Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №44/282-б-50/407-б

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 44/282-б-50/407-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постанову та ухвалу від 02.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 господарського суду міста Києвау справі№ 44/282-б-50/407-б господарського суду м. Києваза заявоюОСОБА_4 доЗакритого акціонерного товариства "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК"провизнання банкрутом керуючий санацієюарбітражний керуючий Рамазанов С.Г.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

керуючий санацією - арбітражний керуючий Рамазанов С.Г.,

голова комітету кредиторів - Тичино С.В.,

ОСОБА_8 - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2008 порушено провадження у справі № 44/282-б про банкрутство закритого акціонерного товариства "Будівельно-Інжинірингова компанія "БІК" (далі - Боржник, ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК") за заявою ОСОБА_4 в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2010 справі присвоєно номер "44/282-б-50/407-б" та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2012 відкрито відносно ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК" процедуру санації, керуючим санацією призначено Рамазанова С.Г.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2013 затверджено план санації ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2014 задоволено клопотання керуючого санацією та затверджено схвалені рішення комітету кредиторів від 23.05.2014 (протокол № 12) та погоджені інвестором - ТОВ "БМК "Тріада" змін до плану санації ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК", затвердженого ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2013; визнано ТОВ "БМК "Тріада" інвестором незавершеного будівництва - житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2014 скасовано всі обмеження та заборони, які містяться в автоматизованій системі ПК "Кадастр" та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер 91078075, код ділянки: НОМЕР_1, площа 3192,94 м2, яка передана в оренду ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК". Зобов'язано Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) внести відповідні записи щодо скасування всіх обмежень та заборон, які містяться в автоматизованій системі ПК "Кадастр" та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер 91078075, код ділянки: НОМЕР_1, площа 3192,94 м2, яка передана в оренду ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК".

Не погодившись із цією ухвалою суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2014 та відмовити в задоволенні клопотання керуючого санацією про скасування заборон щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (головуючий суддя - Копитова О.С., судді: Доманська М.Л., Верховець А.А.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2014 змінено, пункт 1,2 резолютивної частини викладено наступним чином:

"Скасувати обмеження та заборони, які містяться в автоматизованій системі ПК "Кадастр" щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 (НОМЕР_3), яка була передана в оренду ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК" (ідентифікаційний код 23166039, 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 20г) згідно договору оренди від 06.05.2001. Зобов'язати Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) внести відповідні записи щодо скасування обмежень та заборон, які містяться в автоматизованій системі ПК "Кадастр" щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 (НОМЕР_3), яка була передана в оренду ЗАТ "Будівельно-інжинірінгова компанія "БІК" (ідентифікаційний код 23166039, 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 20г) згідно договору оренди від 06.05.2001".

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами судів попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 13.11.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання керуючого санацією про скасування заборон щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення керуючого санацією, голови комітету кредиторів Боржника, представників Генеральної прокуратури України, члена комітету кредиторів ОСОБА_8, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення клопотання керуючого санацією, про скасування заборон та обмежень щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, місцевий суд встановив неможливість виконання плану санації в частині добудови та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва, який знаходиться на вищевказаній земельній ділянці, у зв'язку з наявністю відносно цієї земельної ділянки у відповідних державних реєстрах записів про обтяження. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги погоджені комітетом кредиторів заходи у плані санації.

Апеляційний господарський суд, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування заборон та обмежень щодо спірної земельної ділянки відповідно до ст. 28 Закону про банкрутство в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін.

При цьому, змінюючи пункти 1,2 резолютивної частини ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції невірно зазначив кадастровий номер земельної ділянки. Крім того, апеляційний суд встановив, що заборони, за скасуванням яких звернувся керуючий санацією до суду першої інстанції, обліковуються лише в автоматизованій системі ПК "Кадастр", а доказів на підтвердження наявності вказаних заборон в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не надано, у зв'язку з чим відповідно і відсутні підстави для виключення їх з вказаного реєстру. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд помилково поклав обов'язок здійснення таких функцій на Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, оскільки зазначений орган не наділений повноваженнями щодо внесення будь-яких відомостей до зазначеного реєстру.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені передчасно та з порушенням норм діючого законодавства.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про скасування заборон та обмежень щодо спірної земельної ділянки, не надав належної оцінки підставам та суб'єктам накладення таких обмежень за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Апеляційний суд на наведені недоліки ухвали суду першої інстанції уваги не звернув та їх не усунув.

При цьому, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив та не оцінив викладені в ній доводи.

Відповідно до п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, як встановлено попередніми судовими інстанціями, підтверджується матеріалами справи та зазначено заступником прокурора міста Києва в касаційній скарзі, керуючий санацією звернувся до господарського суду з клопотанням на підставі ст. 28 Закону про банкрутство (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) про скасування заборон, накладених постановами слідчих у межах кримінальної справи та в подальшому постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2007.

Згідно матеріалів справи, в апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва поряд з іншим, зазначив, що арешт, накладений в межах кримінальної справи є кримінально-правовою санкцією на підставі Кримінально-процесуального кодексу України. Господарський суд, розглядаючи справу про банкрутство, не має встановлених процесуальним законодавством правових підстав та інструментів для скасування арештів, накладених в межах кримінальної справи на підставі КПК України. При цьому, заявник апеляційної скарги послався на позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі № 7/61-Б.

Однак, апеляційний суд не надав вказаним доводам жодної правової оцінки, тобто не використав свої повноваження, визначені нормами ст. 101 ГПК України.

Це ж стосується і посилань скаржника на неправильне застосування до спірних правовідносин положень ст.28 Закону про банкрутство в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, якою передбачене право господарського суду за заявою керуючого санацією за певних обставин зняти арешт з майна боржника. Так, як вказував заявник апеляційної скарги, спірна земельна ділянка не є майном Боржника, договір оренди, на підставі якого останній користувався вказаною земельною ділянкою припинив свою дію у 2010 році, а рішення щодо поновлення вказаного договору оренди Київською міською радою не приймалось.

При цьому, колегія суддів зауважує, що за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд в процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Проте, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування заборон та обмежень щодо спірної земельної ділянки є тотожними висновкам суду першої інстанції, що є порушенням апеляційним судом названої норми.

До викладеного слід додати, що доводи стосовно неправильного застосування норм ст.28 Закону про банкрутство в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, якими керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення, слід було оцінити також в контексті їх застосування у даній справі з урахуванням приписів п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав тільки про те, що 19.01.2013 вступила в дію нова редакція Закону про банкрутство, в якій законодавець передбачив, що з моменту винесення ухвали про введення процедури санації господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають виконанню плану санації, господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності (п. 4 ст. 28). Будь-яких обґрунтованих висновків з питань застосування названої норми постанова апеляційного суду не містить.

Недоліки у вирішенні спору, яких припустився суд апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, свідчать про неповноту дослідження доводів сторін та обставин справи Київським апеляційним господарським судом, а, відтак, передчасність ухваленого рішення.

За таких обставин та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду, якому при новому розгляді справи слід усунути недоліки, викладені в даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу та ухвалити рішення відповідно до норм законодавства (ч. 1 ст. 11112 ГПК України).

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 42, 43, 101, 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -