користування грошовими коштами, до пред'явлення позивачем вимоги від 26.12.2014 року № 3405.

Касаційна скарга стосується правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру штрафу, згідно із ст.83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суди не надали належної оцінки обставинам справи та неправомірно зменшили розмір штрафу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Таким чином, відповідач, повернувши попередню оплату без вимоги покупця за спірним договором, вчинив односторонню відмову від виконання зобов'язання, що є прямим порушенням зобов'язального права згідно ст. 525 ЦК України та підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій враховано ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме, що відповідач здійснив всі можливі заходи щодо повернення суми передплати за товар у розмірі 337845, 20 грн., а також повністю компенсував позивачу відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 69563, 06 грн. до моменту пред'явлення йому вимоги про повернення вищезазначених сум.

Крім того, судами попередніх інстанції правомірно прийнято до уваги винятковість випадку, а саме, те, що відповідач свою сільськогосподарську діяльність до останнього часу частково здійснював на території АР Крим, у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим Російською Федерацією та тимчасовим закриття пунктів пропуску АР Крим, він не мав можливості у встановлені строки та об'ємах поставити товар, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, судами правомірно враховано майновий стан позивача та відповідача, інтереси сторін, що заслуговують на увагу, доводи позивача та відповідача, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем витрат та збитків.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 10%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру штрафу, що підлягає стягненню за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, та понесені позивачем витрати та збитки неналежним виконанням відповідачем умов договору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 року у справі №904/1814/15 залишити без змін.

Повернути публічному акціонерному товариству "Аграрний фонд" з Державного бюджету України надмірно сплачений, за платіжним дорученням № 3599 від 19.06.2015 року, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 168,93 грн.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова