ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 24/86 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги КП "Компанія "Вода Донбасу" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справіГосподарського суду Запорізької областіза позовомПАТ "ДТЕК Донецькобленерго"до за скаргою на дії КП "Компанія "Вода Донбасу" Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України простягнення 33846734, 93 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ДДВС: Шаповал О.В. (дов. від 27.04.15 № 20-22/62),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 20.05.2015 господарського суду Запорізької області у задоволенні скарги відповідача на дії виконавчої служби по винесенню постанови про арешт коштів боржника № 41211546 від 12.12.2013 відмовлено.

Постановою від 15.07.2015 Донецького апеляційного господарського суду вказану вище ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, КП "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаргу відповідача задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення від 30.08.2011 господарського суду Донецької області у даній справі 28.11.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Борейком М.В. винесено постанову № 40983870 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 12.12.2011 № 24/86 про стягнення з КП "Вода Донбасу" на користь ПАТ "Донецькобленерго" коштів.

12.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, згідно якого ВП № 40983870 приєднано до ЗВП № 41211546.

08.09.2014 державним виконавцем відповідно до ст. 28 Закону, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 40983870 у розмірі 2866232, 53 грн.

02.02.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 на суму 392819005,25 грн., до якого входить наказ по справі №24/86. Зазначеною постановою було накладено арешт на рахунки, відкриті КП "Компанія "Вода Донбасу" через відокремлені підрозділи у банківських установах.

Звертаючись зі скаргою на дії ДВС, КП "Вода Донбасу", зокрема, послалось на те, що органом стягнення неправомірно накладено арешт в межах справи 24/86 ВП № 40983870 на рахунки, відкриті відокремленими підрозділами виключно для виплати заробітної плати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги приписи ст.11 Закону "Про виконавче провадження", згідно якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 вказаного Закону (в редакції станом на 02.02.2015), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 ст.57 Закону встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст.57 вказаного Закону постановами, передбаченими ч. 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 4 ст.57 Закону встановлено, що постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судами з'ясовано, що винесенню оскаржуваної постанови про накладення арешту на рахунки структурних підрозділів скаржника передувало клопотання ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" від 30.09.2014 з інформацією, що боржником через свої відокремлені підрозділи відкрито рахунки в банківських установах.

23.12.2014 з метою перевірки зазначеної вище інформації Держвиконавцем Кеда М.В. було здійснено запит до Державної фіскальної служби України за № 25-50-4936/2-41211546/4 відносно 28 структурних підрозділів боржника, у відповідь на який листом від 16.01.2015 фіскальна служба надала інформацію з Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб станом на 25.12.2014 щодо розрахункових рахунків структурних підрозділів боржника.

В той же час, судами взято до уваги, що відомості відносно спеціального режиму використання вказаних рахунків в інформації відсутні.

Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також; за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону, державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

При цьому судами правомірно враховано, що будь-яких обмежень щодо накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на його банківських рахунках, крім ч.5 ст.65, приписи якої до спору, що розглядається, відношення не мають, Закон "Про виконавче провадження" не встановлює.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обставини, викладені у скарзі, зокрема щодо того, що державному виконавцю було відомо про будь-які обмеження режиму використання рахунків, на які накладено арешт, так само, не надано доказів на підтвердження того, що такі рахунки використовуються виключно для виплати заробітної плати та інших платежів працівникам, а саме договорів про відкриття рахунку, довідок банку щодо режиму використання коштів по зазначеним рахункам, платіжних документів тощо.

Судами досліджено наявні в матеріалах справи ксерокопії виписок з рахунків та встановлено, що наявні на них кошти використовувались структурними підрозділами у своїй господарській діяльності - для розрахунків за комунальні послуги, водовідведення, опломбування водоміру, для оплати послуг інтернету та, серед іншого, і для виплати заробітної плати, та інш.

Як було встановлено судами, на момент винесення постанови про арешт 02.02.2015 та на час судового розгляду заборгованість за наказом у справі №24/86 відповідачем не погашена.

З врахуванням зазначеного вище, вмотивованим є висновок судів, що постанова про арешт коштів боржника від 02.02.2015 по ЗВП № 41211546 в частині накладення арешту по ВП № 40983870 в межах справи 24/86 не суперечить вимогам Закону, а відтак підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця відсутні.

З огляду на зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 15.07.2015 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 24/86 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.